4 травня 2026 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка відбулася презентація наукового дослідження доцентки кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура факультету іноземних мов Юлії Дем’янчук. У своїй монографії авторка описує феномен «мови війни» як потужного інструмента стратегічної комунікації, зокрема його роль у формуванні перцепції російсько-української війни в очах міжнародної спільноти.
Відзначимо, що Юлія Дем’янчук присвятила монографію братові Арсену – судинному хірургу, активному учаснику Революції Гідності та АТО, чинному офіцерові Збройних Сил України.
Модерувала подію директорка видавництва «Юридика» Катерина Головко. «Помилково вважати концепт «мови війни» суто лінгвістичним, адже він виходить далеко за межі мовознавства, переплітаючись із політикою, правом, сферами міжнародних відносин та інформаційною безпекою. Розуміння цієї синергії є ключем до збереження нашої суспільної пам’яті та стійкості у медіапросторі», – зазначила Катерина Головко.
Завідувачка кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура ЛНУ ім. Івана Франка професорка Оксана Дзера акцентувала на актуальності монографії. «Сьогодні ми бачимо, як війна інструменталізує мову, перетворюючи її на чинник впливу, насамперед маніпулятивного. У цьому сенсі дослідження Юлії Дем’янчук є важливою інтелектуальною відповіддю на виклики часу, позаяк допомагає зрозуміти, як мовні структури не лише відображають реальність, а й фактично конструюють її. Особливу цінність видання має для перекладознавства. Мова війни циркулює у глобальному просторі, де перекладач постає співтворцем воєнних наративів. Кожен вибір між номінаціями – «конфлікт», «криза» чи «повномасштабна війна», «збройна агресія» – це точка зіткнення перекладу з ідеологічними та політичними надсистемами», – підкреслила Оксана Дзера.
Розповідаючи про ідею своєї роботи, Юлія Дем’янчук зазначила, що прагнула дослідити мовні структури не як абстрактні категорії, а як пряме відображення життя суспільства під час війни у різні історичні періоди. «За кожним текстом, кожною мовною моделлю чи прикладом воєнного дискурсу у цій монографії стоїть людський досвід: страх, спротив, біль та надія. Саме ці почуття надають мові війни не лише гострої актуальності, а й особливої історичної тяглості», – зауважила науковиця.
Спершу Юлія Дем’янчук коротко описала апарат дослідження, а далі зосередилася на проблемі становлення мови війни як концепту на різних етапах – від Першої та Другої світових воєн до Революції Гідності та часів російсько-української війни.
«Сьогодні мова війни виконує травматично-рефлексивну функцію, адже вона не лише документує український спротив, а й допомагає осмислити колективну травму нашого народу. Водночас набуває дипломатично-правового виміру, стаючи інструментом політичного тиску та чинником міжнародної консолідації навколо України», –наголосила Юлія Дем’янчук.
Презентація завершилася відкритою дискусією, де кожен охочий зміг поставити авторці запитання та поділитися власними рефлексіями щодо ролі слова у сучасній війні.
