«Маємо бути надійним тилом!»: як працює волонтерський штаб на базі Наукової бібліотеки Львівського університету

Щойно переступивши поріг будівлі на Драгоманова, розумієш, що сакральна тиша книгосховища неухильно порушена: звідусіль вчуваються голоси, лунає гамір та сміх. Ще з перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну, Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка почала виконувати функцію волонтерського штабу, який щодня гуртує небайдужих і відданих меті людей, які роблять все можливе для наближення нашої перемоги.

До роботи «бібліотеки нового формату» тут адаптувалось, здається, все: перше, що помічаєш, ввійшовши в будівлю – гардероб, який відтепер є територією плетіння маскувальних сіток. Волонтери, очевидно, вже добре знають нову справу і працюють за злагодженою схемою: хтось ріже тканину на смужки, хтось вплітає в сітку, хтось перепочиває, аби скоро знову взятися до роботи.

«До плетіння маскувальних сіток зголосилися працівниці нашої книгозбірні», – пояснює директор Наукової бібліотеки ЛНУ ім. Івана Франка, а зараз і очільник волонтерського штабу Василь Кметь. За його словами люди з радістю приходять сюди, аби здійснити свій внесок у наближення перемоги. «Осердям нашого штабу є 10-15 осіб різного віку, з різним досвідом як життєвим, так і професійним. За час, що ми працюємо разом, навчилися правильно застосовувати та поєднувати наші знання та вміння. До прикладу, маємо в команді географа – Тараса Завадовського, чиї навички завжди стають в нагоді, коли мова йде про логістику. Ведемо чітку звітність та ретельно впорядковуємо усі запити, з чим ідеально дають раду працівники бібліотеки. І таких прикладів можу навести чимало. У волонтерській справі корисні всі», – розповідає Василь Федорович і запрошує до епіцентру активної роботи.

Упродовж чотирьох місяців діяльності волонтерський осередок отримує допомогу з різних країн світу – часто давні наукові зв’язки трансформувалися у сталу гуманітарну співпрацю. Серед партнерів найактивніша співдія із сусідньою Польщею – науково-дослідницькими осередками Вроцлава, Перемишля, установами місцевого самоврядування Любліна, М’єнкіні, реабілітаційним центром у Замості. Окрім того нам допомагають благодійні організації Франції та Іспанії, громадські ініціативи Італії, Чехії та Швеції. Тривають перемовини з партнерами в Угорщині. Тривалий час французькі волонтери працювали безпосередньо у штабі. До речі, учасниками волонтерського осередку є й ті, хто безпосередньо відчули війну – вимушено переміщені мешканці Бучі, Бердянська, Харкова.

Поміж сотень коробок і ящиків, десятків столів і неймовірної кількості різноманітних речей, працюють люди. Проте слово «працюють» не зовсім пасує до цього опису. Радше – живуть, роблять важливе і борються на своєму вагомому фронті волонтерської діяльності. Хтось ретельно сортує одяг, якого потребують люди, чиє повсякдення забрала ворожа армія, хтось носить коробки з продуктами, хтось складає в ящики речі першої необхідності та іграшки для дітей, чиє дитинство стало зовсім не таким, яким би мало бути.

Особливу увагу привертає незвичний процес: молода дівчина подрібнює парафінову свічку, а зосереджена жінка ставить над вогником іншої – форму для випічки кексів з дивними предметами всередині. «Так ми готуємо дуже затребувані нашими захисниками сірники, які можуть горіти декілька хвилин і здатні викресати вогонь навіть в дощ та сильний вітер», – пояснює доцентка кафедри українського прикладного мовознавства ЛНУ ім. Івана Франка Ірина Кметь.

За її словами замовлення на ці засоби вже вимірюються сотнями і тисячами. «Для виготовлення необхідні звичайні сірники, які ми обклеюємо чи обмотуємо смужкою з туалетного паперу, а кінчик заклеюємо канцелярським клеєм. Далі ми «купаємо» сірники у розтопленому парафіні у «ванночці» з-під форми для випікання кексів. Це наш винахід!», – розповідає Ірина Кметь і додає, що після того, як сірники висихають, їхні голівки треба заклеїти лаком для нігтів, адже так вони будуть захищені від вологи і добре запаляться навіть у негоду.

«Надалі сірники і кресала ми вкладаємо у пластикові коробочки для зручного використання нашими захисниками. Також ми виготовляємо розпалювачі – аналог сухого спирту, які допоможуть розпалити вогнище навіть, якщо земля волога після дощу. Стараємося робити те, що справді потрібно і вдосконалювати виробництво, прислухаючись до порад та вигадуючи нові ідеї», – діляться волонтери.

