24 лютого 2015 року в Дзеркальній залі Університету відбулося засідання круглого столу на тему: «За крок до прірви: українська вища школа без рідної мови», під час якого учасники обговорили проблемні питання, які стосуються статусу української мови в суспільстві.
Захід відкрив директор Інституту франкознавства, доцент Святослав Пилипчук: «У сучасній Україні питання рідної мови звучить вельми гостро. Сьогодні ми зібралися для того, щоб визначити загальну перспективу розвитку української мови й обговорити проблеми, які виникають на шляху її функціонування в суспільстві».
Зі вступним словом звернувся до учасників круглого столу проректор з науково-педагогічної роботи, професор Ярослав Гарасим. Ярослав Іванович подякував представникам студентських організацій Університету, студентам і викладачам філологічного факультету за пильну увагу до гострого питання статусу рідної мови. «Результати опитування, яке проводило Львівське обласне радіо, продемонстрували бажання студентів нашого Університету продовжити вивчення української мови у вищій школі. Під час цього обговорення ми маємо напрацювати такі пропозиції, які б допомогли нам зреалізувати спільне для нас усіх завдання щодо утвердження української мови як державної та її популяризації на міжнародному рівні. Нам необхідна абсолютна перемога як в інформаційній війні, так і міліарній!», ‒ зазначив проректор.
Під час засідання круглого столу присутні мали змогу переглянути відеоролик, у якому українці, які впродовж багатьох років проживали в Італії, Чехії і Хорватії, розповідають про те, як рідна мова допомагає їм долати тугу за Батьківщиною, вселяючи в їхні серця віру в панування миру й добробуту.
Із доповіддю на тему: «Українська мова в школі: очікування й реальність» виступила завідувач кафедри гуманітарних дисциплін Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Наталія Пастушенко. Доповідач наголосила на перспективах функціонування рідної мови в суспільстві, зосередивши увагу на проблемі вивчення української мови в середній школі. «Згідно з держстандартом про базову загальну середню освіту й розроблених на його основі програм українську мову як навчальний предмет вивчають в усіх класах середньої школи. Відтак, українська мова належить до галузевого напряму «мова та література». Визначальною місією цієї галузі є створення умов для забезпечення мовної освіти, яка є життєво важливою для кожної людини. Утім, будучи державною, українська мова виконує значно більше функцій порівняно з мовами нацменшин. Тому завданням української мови у межах структури галузі мало б обумовлюватися насамперед її статусом, що є ознакою ідентичності й визначальним чинником української нації, тоді як вільне володіння державною мовою має неабияке значення для соціалізації громадян. Нею повинні послуговуватися в усіх сферах публічного спілкування, адже вона сприяє консолідації українського суспільства», ‒ переконана Наталія Пастушенко.
Дослідниця також відзначила основні аспекти вивчення української мови в середній школі, де надається перевага мовній змістовій лінії. Філолог коротко проаналізувала методику викладання й нюанси відповідності навчальної програми тестам ЗНО. Наталія Пастушенко переконана, що на уроках учням украй необхідно використовувати медіатексти. «З огляду на вступ суспільства в інформаційну еру, учні повинні аналізувати не тільки «ідеальні» тексти з художніх творів, а й медіатексти з мережі, адже вони демонструють свою специфіку мови. Тут нівелюється авторство, поширюється анонімність тощо. Необхідно розглянути: як такі тексти впливають на читача, чи маніпулюють ним, як вимірюють цінності в Інтернет-дискурсі тощо. Зазначу, що безграмотність користувачів Інтернет-простору насправді є віддзеркаленням стану нашої освіти», – вважає доповідач.
