11 травня 2022 року в онлайн-режимі в рамках проєкту «Після війни» відбулась лекція аспірантки факультету культури та мистецтв ЛНУ ім. Івана Франка і ведучої подкасту «Культурна тривога» Ольги Лозинської «Світло української музичної культури крізь ХХ століть і до нашого часу. Музика заборон». Організатори події – Студентське наукове товариство та профбюро студентів історичного факультету Львівського університету.
«Класична музика – це маркер культурного життя держави, показник того, як культура розвивається в країні, та які процеси відбуваються в суспільстві загалом. Мистецтво – дзеркало суспільства, бо все що відбувається в країні одразу ж відображається в творчості людей: від архітектури до танцю. Кінець ХІХ – початок ХХ століття – це рух українського націотворення, тож багато митців стали репрезентаторами подій, які відбувалися в суспільстві», – розпочала лекцію Ольга Лозинська і додала, що наша культура має дуже багато імен, частину з яких у нас викрадала і привласнювала собі російська імперія.
Надзвичайно важливо знати історію культури своєї держави, адже це вагома частина нашої ідентифікації як українців. Тому у своїй лекції Ольга Лозинська познайомила слухачів з відомими постатями українського музичного мистецтва, окреслила їхні творчі та життєві шляхи, розповіла про досягнення і здобутки. Спершу спікерка представила учасникам заходу історію Миколи Лисенка, пояснивши вагому цінність його доробку для майбутніх поколінь митців. «Микола Лисенко здійснив дуже багато речей, які лягли у фундамент нашої професійної музичної культури. Він – візитівка України на класичній сцені світу, адже найвідоміший твір, який звучить, коли мова йде про нашу музику, – увертюра до опери «Тарас Бульба». Автор увертюри – Микола Лисенко», – акцентувала Ольга Лозинська.
Також лекторка розповіла слухачам і про інших важливих репрезентаторів української музики, зокрема, пригадала Миколу Леонтовича – автора відомого на весь світ «Щедрика». Ольга Лозинська окреслила його «ювелірну роботу» як композитора та пояснила, як пов’язана ця визначна людина із формуванням геніального Хору імені Олександра Кошиця. Так, за її словами, в час, коли розпадалась УНР, відомі музичні діячі подбали про те, аби найкращі голоси України змогли емігрувати закордон та працювати як хор, популяризуючи нашу культуру в Європі та США.
«Є дуже багато архівних документів, де йдеться про те, що слухачі Хору імені Олександра Кошиця закордоном були неймовірно вражені: є чимало рецензій та статей у пресі, де критики відзначають високу майстерність виконавців. Дуже важливо, що Хор імені Олександра Кошиця закордоном слухала богема, його творчістю цікавились відомі культурні діячі світу і дізнавалися про унікальне явище української культури», – пояснила Ольга Лозинська та акцентувала, що колискова «Ой, ходить сон коло вікон», яку виконував Хор імені Олександра Кошиця, лягла в основу джазового хіта світового масштабу Summertime.
Також під час лекції говорили про інших відомих діячів – Миколу Колесу, Остапа Нижанківського, Станіслава Людкевича. Особливу увагу лекторка приділила життєписам Василя Барвінського та Бориса Лятушинського. Тут же спікерка підняла болюче питання втрачених геніальних творів наших митців, суворе цензурування та репресії митців з боку російської імперії, з яким в ті чи інші історичні періоди стикнулась наша культура.
Надалі розмова велася і про музику в повоєнні періоди, діяльність Київського Авангарду, багатьох геніальних композиторів ХХ століття і їхні саундтреки до українського кіно, тут, зокрема, пригадали Мирослава Скорика, який написав музику для фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» та створив інші безсмертні композиції. На завершення лекції Ольга Лозинська познайомила аудиторію з сучасними іменами української музики.
Загалом лекція зацікавила активних слухачів, які поставили спікерці чимало влучних запитань. В ході дискусій говорили про злочини росії проти української культури, сучасну популяризацію нашої музики закордоном, а також про роль збереження та розвитку культури народу в умовах його бездержавності та в умовах боротьби за суверенність. Учасники події дійшли до спільного висновку, що підтримувати свою культуру в час війни – стратегічно важливе завдання кожного українця.