30 вересня в Україні щорічно відзначають День бібліотек. Прикметно, що ми не змогли оминути увагою книгозбірню ЛНУ ім. Івана Франка. Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка – найдавніша зі збережених бібліотек України. У її фондах зберігається більше трьох мільйонів книг, 120 тисяч з яких – унікальні стародруки і рукописи, найстаріший з яких датований ХІІІ століттям. Також бібліотека колекціонує численні унікальні видання й манускрипти. Зокрема у фондах є книжки з особистої бібліотеки французького кардинала Мазаріні, французького короля Людовіка XV, польського короля Сигізмунда ІІ, гетьмана Івана Мазепи. Всі ці скарби історії можна побачити на власні очі, завітавши на вулицю Драгоманова, 5.
Лише переступивши поріг книгозбірні розумієш – Наукова бібліотека Львівського університету – не лише місце, яке береже сотні унікальних словесних пам’яток історії, але й філософський містичний простір, де існує багато мов і безліч традицій.
За словами директора бібліотеки, Василя Кметя свого часу, понад 400 років тому, книгосховище будували із розрахунком на зберігання пів мільйона книг, однак зараз тут є втричі більше наукової літератури. А ще директор зауважив, що книгосховище є особливим філософським простором, що нагадує Борхесівський образ «Вавилонської бібліотеки-шестигранника», адже конструкція має шість ярусів, шість рядів стелажів та шість вікон з кожного боку. Сам будинок бібліотеки на початку ХХ сторіччя вважався одним із наймодерніших в тогочасній імперії. Його архітектором був українець Григорій Пежанський.
Першим оглядовим майданчиком, який змушує затамувати подих і довго роззиратися навколо став головний читальний зал Наукової бібліотеки. Інтер’єри будівлі прикрашені розписами видатних митців – за проєктом Юліана Макаревича, їх виконали професор Тадеуш Рибковський та молодий український художник Юліан Буцманюк – стилізованими орнаментами, символічними зображеннями та латинськими і грецькими сентенціями, що нагадували про античні витоки класичного університету, пояснювали його структуру та провіщали вічне буття. Василь Федорович розповів про історію символів, зображених на стінах залу, пояснивши, що розписи символізують 4 факультети, якими Львівський університет розпочинав свою історію. «Ми бачимо символіку теологічного факультету, що відображає Скинію Завіту, дерево з 12-тьма гілками (12 колін Ізраїлевих – образ Старого Заповіту) та райдугу, як символ заповіту між Богом і людьми, та означення «Логосом» простору пізнання і творення науки. Другим представлено юридичний факультет: орел кидає камінь на змія, що символізує підступ, але водночас викарбуваний на камені фрагмент Цицеронового вислову нагадує правникам про те, що буква закону не повинна здолати його духу. Медичний факультет, з якого постав теперішній Медичний університет, символізує чаша з феніксом та саламандрою, тоді як крилатий кінь Пегас символізує філософський факультет».
Оглядаючи читальний зал, директор бібліотеки продемонстрував давній лічильник, з допомогою якого колись вели підрахунок читачів, замовлень та виданих книг. Також погляд відвідувача книгозбірні зачіпають чорно-білі світлини, які прикрашають стіни читального залу. На них – чимало фрагментів-ілюстрацій багатолітньої історії Наукової бібліотеки. Зокрема, на декотрих світлинах видно зруйнований дах і стіни будинку після воєнних дій у квітні 1944 року. Саме після цього інциденту було втрачено велику частину цінних розписів, яку відновлюють і досі. На згадку про болючі рани історії залишився отвір від обстрілів у дверях до фондосховища.
Чи не найцікавішими фрагментами екскурсії стали мандрівки книгосховищами із періодикою, де Василь Кметь продемонстрував зразки давньої преси, які зберігаються в бібліотеці: підшивки газети «Зоря Галицька», «Діло» та інших. Особливу увагу Василь Федорович присвятив архівам часопису «Каменяр», продемонструвавши багату колекцію випусків університетської газети.
Особливу цінність Наукової бібліотеки становлять рукописні пам’ятки. «Кількість мов та діалектів, якими написані книги нашої бібліотеки, сягає понад 140-ка», – зазначив Василь Федорович, тримаючи в руках зразки писаного слова, яким вже понад пів тисячоліття. Тут насолоджуються спокоєм і тишею Колекція Антонія Петрушевича, унікальний Архів Самбірської Економії, 57 цінних інкунабул, Львівська лютнева табулятура ХVІ сторіччя та чимало інших рукописів, друкованих книг та зображень Львова.
У фонді Наукової бібліотеки, поміж інших книжкових скарбів, зберігається видання граматики з друкарні Ставропігійського братства – «Адельфотес», що є не тільки окрасою колекції, але й важливою пам’яткою книжкової культури та історії освіти. «Адельфотес підсумував важливий етап в історії усталення та уніфікації слов’янської філологічної термінології, граматичних розробок. Саме він став основою для наступних пошуків та видань упорядників граматик Лаврентія Зизанія (1596) та Мелетія Смотрицького (1619). Видання 1591 р. прикрашене низкою гравюр, зокрема гербом Львова (із віршем на нього), монограмою Еласонського єпископа Арсенія», – зазначає Василь Федорович.
Однією із цікавинок, які колекціонує бібліотека є альбомне видання французького костюмолога та мистецтвознавця Альбера Расіне «Історичний костюм, триста двадцять п’ять ілюстрацій. Основні зразки одягу та прикрас, близькі до інтер’єру житла в усі часи і серед усіх народів із чисельними деталями меблів, зброї тощо. Вагомо, що окрема увага дослідника, з-поміж різноманітних зразків костюмів народів світу, сфокусована на регіональних орнаментах української вишивки, що слугує для нас свідченням високого рівня визнання самобутньої культури. «Ця книга надійшла до наших фондів завдяки книжковим дарам французького уряду нашій книгозбірні у 20-30-х роках минулого століття», – додає Василь Кметь.
Окремо Василь Федорович розповів, «які рани доводиться заліковувати бібліотекам у посттоталітарний період», продемонструвавши акти вилучення із фонду книг у часи СРСР, накази про вилучення примірників, у яких згадані ті чи інші твори українських письменників. Зокрема, на білих сторінках гостро виведено чорними літерами розпорядження про вилучення чи заклеювання сторінок книг з віршем Володимира Сосюри «Любіть Україну». Внаслідок жорстокої цензури Радянського Союзу було втрачено мільйони цінних словесних пам’яток історії.
Від споглядання паперових скарбниць слова ми перейшли до знайомства із електронними архівами та програмами, які за лічені секунди допомагають знайти потрібну книгу або часопис у мобільному додатку бібліотеки, доступному для кожного охочого. Василь Федорович зазначає, що «на сьогодні Наукова бібліотека Львівського Університету обслуговує близько мільйона користувачів з 61 країни світу, ми відмовилися від пластикових читацьких квитків, зосереджуючись на цифрових технологіях. Загалом, Наукова бібліотека вважає своєю місією бути не лише місцем, де зберігаються книги, але середовищем спілкування та натхнення. Тому ми завжди відкриті до проведення найрізноманітніших літературних та науково-освітніх заходів, які виховують в молодого покоління любов до читання!»