Завідувач кафедри українського прикладного мовознавства Львівського національного університету імені Івана Франка, професор Ірина Кочан своїм виступом продовжила обговорення проблеми вивчення української мови. «У середній школі працюють учителі, які є випускниками вищої школи. Існує важливий взаємозв’язок між ланками вищої, середньої, початкової школи і навіть дошкільного виховання, адже тут дитина отримує перші знання з рідної мови. Зазначу, що викладання української мови за професійним спрямуванням – це ще одна дисципліна, яка з’явилася в 1990-их роках. Зі здобуттям незалежності України до програми середньої і вищої школи було введено ділову українську мову», – зазначила Ірина Миколаївна. «Що ж до необхідності викладання української мови за професійним спрямуванням, то важливо зазначити, що незнання термінів веде до підміни та маніпуляції понять, перекручування інформації. Суржик і неточність часто призводить до спотворення теорій, порушення мовних норм на різних рівнях не тільки серед студентів, а й серед викладачів», ‒ переконана Ірина Кочан.
Професор вважає, що рідна і державна мова – це різні поняття. «Рідна мова приходить до нас із молоком матері. Для нас рідною є мова нашої нації – українська, за допомогою якої здобуваємо знання, пізнаємо світ, вивчаємо культуру, мистецтво, творимо науку. Логічно, що в кожній державі національною мовою є державна і той, хто працює чи вчиться, опановує з її допомогою свій фах», – пояснила мовознавець.
Під час засідання круглого столу учасники обговорили й коло питань, пов’язаних з аспектами вивчення та викладання української мови як іноземної, а також зробили порівняльний аналіз концепцій державної мовної політики й літературної освіти, які були створені в час, коли Міністерство освіти і науки України очолював Дмитро Табачник.
Своїми міркуваннями щодо сучасних реформ у сфері вищої освіти поділився професор Ярослав Гарасим: «У рамках нашого круглого столу хотів би звернути увагу на деякі гострі питання цієї тематики. Йдеться про затвердження переліку вибіркових та обов’язкових дисциплін, відповідно до якого дисципліна «Українська мова за професійним спрямуванням» з циклу обов’язкових переходить до вибіркових». Варто додати, що згідно з роз’ясненнями Міністерства кожен університет може сам визначати статус тієї чи іншої дисципліни з огляду на автономію вишів. «В ідеалі всі університети мають обрати її для вивчення. Однак чи готове наше суспільство до такого кроку? Чи достатньо високий у нас рівень самоусвідомлення», – звернувся до присутніх із риторичними запитаннями Ярослав Іванович.
«Очевидно, потрібно думати над якісним наповненням програми для вищої школи, щоб вона була «еластичною» й адаптованою до кожної спеціальності. Але зараз вносити зміни у закон «Про вищу освіту», мабуть, немає сенсу. Зазначу, що деякі предмети, як-от, до прикладу, охорона праці та цивільний захист, які є необов’язковими згідно з законом, є в переліку обов’язкових дисциплін в деяких університетах», – наголосив проректор Ярослав Гарасим, додавши, що Львівський національний університет, роздумуючи над цим питанням, звернувся з відповідними пропозиціями до Міністерства.
Та, за словами Ярослава Івановича, потрібна також ініціатива й студентів. «Я би просив студентів придумати символічний знак, яким би можна було маркувати ті вищі навчальні заклади, які свідомо відмовилися від вивчення української мови. І тоді право вибору залишається за абітурієнтом. Таким чином можна буде «достукатися» до кожного вишу. І якщо хоч один такий знайдеться, то це буде наша поразка», ‒ зазначив проректор.
Свою готовність до втілення в життя ініціатив, покликаних популяризувати й розвивати рідну мову продемонстрували студенти філологічного факультету. Молоді люди презентували перший відеоурок з української мови й закликали всіх охочих долучитися до цього флешмобу.
Чітку позицію студентів м. Львова щодо доцільності викладання української мови у вищій школі озвучив студентський мер Євген Филипець, який також ознайомив присутніх із проектом відкритого листа до Президента України щодо обстоювання статусу української мови як державної та її обов’язкового функціонування на всіх рівнях.
