Література постмодерної епохи – провісник й індикатор цивілізаційних змін

Література постмодерної епохи як індикатор цивілізаційних змін, «людина, яка читає» і «людина, яка дивиться» – ці та інші теми були винесені на обговорення загальноуніверситетського семінару «Філософія науки», засідання якого відбулося 20 квітня 2017 року у Дзеркальній залі.

Розпочав засідання семінару його науковий керівник Ректор Львівського університету, професор Володимир Мельник. Наголосивши на актуальності дослідження постмодерної епохи, Володимир Петрович відзначив, що в українській інтелектуальній думці література завжди містила вимір філософських узагальнень і прагнень осягнення світу.

Надалі з доповіддю «Homo legens: література постмодерної епохи як індикатор цивілізаційних змін» виступила завідувач кафедри слов’янської філології імені професора Іларіона Свєнціцького, професор Алла Татаренко. У своєму виступі − крізь призму творчості сербських та хорватських постмодерних письменників, а також представників наукового середовища ХХ століття  − Алла Татаренко намагалася простежити спосіб, у який текст впливає на суспільство, а суспільство на текст.

«Ми з вами живемо в динамічний час, коли протягом дуже невеликого періоду змінюються соціокультурні обставини, відбуваються великі цивілізаційні трансформації. Література і філософія – науки, спрямовані на те, аби осмислити життя, відобразити його й окреслити дорогу до майбутнього. Ця мета стоїть як перед представниками філософії, так і перед представниками літературознавства і письменниками», − зазначила на початку виступу Алла Татаренко.

За словами доповідачки, зараз часто говорять про кризу читання і  те, що homo legens (людина, яка читає) поступається місцем іншим типам концептуальної світомоделі. Зокрема, вона зауважила, що почастішали випадки, коли люди страждають на дислексію, тобто неспроможність читати. А отже, виникає питання: чи залишиться домінантною формою буття homo legens чи вона поступиться місцем homo videns (людині, яка дивиться)? Втім, за словами Алли Татаренко, можливе паралельне існування обох типів концептуальної моделі сприйняття реальності, які можуть одне одного доповнювати і навіть взаємозбагачувати. А відтак, основною темою своєї наукової доповіді Алла Татаренко назвала спостереження за зміною співвідношення «homo legens», «homo videns» і «homo consumensis» (людина, яка споживає) за останні роки і те, в який спосіб це відображається у постмодерній літературі.

Окресливши проблему, Алла Татаренко зазначила, що «останнім часом про «людину, яка читає» все частіше говорять як про лідера, який, навчившись відчитувати смисли у літературі, вміє читати світ». «Дедалі більшою стає прірва між споживачем коротких інформацій, заголовків новин і тією людиною, яка замислюється над світом», − зазначила професор.

За її словами, якраз у сербській та хорватській літературі можна простежити зміну концептуальної моделі сприйняття дійсності й водночас вплив, який мала література на науку, а наукові дискурси  − на письменників. У цьому контексті Алла Татаренко розповіла про дослідження Зиґмунта Фройда і теорії Джона Вільяма Данна, з якими пов’язане запровадження у літературний вжиток концептів оніричної реальності й серійного часу. За її словами, ці ідеї і концепції також стають дуже популярними у художній літературі ХХ століття, а онірична реальність поступово починає сприйматися як своєрідний вияв реальності матеріальної, водночас нерідко наділений проскопічними характеристиками.

«Однак постмодерністам цього замало. Вони використовують художню спадщину модернізму, символізму, експресіонізму, авангардизму та інших напрямів, беруть з попередніх епох усе, що їм видається доречним, і на цій основі будують свій літературоцентричний світ, який часто стає своєрідним прихистком від історії», − зазначила доповідач.

Окрему увагу дослідниця акцентувала також на поширених у ХХ столітті наукових теоріях та їхньому віддзеркаленні у літературних творах. Дискусії щодо ефіру провадили Альберт Ейнштейн та Нікола Тесла, а думки про зв’язок людей і явищ через ефір знаходимо у творчості представників сербської і хорватської літератури  початку ХХ століття, зокрема, нобелівського лауреата Іво Андрича і Мілоша Црнянського.

«Зважаючи на це, нам потрібно замислитися над тим, чи справді існує прірва між технічними науками і гуманітаристикою», − зазначила Алла Татаренко і додала, що часто мрії письменників-фантастів ставали реальністю. А відтак, ми можемо сміливо говорити про те, що художня література є індикатором цивілізаційних змін і водночас їхнім передвісником.

У своєму виступі доповідачка  відвела значне місце представленню ролі читача у літературі ХХ століття. Коротко проаналізувавши розвиток цієї ролі в історії літератури, Алла Татаренко наголосила, що саме постмодерна епоха поставила читача на провідне місце у тексті. Зокрема, феномен активної присутності читача у художньому творі доповідачка проілюструвала на прикладі творчості Мілорада Павича, який дав змогу читачам бачити у його творах те, що вони хочуть бачити, а також вибудовувати власний шлях прочитання кожного з них.

Детально проаналізувавши творчість Мілорада Павича, зокрема, його «Хозарський словник», Алла Татаренко зазначила, що у певному сенсі сербський письменник хотів подарувати своїм читачам модель літературного безсмертя, уникнувши традиційної лінії розвитку сюжету «від народження до смерті», яка відповідає лінії розвитку людського життя. Запропонований сербським письменником гіпертекстуальний роман − «роман, який немає початку і кінця, роман, який може постійно відроджуватися», − зазначила Татаренко.

Водночас крізь призму творчості Мілорада Павича, а також  Сави Дам’янова, Слободана Владушича, Горана Петровича та інших представників сербської і хорватської літератури доповідачка простежила активний процес поєднання традиційних форм текстового мистецтва із візуальними засобами та музикою. Саме це породило активний зв’язок «людини, яка читає» із «людиною, яка дивиться». А відтак, професор висловила переконання, що твори сучасних письменників потрібно сприймати у поєднанні з іншими видами мистецтва.

«Читати твори сучасних письменників і не цікавитися кіномистецтвом, не слухати сучасної музики – означає не зрозуміти літературного,  мистецького і цивілізаційного коду письменника. Якщо раніше все ґрунтувалося на досвіді homo legens, тобто на прочитаних книжках, то зараз потрібно бути включеним у широку панораму культури сучасності», − зазначила Алла Татаренко.

Окрім того, для увиразнення думки щодо ролі літератури у формуванні суспільства і навіть передбаченні майбутнього Алла Татаренко висловила заключні міркування-зауваги. Зокрема, професор розповіла про Ніколу Теслу, якого, за його ж словами, «створили книжки», і Мілорада Павича, який у своєму творі «Театр з паперу» фактично передбачив дату власної смерті.

«Література здатна творити дива, а наша справа, справа homo legens – читати.., читати світ», − наголосила на завершення Алла Татаренко.

Після доповіді усі учасники наукового світоглядного семінару мали нагоду взяти участь у дискусії щодо дефініційного і стильового окреслення сучасного періоду культури, меж постмодернізму, впливу літератури на суспільство та інших актуальних питань.

Світлини: Олега Вівчарика Більше фото