#360_градусів_у_діяльності_львівського_університету : Педагогічний фаховий коледж
Юлія Шнайдер або ж Уляна Кравченко народилась на Дрогобиччині в сімʼї повітового комісара, батько її писав вірші в газеті “Галицька зоря”, але згодом помер, тож її вихованням займалась мати. она гарно співала пісні, чудово оповідала народні легенди. Уже в дитячому віці Юлія полюбила чарівність художнього слова і пісні. Понад десять років родина Шнайдерів мешкала в Миколаєві в будинку письменника Миколи Устияновича. Тут Юля не раз чула його вірші. Звісно, що це сприяло пробудженню її літературного таланту.
Вчилася дівчина спершу дома, а потім від 1877 до 1881 року здобувала освіту у Львівській учительській семінарії, що сьогодні є Педагогічним фаховим коледжом Львівського університету.
Тут вона почала захоплюватися творами Пушкіна, Шіллера, Гете. Найбільше враження на неї справили поезії І. Франка, який був на той час визнаним проводирем молодої галицької літератури. Юлія стежить за кожним його новим твором.
1851 року Юлія Юліївна закінчила Львівську учительську семінарію і одержала посаду вчительки в селі Бібрці на Львівщині. З великим завзяттям береться вона до вчителювання.
Молода вчителька всі сили віддає школі, працює над своєю самоосвітою, готується до кваліфікаційного екзамену на вчительку середньої школи, але не має справжнього душевного задоволення. І вона віддається літературі, а надіслані до львівського журналу «Зоря», твори Уляни Кравченко потрапили на очі Франкові. Він помітив вірш «Згадай мене, милий», який йому сподобався. Поет доробив його, і вірш нікому не відомої авторки з’явився в 21-му номері журналу «Зоря» у 1883 рік. І. Франко написав молодій поетесі теплого листа, заохочуючи її до праці на ниві української літератури.
У житті Івана Франка було багато жінок, а в житті Уляни Кравченко – лише один чоловік. Вона називала його вчителем, другом і ніколи – коханим. Вони листувались до самої смерті Івана Франка.
У своїх листах поет рекомендував Уляні Кравченко, які праці вивчати, що читати, яким шляхом іти до здійснення своїх мрій. Він також багато сприяв і допомагав у виданні перших творів письменниці.
Вчителювання в селі Бібрці закінчилося для Уляни Кравченко невдало. На офіційних виборах так званої «сталої вчительки» було відзначено її бездоганну працю, але на посаду призначили іншу особу. Того ж 1884 року Уляна Кравченко розпочала новий навчальний рік у сусідньому з Бібркою селі Стоки. Долаючи всілякі труднощі, в будівлі школи без даху, без вікон вона протрималася декілька осінніх і зимових місяців, а далі, завдяки допомозі Франка, перебралася до Львова, де почала викладати в шестикласній українській школі для дівчат.
Однак довго вчителювання Уляни Кравченко у Львові не тривало. Через це не маючи засобів на існування, вона виїхала зі Львова восени 1885 року.
Деякий час Уляна Кравченко працює вчителькою в родині одного поміщика в селі Руденки на Львівщині, потім учителює два роки в селі Лужок Долішній на Дрогобиччині, де одружується з місцевим учителем, а з 1888 по 1920 рік з невеликими перервами викладає в школі села Сільці на Дрогобиччині.
Незважаючи на нелегке мандрівне життя, молода вчителька багато й плідна працювала в літературі. Після виходу першої збірки «Prima vera» поетеса здобула популярність серед читачів. Вихід у світ її книжки став помітною подією в тогочасному літературному житті. Адже це була перша а Галичині збірна поезій, написана жінкою-українкою, що мовби заявила про рівність жінок у правах з чоловіками.
Близько двадцяти п’яти років У. Кравченко виступала з творами для дітей у журналі «Дзвінок» (1890—1914). її поезії для дітей та юнацтва, позначені ідеями гуманізму, виховували пошану до людей праці, любов до рідної природи. Авторка багато уваги приділяла прищепленню читачам поваги до науки й освіти.
Понад сорок років Уляна Кравченко пропрацювала сільською вчителькою, а 1920 року переїхала до Перемишля, де 1939 року зустріла Радянську Армію — визволительку її рідного народу. Незважаючи на свій вісімдесятилітній вік, вона виступає в радянській пресі з віршами і статтями, проводить громадську роботу. Трудящі Перемишля обирають її своїм депутатом, поетеса стає членом Спілки радянських письменників України.
На вісімдесят восьмому році життя, 31 березня 1947 року, У. Кравченко померла в Перемишлі. Там вона й похована.
