Перший рік на посаді Ректора – це час рішень, які визначають не лише сьогодення, а й майбутнє Університету. Для Львівського національного університету імені Івана Франка цей період став роком нових освітніх ініціатив, розширення міжнародних партнерств, посилення підтримки працівників і студентів та формування стратегічних напрямів розвитку. Про те, які зміни вже вдалося реалізувати, що стало найбільшим викликом управлінської роботи та на чому буде зосереджена увага надалі, розповів Ректор Університету академік НАН України, професор Роман Гладишевський.
Минув рік від моменту Вашого обрання Ректором. Які рішення та досягнення цього періоду Ви вважаєте найбільш важливими для розвитку Університету?
Цей рік для мене і для Університету став насамперед роком системних змін та формування нових підходів до розвитку. Багато з того, що було започатковано, можливо, ще не повною мірою помітне зовні, адже справжні трансформації потребують часу. Проте переконаний, що саме послідовні рішення визначають як сьогодення, так і майбутнє Університету на роки вперед.
Передусім ми зосередилися на розвитку освітнього середовища та його адаптації до нових суспільних викликів і вимог. Сучасний університет повинен не лише реагувати на зміни, а й певною мірою передбачати їх, готуючи фахівців для тих сфер, які формуватимуть майбутнє держави. Саме тому одним із пріоритетів стало оновлення освітніх програм і відкриття нових напрямів підготовки.
Упродовж року в Університеті було започатковано низку актуальних освітніх програм, серед яких «Міжнародна безпека та стратегічний аналіз», «Контроль за якістю продукції та безпекою виробництва», «Смарт-врядування територіальних громад», «Інтелектуальні системи та машинне навчання», «Абілітація та психологічний супровід», «Корекційна психопедагогіка. Інклюзивна освіта», «Режисерське мистецтво. Театрознавство», «Візуальна культура та образотворче мистецтво» та інші.
Водночас для нас важливим є не лише створення нових програм, а й постійне вдосконалення вже наявних. Якісна освіта повинна ставати все більш міждисциплінарною, гнучкою та орієнтованою на потреби сучасного світу, поєднуючи перевірену часом академічну традицію з актуальними запитами суспільства і ринку праці.
Окремим стратегічним напрямом першого року роботи стала реалізація принципів безбар’єрності. Тут важливо зазначити, що я розглядаю безбар’єрність значно ширше, ніж лише питання фізичної доступності університетських приміщень. Йдеться про створення середовища, в якому кожна людина, незалежно від своїх життєвих обставин чи потреб, матиме рівні можливості для навчання, наукової роботи, професійного розвитку та повноцінної участі в буднях університетської спільноти. Так, упродовж року ми вже розпочали низку ініціатив, спрямованих на адаптацію освітнього процесу, удосконалення інфраструктури та формування культури інклюзивності.
Ще одним важливим напрямом розвитку стало зміцнення міжнародної співпраці та розширення партнерських зв’язків. Ми продовжували працювати над залученням нових академічних партнерів, розвитком програм обміну, участю в міжнародних консорціумах і наукових проєктах. Для класичного університету інтеграція у міжнародну академічну спільноту є необхідною умовою якісного розвитку.
Безумовно, важливим напрямом нашої роботи є забезпечення енергонезалежності Університету. В умовах воєнного часу та частих викликів для енергетичної системи це питання безпосередньо пов’язане зі стабільністю освітнього процесу, наукової діяльності та функціонування університетської інфраструктури загалом. Упродовж року ми здійснили низку кроків для підвищення енергетичної стійкості: встановили у частині корпусів генератори, інвертори, гібридні сонячні електростанції. Цю роботу будемо послідовно продовжувати й надалі, адже наша мета – створити умови, за яких Університет зможе ефективно працювати, забезпечуючи безперервність навчання, досліджень і повсякденної діяльності академічної спільноти.
Радослав Сікорський отримав диплом Почесного доктора Львівського університету
Будь-які інституційні зміни тримаються на людях, які потребують уваги та підтримки. Як у цьому контексті Університет працював упродовж року?
