1 липня 2025 року відбувся чин похорону Ігоря Калинця, великого письменника, представника «пізнього» шістдесятництва та дисидентського руху, політв’язня, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка (1992), Почесного доктора Львівського національного університету імені Івана Франка (2010), який відійшов у Вічність 28 червня.
Розпочалось прощання з Ігорем Калинцем в Архикатедральному соборі Святого Юра, де відбувся чин похорону. Після цього відбулася загальноміська церемонія прощання біля Ратуші. Поминальне віче та захоронення Почесного доктора Львівського національного університету імені Івана Франка здійснили на Полі почесних поховань Личаківського цвинтаря.
Проводячи в останню путь Ігоря Калинця, щирими словами про поета та громадського діяча поділилися представники влади області та міста, колеги, друзі. Так, світлий образ Ігоря Калинця окреслив професор кафедри класичної філології Львівського університету Андрій Содомора. «Покійний Ігор жив теперішнім, у якому завжди було минуле, наша історія, наша пісня, наша дума, наша пам’ять серця. У своєму великому серці він носив Україну, її божественну красу, зелене Євангеліє і її важку долю. Жив за Іваном Франком та мав переконання, що «лише боротись значить жить». Він подолав свій страх бо вважав, що глибинна любов до Батьківщини, любов, що стає мужністю, не сумісна зі страхом, який веде до найганебнішого рабства з усіх – рабства добровільного», – сказав Андрій Содомора.
Від імені академічної спільноти Львівського університету співчуття рідним Ігоря Калинця висловив Ректор Роман Гладишевський. «Постать Ігоря Калинця є знаковою для Львівського університету. Він долучався до академічної спільноти і як митець, і як правозахисник, і як порадник, наставник. Ми згадуємо, як впродовж десятиліть Ігор Калинець відкривав перед студентською молоддю подвиги українських воїнів: Січових Стрільців, воїнів Української Галицької Армії в акціях, приурочених Листопадовому чину, ділився своїми спогадами про борців за волю України. Його творчість зачаровувала, дивувала, дарувала віру і силу. Подружжя Ігоря та Ірини Калинців зберегли і передали нам та прийдешнім поколінням інтелектуальні та духовні цінності нашого народу. Їхнє життя було прикладом жертовності та істинного патріотизму, боротьби та незламності. Світла пам’ять про Ігоря Калинця, який чесно і гідно прожив своє життя, завжди буде сильнішою за смерть», – акцентував Роман Гладишевський.
На завершення поминального віча донька Ігоря Калинця, завідувачка кафедри екології ЛНУ ім. Івана Франка Звенислава Мамчур подякувала присутнім, які розділили день прощання із її батьком. «Вельмишановна скорботна громадо, дякую, що сьогодні зібралися тут, щоби пройти з нами цей дуже нелегкий шлях прощання з найріднішим татом. Я розумію, що тато не належить лише нашій родині. Він належить Львову, належить Україні, врешті – всесвітній історії», – акцентувала Звенислава Мамчур і додала: «Дякую за спільну любов до України, за спільну пам’ять і гідне вшанування. Дякую Збройним Силам України, завдяки яким ми прощаємося з Ігорем Калинцем на вільній землі серед вільного народу».
