31 жовтня 2025 року минає 10 років з дня трагічної загибелі у боротьбі проти російських окупантів старшого викладача факультету культури і мистецтв Львівського університету, випускника філологічного факультету, Героя України Володимира Труша. У цей день відбулися пам’ятні заходи, якими університетська спільнота, рідні та друзі віддали шану Героєві.
Поминальні заходи розпочалися зі Служби Божої з панахидою у церкві Святої Анни, де зібралися рідні, друзі, колеги, студенти та представники університетської спільноти, аби вшанувати пам’ять Володимира Труша молитвою. Після богослужіння відбулася панахида на Личаківському кладовищі, де присутні поклали квіти до могили Героя, згадавши його мужність, відданість і любов до України, за яку він віддав найдорожче – своє життя.
Опісля поминальних заходів на факультеті культури і мистецтв відбулося відкриття меморіальної дошки Володимирові Трушу, автором якої є львівський скульптор, народний художник України Володимир Одрехівський. Після відкриття й освячення дошки, до присутніх звернувся капелан ЛНУ ім. Івана Франка отець Мар’ян Мисяковський: «Десять років тому, напевно, велика частина людей просто не усвідомлювала, що таке війна. І аж тепер кожен з нас усвідомлює, що війна – це завжди про біль, втрату, героїчні кроки звичайних людей, які не мають надприродної сили, але їхня фантастична сила криється в великій любові до кожного. Адже вони готові віддати все, що мають для того, щоби цей народ, сім’я, родина існувала, жила, творила і дивилась в майбутнє».
До присутніх звернувся Ректор Університет академік НАН України, професор Роман Гладишевський. «Сьогодні минає десять років, відколи загинув наш колега Володимир Труш, який змінив університетську аудиторію на військовий однострій, став у перших рядах на захист нашої країни і віддав за неї найдорожче – своє життя. Ми пам’ятаємо Володимира як світлу, мужню людину, яка професійно реалізувалася в університетському середовищі. Старший викладач факультету культури і мистецтва Володимир Труш розпочав свій університетський шлях, як студент філологічного факультету, працював заступником декана філологічного факультету, а згодом долучився до створення факультету культури і мистецтв, де також працював заступником декана, – зазначив Роман Євгенович. – Завжди вирізнявся активною громадянською позицією. Він обстоював демократичний вектор розвитку України у вирі революцій, був істинним патріотом, людиною честі. Ми завдячуємо можливістю жити, навчати, навчатися, творити нашим Захисникам і Захисницям. Немає сумнівів, що захист країни – це справа кожного. Але ми тут, в тилу, повинні віддавати всі свої сили, робити все можливе, щоб наші воїни були забезпечені всім необхідним, щоб вони відчували беззастережну підтримку тих, заради кого вони воюють. Меморіальна дошка Володимиру Трушу – це вдячність за чин героя, це данина пам’яті нашому колезі, це нагадування про ціну, яку платить український народ за нашу свободу і незалежність. Ми повинні пам’ятати про кожного, хто не повернувся з фронту і схиляємо голови перед кожним, кого забрала війна».
Під час заходу виступила декан факультету культури і мистецтв Мирослава Циганик: «На жаль, в 37 років ми втратили нашого Героя, який не може зараз з нами працювати, насолоджуватись спілкуванням з нашими студентами, будувати нашу мистецьку освіту, а віддав своє життя за майбутнє, аби ці студенти зростали, творили і йшли далі»
До вшанування Героя долучився народний художник України Володимир Одрехівський, яким є автором меморіальної дошки. Скульптор поділився, що ця дошка повністю відповідає світлому образу Володимира Труша, тож невипадково виготовлена з білого італійського мармуру.
Підсумовуючи виступи, до присутніх звернулася дружина Героя, доцентка кафедри української мови імені професора Івана Ковалика Олена Труш, яка подякувала усім, хто долучився до увічнення пам’яті її чоловіка.
«Коли ми завершили монтувати дошку, перші слова, які сказала декан, були про те, що Володимир Васильович повернувся на факультет. І справді він повернувся. Пам’ятаю той день, у липні, коли Володя приїжджав у відпустку. Він казав, що мусить прийти на факультет. Він був у військовій формі і побіг, бо мав, можливо, пів години, а, можливо, годину. Побіг на факультет, побачив викладачів, студентів. І вже пізніше мені казали, що він заходив попрощатися», – поділилася Олена Труш.
31 жовтня відбулася й презентація книги спогадів «Війна вчить цінувати життя», яка вмістила спогади колег, друзів та близьких про Володимира Труша, його життєвий шлях, викладацьку діяльність і подвиг, що став частиною історії Української Держави. Модерував захід професор кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси Ярослав Гарасим.
«Якщо ми сьогодні маємо насолоду спостерігати і сприймати авторський барельєф Володимира Одрехівського, – це індивідуальний портрет, то тут в цій книзі є колективний портрет. Авторами є багато людей, – зазначив Ярослав Гарасим. – «Війна вчить цінувати життя». Здається, простеньке речення. Здається, кожен міг би сказати цю фразу, яку сказав свого часу Володимир Труш. Здається, що вона, можливо, вже не така і глибока, не така вже й філософська, але, як каже Андрій Содомора, «не віддаляймося від значень самих слів, не забуваймо, що слова мають значення». Зверніть увагу, як рідко буває, що в цьому реченні жодного слова немає не українського. Тут немає жодного запозиченого слова, усі слова є українськими. В цих словах, якщо брати синтаксично, є підмет і є додаток. Війна, на жаль, в цьому реченні, є підметом і, а життя є додатком. Додатком до цієї війни страшної, де кожен шукає свого місця. Тут є інфінітиви – цінувати. Інфінітив – це неозначена форма дієслова і він підкреслює нашу невизначеність у цьому часі».
Під час презентації спогадами про Героя поділилися літературна редакторка книги Марія Білоус, мати Героя Марія Труш, його двоюрідна сестра Олена Дадак, дружина Олена Труш, колеги та друзі Володимира Труша.
Завершальним акордом став захід «Героям твоїм слава…» – музично-поетична композиція, яка поєднала слово, музику, танець і пам’ять, передавши атмосферу глибокої вдячності Герою, який віддав своє життя за Україну.
Володимир Труш закінчив філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка та вступив до аспірантури у 2000 році. Упродовж 2000-2002 років обіймав посаду старшого лаборанта, з 2001 — асистента кафедри бібліотекознавства і бібліографії. У 2001–2002 роках працював на посаді заступника декана філологічного факультету, а у 2003–2006 роках — заступника декана факультету культури і мистецтв Львівського університету.
Володимир Труш завжди виявляв активну громадянську позицію, був учасником революцій і справжнім патріотом України. Упродовж четвертої хвилі мобілізації, яку оголосили в рамках Антитерористичної операції на Сході України, Володимир Труш отримав повістку і без вагань прийняв рішення захищати Українську Державу. Володимир Труш трагічно загинув 31 жовтня 2015 року в районі Авдіївки під час виконання бойового завдання.
За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі 16 січня 2016 року Указом Президента України № 9/2016 капітана Володимира Труша посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