Так, важливим завданням було посилення підтримки працівників. Безперечно, Університет не може бути успішним без мотивованих викладачів, науковців, адміністративно-господарського персоналу тому ми працювали над створенням додаткових можливостей для професійного розвитку, академічної мобільності підвищення кваліфікації, розроблення системи фінансової мотивації. Зокрема, започатковано нові інструменти підтримки участі в міжнародних програмах, грантових проєктах та наукових дослідженнях. Незмінним принципом є формування середовища, у якому професійне зростання кожного працівника є одним із пріоритетів інституційної політики.
Особливе значення для мене має відкриття Ветеранського хабу, який став простором підтримки наших військових, ветеранів і членів їхніх родин з одного боку, а також втіленням ідей абілітації суспільства – з іншого. Сьогодні українські університети мають не лише освітню, а й важливу суспільну місію, тому створення таких хабів є відповіддю на виклики часу та виявом відповідальності перед тими, хто захищає нашу державу.
Якщо підсумувати цей рік, то його головним результатом я вважаю не окремі проєкти чи рішення, а закладення основ для подальшого розвитку. Ми працювали над тим, щоб Університет залишався сучасною, відкритою, конкурентоспроможною інституцією, яка зберігає свої традиції, але водночас творить інновації і траєкторії розвитку суспільства.
З якими викликами Вам довелося зіткнутися на новій посаді і що стало найбільшим особистісним усвідомленням цього часу управлінської роботи?
Університет для мене не є новим середовищем – тут я навчався, працював на різних посадах, пройшов різні етапи професійного становлення, був залучений до багатьох управлінських процесів. Тому багато речей були зрозумілими ще до обрання на посаду Ректора, я добре усвідомлював специфіку університетського життя, його сильні сторони та виклики. Водночас реальний масштаб відповідальності, безумовно, є значно більшим, ніж це може здаватися на перший погляд.
Найбільший виклик – це, без сумніву, швидкоплинність та нестача часу. Університет є складною багаторівневою системою, у якій одночасно відбуваються сотні процесів: освітніх, наукових, організаційних, міжнародних, інфраструктурних, фінансових. Кожен із них потребує уваги, за кожним стоять люди, їхні очікування, проблеми, які треба вирішити, ідеї та пропозиції, які треба проаналізувати і взяти до уваги.
Щодня доводиться балансувати між стратегічними питаннями розвитку Університету та великою кількістю поточних завдань, які не можна відкласти на потім. Саме тому одним із найважливіших усвідомлень для мене стало розуміння того, що ефективне управління неможливе без сильної команди і взаємної довіри.
Ще одним важливим усвідомленням стало те, що ключові зміни потребують часу. Іноді хочеться досягати результатів якомога швидше, але справжні інституційні перетворення мають бути продуманими, виваженими й підтриманими університетською спільнотою. Адже саме послідовність, системність і спільна робота дають той результат, який зберігатиме свою цінність упродовж багатьох років.
Попри щільний графік очільника Університету, Ви викладаєте на хімічному факультеті. Наскільки для Вас важливо зберігати цю складову професійного життя?
Я справді ціную те, що навіть за умов значного адміністративного навантаження маю можливість не відриватися від академічного простору. Для мене це принципово важливо. Упродовж цього року я продовжував працювати зі студентами, читав лекції та проводив заняття. Безпосереднє спілкування з молоддю дозволяє краще розуміти її потреби, вихід «за межі кабінету» змінює ракурс на багато процесів і допомагає відчувати той пульс університетського життя, який можливо осягнути лише емпірично, а не через документи чи звіти.
Які пріоритети Ви визначаєте для другого року роботи на посаді Ректора? Що буде у фокусі уваги найбільше?
Якщо перший рік був часом запуску нових процесів і формування стратегічних орієнтирів, то другий має стати роком їхнього поглиблення, структурування та закріплення. Для мене дуже важливо, щоб зміни не залишалися окремими ініціативами, а перетворювалися на сталу систему, яка працюватиме незалежно від обставин і забезпечуватиме довготривалий розвиток Університету.
Одним із ключових пріоритетів є формування кадрового резерву. Сучасний університет повинен мислити на кілька років уперед, прогнозуючи не лише власні потреби, а й тенденції розвитку науки, освіти та суспільства загалом. Саме тому ми маємо вже сьогодні думати про те, хто через п’ять чи десять років визначатиме стратегії наших кафедр, факультетів, наукових шкіл і дослідницьких центрів. Йдеться не лише про залучення нових працівників, а й про створення умов для професійного зростання молодих науковців і викладачів, підтримку їхніх досліджень, міжнародної мобільності та лідерського потенціалу.