Разом із сірниками на фронт їде велика кількість речей, яку сортують, розподіляють та готують до відправлення волонтери: медичні аптечки наповнюють ліками першої необхідності, турнікети для зупинки кровотечі вкладають у зручні сумки, які можна припасувати до спеціального пояса, балаклави, військова форма, якісне взуття та необхідне обладнання – все це спершу розвантажують, потім оглядають, класифікують і сортують для подальшого користування нашими захисниками працівники волонтерського штабу. Як зазначають самі волонтери, співпраця з військовими – це перший і головний напрям діяльності.

«Інший напрям – це співпраця з цивільними, які потребують допомоги. Передовсім ми намагаємось задовольняти потреби людей з найвіддаленіших точок. Щоденно нам приходять замовлення зі списком необхідних речей. Запити надзвичайно різні за змістом і обсягами: від харчів й підгузків для місячної дитини до забезпечення провізією, одягом і медикаментами великої кількості постраждалих внаслідок війни. Стараємось швидко реагувати на нагальні потреби і завжди перевіряємо, чи дійшли речі до місця призначення», – наголошує Ірина Кметь.

Щодня волонтери готують до відправлення біженцям та цивільним на сході України десятки великих коробок з медикаментами, продуктами харчування, одягом, дитячими речами, іграшками та засобами гігієни. За словами волонтерів, перш ніж взятися за якесь замовлення, команда перевіряє кінцевого отримувача, його адресу, телефонує, аби дізнатися деталі. Таким чином волонтери можуть бути впевнені, що всі замовлення дійсно є необхідними, а люди – реальними. Надалі кожне замовлення облікується, а звіт про виконання – обов’язковий.

Важливою функцією штабу також є налагодження логістичних зв’язків, розширення контактної бази для потенційної співпраці. Штаб в певному сенсі є посередником між тими компаніями, організаціями, окремими людьми, які потребують певної допомоги, і тими, хто може її надати. Завдання волонтерів полягає в тому, аби перші знали, що можуть звернутися до них, а інші довіряли і надсилати гуманітарну допомогу.

«Коли ми лише зібралися всі разом після 24 лютого, згуртувалися і почали волонтерити, ніхто й не міг уявити таких масштабів, які ми бачимо зараз. За ці місяці через наш штаб пройшли сотні тон гуманітарної допомоги для наших військових і цивільних. І розуміння того, що комусь ці речі врятували життя, мотивує щодня приходити сюди знову і працювати далі. Волонтерська діяльність для нас – обов’язок перед нашими великими попередниками. Разом з нами – дух повстанської боротьби: ми є онуками учасників національно-визвольного руху минулих десятиліть, тому маємо бути гідні їхньої пам’яті і не втратити, а примножити національну спадщину для наступних поколінь. Керує нами також біль втрат – найрідніші люди покладають своє життя за незалежність України. Мій племінник Любомир відтепер захищає нас з небесним воїнством, а ми працюємо тут», – наголошує співорганізатор штабу від ГО «Опір-Україна» Юрій Пікула.

Незважаючи на те, що люди приходять у бібліотеку щодня понад три місяці, працюючи фізично, без вихідних та ще й поєднуючи волонтерську діяльність з роботою чи навчанням, дивуєшся, як у них в очах не видно втоми. Усі натхненні, енергійні, веселі настільки, наскільки можливо бути веселим, коли щомиті отримуєш різні вісті з лінії фронту. Ніхто не працює сам, всі згуртовані, навколо чутно розмови, дискусії, сміх. «Запорукою нашого успіху, нашої довготривалої діяльності є те, що ми працюємо з настроєм. Ми знайшли ту необхідну взаємну довіру і знаємо, що маємо спільну мету», – розмірковує Ірина Кметь. Її слова підтверджує волонтерка Соломія Стогул.

Вона працює у штабі з перших днів повномасштабного вторгнення і зазначає, що готова приходити й далі. «Ми вже не можемо без волонтерства. Це те, що стало частиною життя. Ми – команда, працюємо згуртовано, допомагаємо одне-одному, робимо все разом. Тут завжди хороший настрій», – наголошує Соломія.

Завдяки злагодженій праці львівського штабу зі справжніми героями війни волонтерами, перевізниками, фермерами, історії яких складуть неймовірну сторінку відданості та самопожертви українців у війні, нашу допомогу отримують бійці у найгарячіших точках бойових дій в усіх областях України – від Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Донецької, до Чернігівщини та Сумщини. Упродовж місяця тривала доставка медичного вантажу в окупований Бердянськ. Представники французької гуманітарної місії були вражені, коли, гортаючи звітну документацію осередку, виявляли підтверджені доставки на Сумщину у перші дні широкомасштабного вторгнення рашистів в Україну. Артем Чернігівський, Зеник Відважний, Юрій Сумський, Євген Харківський (прізвища героїв змінені) та багато інших героїчних постатей заслуговують якнайбільшої вдячності й пошани за все, що чинять заради перемоги. Згадують волонтери і про болючий досвід втрат – дехто із відважних зв’язкових – цивільних та воїнів, які забезпечували рух вантажів, уже не потиснуть руку у земному житті. Кожного з них пам’ятають і шанують за подвиг присвяти себе заради ближнього.

