Випускник факультету електроніки та комп’ютерних технологій Львівського національного університету імені Івана Франка, співзасновник і СEO компанії «Indeema» Володимир Шевчик в серії інтерв’ю «Universitas in nobis continuator» розповів про шлях від студентських мрій до розвитку ІТ-бізнесу, роль Університету у професійному становленні молодої людини та про майбутнє українських технологій, яке народжується в університетському просторі.
Великі історії починаються зі студентських аудиторій
Володимир Шевчик, випускник факультету електроніки та комп’ютерних технологій, під час виступу у Львівському університеті на врученні дипломів випускникам факультету електроніки та комп’ютерних технологій 2026 р.
Ще зі школи мене однаково захоплювали програмування та електроніка. Мені було цікаво не лише писати код, а й розуміти, як працюють пристрої, як програмне забезпечення взаємодіє з фізичним світом і як із окремих компонентів народжується повноцінний технологічний продукт. Саме тому я обрав факультет електроніки та комп’ютерних технологій – середовище, де ці два світи поєднувалися.
Початок: захоплення програмуванням та електронікою
Студентські наукові проєкти стали для мене першою можливістю перетворювати інженерні ідеї на практичні рішення.
Коли я вступав до Університету, очікував передусім отримати знання. Проте досить швидко зрозумів, що університетська освіта – це значно більше, ніж лекції, лабораторні роботи та іспити. Вона формує спосіб мислення, вчить шукати відповіді самостійно, дає сміливість експериментувати і, найважливіше, знайомить із людьми, разом з якими згодом можна створювати значно більше, ніж студентські проєкти.
Університетське життя було більшим, ніж просто навчання
Університетське життя не обмежувалося лише навчанням і технологіями. «Шевченківські вечори» давали простір для творчості, музики та спілкування – і також формували середовище, у якому ми зростали.
Шевченківські вечори» на факультеті електроніки та комп’ютерних технологій. Фото Івана Олександрович Хвищуна.
Водночас можливостей для студентів нашого напряму тоді було значно менше, ніж сьогодні. Нам бракувало середовища, де можна було б обговорювати сучасні технології, ділитися знаннями, працювати над власними розробками та вчитися не лише за програмою. Тому ми вирішили не чекати, поки хтось створить таке середовище для нас, а створили його самі.
Так з’явився PLLUG. Формально це був гурток програмування, але для нас він став значно більшим. Ми залишалися після пар, приносили власні ноутбуки, розбирали нові технології, писали код, працювали над першими проєктами, сперечалися, помилялися і навчалися один в одного. Це була наша маленька інженерна екосистема, хоча тоді ми, звичайно, ще не називали її такими словами.
Тоді ми ще не знали, що серед учасників цієї студентської спільноти були майбутні засновники компаній, технічні керівники та бізнес-партнери.
Саме в Університеті та завдяки PLLUG я познайомився з людьми, які згодом стали моїми бізнес-партнерами, колегами та близькими друзями. Тоді ми ще не знали, куди приведуть ці знайомства. Ми просто разом працювали над цікавими задачами, брали участь у конференціях і конкурсах студентських наукових робіт, їздили на виставки та підтримували одне одного. Але саме в цьому середовищі поступово формувалися довіра, спільні цінності та здатність працювати як команда.
Пізніше багато учасників PLLUG стали технічними керівниками, заснували власні компанії або приєдналися до сильних міжнародних команд. А наші студентські знайомства переросли у професійні партнерства, які супроводжують мене й сьогодні. Значна частина команди, яка згодом створювала та розвивала Indeema, також сформувалася саме в університетському середовищі.
Багато студентських знайомств згодом переросли у дружбу, професійне партнерство та спільний бізнес.
Сьогодні багато людей із тієї студентської спільноти продовжують працювати разом, створюють компанії, підтримують Університет і допомагають новим поколінням студентів.
Тому історія Indeema для мене починається не з реєстрації компанії, першого офісу чи першого клієнта. Вона починається значно раніше – зі студентських аудиторій, перших інженерних експериментів і спільноти людей, яким було цікаво створювати щось нове. PLLUG став одним із фундаментів майбутньої компанії, адже саме там сформувалися команда, культура взаємного навчання та бажання працювати над складними технологічними продуктами.
