Головним доводом існування в Україні серйозного довірчого процесу та народження якісно нової суспільної інституції є волонтерський рух 2014-2015 років.
Про це заявила завідувач кафедри історії та теорії соціології, заслужений професор Університету Наталія Черниш під час пленарного засідання ІХ Міжнародного Львівського соціологічного форуму, що проходив у Львівському національному університеті імені Івана Франка 30 жовтня.
Зокрема, професор навела результати найновіших соціологічних досліджень, які підтверджують, що 77,7% населення України за останні два роки взяли участь у волонтерському русі.
«Українське волонтерство можна вважати новим та ефективним соціальним інститутом, що потребує належного дослідження соціологів, хоча б для того, аби рівень довіри та солідарності українців до волонтерів не зменшувався, а волонтерство не перетворилось на ще один засіб для маніпуляції», – наголосила науковець.
Народження якісно нового українського суспільства і водночас ерозія солідарності є тими процесами, які вже зараз розпочалися в нашій країні, – вважають соціологи.
На думку професора Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Миколи Туленкова, сьогодні ми є свідками того, як суспільні інститути все ж таки показують «ерозію солідарності». Причини цього процесу дослідник вбачає у суспільній ринковізації та інформатизації.
Виходом із нинішньої кризи Микола Васильович вважає організовану взаємодію, коли всі суспільні інститути солідаризуються та взаємоорганізуються заради спільного блага. І для того, щоб не втратити шанс на якісно нове суспільство, необхідно досліджувати нинішні процеси та постійно підтримувати позитивні тенденції.
Невід’ємним елементом солідаризації суспільства є довіра, яка дозволяє об’єднуватися довкола певної ідеї та мети.
Про взаємозв’язок солідарності й довіри розповіла професор Львівського університету Наталія Черниш. Зокрема, вона закцентувала увагу на книзі «Суспільство без довіри» за редакцією Євгена Головахи, що стала, за її словами, своєрідним соціологічним проривом.
«Поки наші західні колеги ще займаються соціологією глобалізації, ми ж на пострадянських просторах заявляємо про народження нового суспільства без довіри, тобто нового предметного поля для дослідження соціології», – зазначила Наталія Черниш. Однак, дослідниця вступає в полеміку з авторами книги, заперечуючи її ключову тезу, згідно з якою недовіра є системною характеристикою українського суспільства.
«Будь-яке, навіть найсильніше суспільство, без довіри перестає існувати, тому певний рівень довіри присутній у кожному суспільстві. Що ж стосується українського суспільства, то довіра в ньому була ще з давніх-давен, починаючи від традиційних кумівства та братання», – переконана Наталія Черниш.
Цю тезу колеги продовжив у своїй доповіді доктор соціологічних наук, професор Сергій Макеєв. Дослідник вважає, що солідарність закорінена в самій природі людини, а тому й пропонує розглядати її різновиди відносно позиції індивідів. У власному дослідженні «Множинні солідарності та їх структурні кореляти» він визначив солідарність як комплекс раціональних, моральних компонентів і вчинків, тобто єдність думок, слів і дій індивіда.
«Такий тип солідарності є ідеальним, і в сучасному суспільстві трапляється вкрай рідко», – констатував Сергій Макеєв.
Однак, за його словами, можна говорити про розпад ідеальної солідарності на солідарність думок, солідарність слів і солідарність вчинків. «Дослідження підтверджують, що індивіди найчастіше групуються за типами солідарності, тобто шукають осіб, які поділять їхні думки, слова або ж прагнуть до такої ж дії», – переконаний дослідник.
«Беззаперечним залишається факт існування в нашому суспільстві множинності солідарності, що турбує сучасного соціолога та водночас спонукає до детального дослідження цього явища», – резюмував Сергій Макеєв.
Нагадаємо, що в пленарному засіданні ІХ Міжнародного Львівського соціологічного форуму взяли участь близько 200 провідних соціологів із понад 40 університетів України, які обговорили форми, стратегії та чинники солідаризації суспільства.