За словами волонтерів, головне у цей складний час знаходити причини для бадьорості та бачити щось хороше у кожному дні. Саме це дозволяє знаходити в собі сили працювати далі. Тож одним із улюблених місць у штабі є «музей трофеїв». Тут зберігаються і дитячі малюнки, і подарунки військових, і багато кумедних речей, які часом трапляються посеред великої кількості гуманітарної допомоги. В музеї є смішні капелюшки, і дивні предмети одягу, як шкільна форма для дівчаток зразка 1980-х, і бінокль в формі пінгвіна, що точно не знадобиться ні військовим, ні цивільним, але поповнює колекцію веселих знахідок, і піднімає настрій усім, хто працює над формування нових замовлень. У цьому музеї є й трофеї цілком воєнні – уламок з поля бою, фрагменти харчового пайка, загубленого окупантом, які волонтер Артем привіз із чергової експедиції на схід.

Роздивляючись приміщення, не можна не звернути увагу на цікаве і неминуче пристосування бібліотеки до тієї реальності, у якій ми живемо. З одного боку, на полицях сховищ, де раніше зберігалась періодика, зараз розкладені консерви та печиво, а з іншого – саме завдяки призначенню і досвіду місця, де відбувається волонтерство, штаб має змогу виконувати ще одну важливу функцію – забезпечення українців необхідною літературою. «Завдяки співпраці з різними організаціями, зокрема «Фольковіско», ми надсилаємо книги нашим громадянам, які зараз перебувають в Польщі. Особливо важливо забезпечити дітей українськомовною літературою. А також надсилаємо спеціальні книги, що будуть корисними в умовах війни, для медиків та цивільного населення в зонах бойових дій», – пояснює Василь Федорович.

Ще один важливий напрям діяльності волонтерського штабу – допомога тим військовим, які повернулися із гарячих точок. Волонтери надають бійцям психологічну підтримку, намагаються допомогти в адаптації до невоєнного життя, допомагають у забезпеченні медичними та ортопедичними засобами. Представники осередку відвідують поранених бійців у військових госпіталях, залучають їх до співпраці з волонтерським штабом як консультантів, а нещодавно за сприяння штабу один із бійців з важкими пораненнями був скерований на реабілітацію до спеціалізованого медичного закладу у Замості.

На завершення мимовільної екскурсії штабом, запитуємо, яка допомога зараз необхідна волонтерам. «Ми найбільше потребуємо медикаментів. Це і протигрибкові засоби, і ліки для зупинки кровотеч, антибіотики та, що актуально зараз, – спреї від комарів. Також завжди чекаємо на лаки для нігтів та канцелярський пальчиковий клей, які потрібні для виготовлення сірників. Ну і, звичайно, раді всім, хто хоче прийти і долучитися до волонтерської праці. Завжди актуальною є фінансова підтримка, оскільки ми забезпечуємо потреби в пальному та закупівлю важливих елементів амуніції для військових», – наголошує Василь Федорович і підкреслює, що чимало людей вважає недоцільним писати про волонтерство у соціальних мережах, публікувати фото, розповідати про пророблену роботу. Мовляв, допомагати потрібно тихо.

«Я категорично не погоджуюся. Про волонтерство потрібно говорити багато і голосно, адже це не вихваляння, а частина важливої стратегії. По-перше, люди, яким потрібна допомога волонтерів, повинні знати про те, до кого вони можуть звернутися. По-друге, всі, хто надсилає в Україну гуманітарну допомогу, хочуть бачити її подальшу долю, бачити людей, які отримують і передають далі ці речі. Це мотивує продовжувати допомагати нашій державі», – акцентує Василь Кметь і додає, що найважливіше, що публічну інформацію про волонтерство бачать наші військові. «Люди, які зараз захищають нашу державу в гарячих точках, хочуть знати, що ми тут не плачемо, не ховаємось і не чекаємо, коли все закінчиться. Ми працюємо, з усмішками на обличчях робимо свою роботу, ми воюємо на своєму фронті, кожен на своєму місці. Ми – надійний тил, робимо важливу справу, допомагаємо наблизити перемогу України!».

Світлини: Ярини Пришляк Більше фото