Не меншим пріоритетом є розвиток наукової діяльності та зміцнення академічної репутації Університету. Львівський університет традиційно залишається одним із провідних наукових центрів України, проте сучасний академічний світ вимагає дедалі більшої міжнародної присутності. Ми працюватимемо над популяризацією результатів наших досліджень, розвитком університетських наукових видань, їхньою інтеграцією до міжнародних наукометричних баз, підтримкою публікаційної активності науковців та участі в міжнародних дослідницьких проєктах. Важливо не лише створювати якісну науку, а й робити її помітною у світовому академічному просторі.
Водночас жодна стратегія розвитку не може бути успішною без належної інфраструктури. Тому серед пріоритетів залишається модернізація університетського простору. Йдеться про розвиток студентського містечка, вдосконалення системи харчування, підвищення доступності навчальних корпусів, оновлення матеріально-технічної бази, забезпечення енергетичної стійкості, цифрових сервісів і навчального обладнання. Це ті речі, які безпосередньо впливають на якість повсякденного життя студентів, викладачів і працівників та формують загальне відчуття комфорту й приналежності до університетської спільноти.
Важливим напрямом стане розвиток програм іменних стипендій та підтримки талановитої молоді, адже інвестиції у студентів і молодих науковців завжди є внеском у майбутнє Університету.
У Львівському університеті запрацювала Лабораторія інтелектуальних мікроконтролерних систем
Усі ці зміни потребують фінансування. Завдяки чому плануєте забезпечити фінансову стійкість закладу?
Звичайно, питання фінансової стійкості є невід’ємною складовою ефективного функціонування Університету. В умовах економічної нестабільності, зростання конкуренції та обмеженості бюджетного фінансування особливого значення набуває раціональне управління фінансовими ресурсами.
В цьому контексті є кілька аспектів, які ми вбачаємо як ключові: по-перше, аналіз напрямів діяльності, які реалізовує Університет, та забезпечення їхньої ефективності, беззбитковості. Це і надання освітніх послуг – навчання, підвищення кваліфікації, курси тощо, реалізація господарської діяльності – робота студентського містечка, їдалень, стаціонарів, видавництва тощо. По-друге, участь у національних та міжнародних конкурсах, що відкриває сьогодні широкі можливості розвитку та підтримки учасників освітньо-наукового процесу, покращення, оновлення інфраструктури, поглиблення наукових досліджень.
Третє завдання – підвищувати ефективність фандрайзингової діяльності, і тут є ключовою активна співпраця з органами влади, випускниками, бізнесом, міжнародними фондами, благодійниками, залучення приватного сектору через механізми державно-приватного партнерства.
Окремим напрямом є забезпечення ефективного використання ресурсів, де бачу систематичний моніторинг видатків, посилення внутрішнього фінансового контролю та управління ризиками, цифровізацію управлінських процесів, підвищення енергоефективності інфраструктури, зокрема модернізація інженерних мереж, подальше впровадження альтернативних джерел енергії, джерел безперебійного живлення, впровадження сучасних систем моніторингу енергоспоживанням.
Комфортна інфраструктура – це видимий бік змін. А чи зазнають трансформацій самі управлінські процеси та організація роботи всередині Університету?
Так, окрему увагу плануємо приділяти подальшому вдосконаленню внутрішніх управлінських процесів. Великий класичний університет є надзвичайно складною інституцією, тому ефективність його роботи значною мірою залежить від якості внутрішньої координації. Ми продовжимо працювати над розвитком системи комунікації, удосконаленням міжнародної діяльності, юридичного супроводу, наукової координації та адміністративних процедур. Наше завдання полягає в тому, щоб університетські сервіси були максимально зрозумілими, ефективними та орієнтованими на потреби учасників освітнього процесу.
Водночас усі ці напрями об’єднує одна спільна мета – зміцнення позицій Львівського університету як провідного освітнього та наукового центру України, відкритого до світу, здатного відповідати на виклики часу й формувати майбутнє через освіту, науку та розвиток суспільства. Саме на цьому буде зосереджена наша головна увага.
Важливим напрямом роботи є і розвиток студентського спорту. Університет посилює співпрацю з Управлінням масового спорту Львівщини
Що, на Вашу думку, сьогодні є головною силою Університету?