Команда Indeema. Культура взаємного навчання, інженерної допитливості та командної роботи, яка почалася ще у студентські роки, стала частиною компанії.
Ще студентом я мріяв створити не просто компанію, яка виконує замовлення, а місце, де народжуються інженерні продукти, здатні змінювати цілі галузі. Через п’ятнадцять років роботи над цією ідеєю можу сказати, що Indeema стала саме таким середовищем. Сьогодні ми допомагаємо компаніям створювати інтелектуальні connected products, які поєднують електроніку, програмне забезпечення, хмарні технології та штучний інтелект.
У певному сенсі ми перенесли у компанію ту саму культуру, яка колись виникла у PLLUG: навчатися один в одного, не боятися складних задач, поєднувати різні інженерні дисципліни та створювати не окремі компоненти, а цілі системи. Найцінніше, що ми віднайшли в Університеті, – це спосіб мислення і культура співпраці. Саме їх ми намагалися перенести в Indeema.
Сьогодні для мене важливо повернутися до Університету вже в іншій ролі. Разом із колегами та іншими випускниками ми сприяли відкриттю на факультеті IoT-лабораторії, проводимо конкурс IoT Challenge, читаємо лекції, долучаємося до освітнього процесу, підтримуємо студентські проєкти та розвиваємо Alumni-спільноту. Колись ми самі шукали можливості для розвитку, а тепер можемо допомогти створювати їх для наступного покоління.
IoT-Space – лабораторія на факультеті електроніки та комп’ютерних технологій, створена за участі випускників та партнерів Університету.
Це не лише подяка Університету за те, що він дав нам. Це інвестиція в майбутнє українських технологій. Адже університети не просто готують окремих фахівців – вони створюють середовище, у якому зустрічаються люди, народжуються команди, виникають компанії та формуються нові інженерні школи.
Випускники не йдуть з альма-матер – вони стають її опорою
Коли ми були студентами, нам дуже допомагали викладачі та старші колеги. Вони ділилися досвідом, підтримували наші перші проєкти й вірили в нас навіть тоді, коли ми самі ще не були впевнені у своїх силах.
Минуло багато років, і тепер уже наше покоління випускників має можливість підтримувати Університет. Саме так народилася ідея активного розвитку Alumni-спільноти факультету. Для мене Alumni – це не просто база контактів чи зустрічі випускників. Це спільнота людей, які готові вкладати свій досвід, час і знання в розвиток наступних поколінь.
Alumni-спільнота Львівського університету об’єднує випускників, які готові ділитися досвідом і підтримувати наступні покоління.
Разом ми відкриваємо нові можливості для студентів: створюємо сучасні лабораторії, підтримуємо конкурс IoT Challenge, проводимо відкриті лекції, допомагаємо оновлювати навчальні програми, ділимося практичним досвідом і знайомимо молодих інженерів із реальними викликами сучасної технологічної індустрії.
Але, мабуть, найцінніше досягнення Alumni – це не окремі проєкти. Це середовище, у якому студенти можуть бачити людей, які колись сиділи в тих самих аудиторіях, а сьогодні створюють міжнародні технологічні компанії, керують великими інженерними командами чи розвивають власний бізнес. Такі історії показують, що великі професійні мрії цілком досяжні.
Я переконаний, що сильний Університет створюють не лише викладачі та студенти. Його силу визначають і випускники, які залишаються поруч, допомагають одне одному та повертаються, щоб інвестувати у майбутнє своєї альма-матер.
Майбутнє: наступна Indeema народиться тут
Вірю, що наступна велика українська технологічна компанія може вже сьогодні народжуватися в одній з університетських аудиторій. Можливо, її майбутні засновники зараз разом працюють над студентським проєктом, сперечаються про технології або лише знайомляться в коридорі факультету. Вони ще не знають, що через десять чи п’ятнадцять років це знайомство може змінити їхнє життя.
Саме тому великі історії успіху часто починаються не з бізнес-плану. Вони починаються з цікавості, спільної роботи й людей, які одного дня зустрілися в університетській аудиторії.