#360_градусів_у_діяльності_львівського_університету : Педагогічний фаховий коледж
«Марійка Підгірянка справді народна, щира, ніжна, мила поетеса… прості і безпретензійні вірші – одне з багатьох свідчень великої духовної краси українського народу, душевної краси жіноцтва» – говорив Максим Рильський.
Сьогодні ми познайомимось із відомою українською письменницею та випускницею Державної жіночої учительської семінарії – Марійкою
Підгірянкою або ж як її звати насправді – Марія Ленерт-Домбровська.
Ще з дитинства авторка була наділена неабияким розумом, енергійністю й наполегливістю, здобуває освіту самотужки: спочатку від батька, який добре знав математику та біологію, досконало володів німецькою мовою; потім у дідуся по матері Миколи Волошина, у якого була велика бібліотека, багата класичною літературою; материнські казки та пісні, народні оповідання духовно збагачували обдаровану Марійку.
Після закінчення школи вона екстерном склала іспити на вступ до жіночої учительської семінарії у Львові (нині Педагогічний фаховий коледж Львівського університету). Саме там вона здійснила свою мрію – стати вчителькою.
Працювала у школах Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської областях, нижньоавстрійському місті Гмюнді. Давала уроки онукам Івана Франка, Тарасові й Миронові, дітям його дочки Анни. Вихованню дітей віддала понад 40 років.
У 1903 році газета «Діло» надрукувала вірш «Ой не нам, в кайданах ходити», підписаний «Марійка Підгірянка». Впродовж десятків років це ім’я не сходитиме зі сторінок газет, журналів, антологій, читанок, букварів, календарів, які друкувалися у Львові. Коломиї, Вінниці, Харкові, Чернівцях Варшаві, Відні, Пряшеві, Празі, Кракові, Канаді та США.
Ще багато творчості Марії Ленерт-Домбровської бачив світ, зокрема, перебуваючи в Австрії видала у 1916 році оповідання «Малий Василько» з ілюстраціями художниці Олени Кульчицької; збірку патріотичних віршів «На чужині».