Головна сила Університету – це, передусім, його спільнота, яка формує простір, де народжуються знання, ідеї та майбутні позитивні зміни. Це синергія досвіду науковців, викладачів, працівників і креативності студентства, яка наповнює освітньо-науковий процес ідеями і прагненнями, мріями та успіхами, інтелектуальною та емоційної глибиною.
Надзвичайно важливу роль у поступі Університету відіграє й студентське самоврядування, яке вже давно вийшло за межі внутрішньої організації студентського життя. Сьогодні як Студентський уряд, так і Профком студентів, наше Наукове товариство є активними суб’єктами університетської спільноти, які реалізують волонтерські ініціативи, розвивають міжуніверситетські та навіть міжнародні зв’язки, працюють з вступниками, впроваджують соціальні проєкти.
Водночас Університет – це значно ширша, складна й взаємопов’язана екосистема, у якій вагому роль відіграють і зовнішні взаємозв’язки. Зокрема, важливою частиною університетського поступу є співпраця з випускниками, які взаємодіють зі своєю Alma Mater через професійне партнерство та спільні ініціативи, формуючи тяглість університетської традиції й відкриваючи нові можливості для розвитку. Окреме місце в цій системі посідає Наглядова рада, яка не лише виконує дорадчу функцію, а й активно долучається до стратегічного бачення Університету, допомагаючи розширювати горизонти розвитку та ухвалювати виважені управлінські рішення.
Суттєвим виміром Університету є його взаємодія з містом і регіоном, з органами місцевого самоврядування та обласною владою. Така співпраця дозволяє Львівському університету бути не ізольованою академічною установою, а важливим центром суспільного, культурного й інноваційного розвитку, відтак – здійснювати свою ключову місію, сприяючи розвитку сильної держави.
Академічна спільнота Університету долучилась до написання Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності
В умовах повномасштабної війни це вже не просто партнерство між інституціями, а прояв спільної відповідальності за майбутнє країни. Серед наших студентів, випускників, викладачів і працівників є багато тих, хто сьогодні захищає Україну зі зброєю в руках. Тому присутність військовослужбовців на університетських подіях має для мене особливе значення. Це нагадування про ціну свободи, символ єдності академічної спільноти й суспільства та водночас свідчення того, що Університет залишається невід’ємною частиною загальнонаціональної боротьби за незалежність і майбутнє держави.
Говорячи про силу, не можемо мислити поза категоріями співпраці з іншими освітньо-науковими установами. Зокрема, важливим майданчиком взаємодії та координації академічної спільноти є Рада ректорів закладів вищої освіти Львівського регіону при Львівській обласній військовій адміністрації. Вона покликана забезпечувати горизонтальну співпрацю між університетами, посилювати спільні освітні та наукові ініціативи, а також формувати узгоджену позицію щодо ключових викликів часу.
У підсумку саме ця багаторівнева взаємодія – студентів, викладачів, науковців, працівників, випускників, управлінських і дорадчих органів – і є справжньою силою Університету, яка забезпечує його розвиток і стійкість у сучасному світі.
Не менш важливою є співпраця з Малою академією наук задля плекання любові до наукового пошуку у юних дослідників, які колись творитимуть майбутнє України
Що Ви хотіли б сказати університетській спільноті після першого року роботи на посаді Ректора?
Передусім – слова вдячності. За цей рік я вкотре переконався, що Університет – це простір академічних цінностей, які формують, бережуть і помножують люди своєю щоденною працею, відповідальністю, готовністю працювати, творити, підтримувати одне одного.
Для мене дуже важливо, що в Університеті зберігається відчуття єдності. Студенти, працівники, випускники – це не окремі групи, а одна спільнота, яка працює на шляхетну мету – поступ освіти та науки, збереження української ідентичності, розвиток і зміцнення держави.
Я вдячний за атмосферу академічного життя, яка надихає і наснажує. Водночас дуже цінно, що Університет не перетворюється на замкнену систему: ми є відкритими до світу, і якнайкраще це демонструє період, у який ми входимо – вступна кампанія.
Вже невдовзі ми зустрінемо наших майбутніх студентів, які продовжать творити історію Львівського університету, і ця неперервність, можливо, найважливіше, що ми маємо, і заради чого щодня відчиняємо двері Львівського національного університету імені Івана Франка.