У рамках відзначення 150-річчя від дня народження видатного українського вченого Михайла Грушевського, науковці історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка та представники Державного архіву Львівської області 3 березня 2016 року провели спільний семінар на тему: «Михайло Грушевський і Львівський університет». Захід відбувся в Музеї історії Університету.
«2016 рік – це ювілейний рік Михайла Грушевського. Тож сьогодні неабияк актуально обговорити деякі факти з історії його перебування на Галичині, зокрема й у Львівському університеті», – розпочав семінар завідувач кафедри новітньої історії України, професор Олексій Сухий.
«Наш Університет тісно пов’язаний із постаттю Михайла Грушевського – історика, вченого, громадського діяча, голови Української Центральної Ради УНР, українського державо- і націєтворця. Кожен напрям його діяльності ставав предметом досліджень як українських, так і іноземних учених», – зазначив Олексій Миколайович.
Обговорюючи передумови переїзду Михайла Грушевського з Наддніпрянської України, де він жив і працював, до Галичини, науковці відзначили, що він уперше дізнався про неї, навчаючись на повному пансіоні у Тифліській гімназії. Тоді Михайло пробував писати свої перші оповідання та вірші й надсилав їх в Україну відомому письменнику Іванові Нечую-Левицькому, який друкував поезію молодого Грушевського в літературно-науковому й громадсько-культурному журналі-двотижневику «Зоря Галицька». Згодом, 1882 року Михайло Грушевський із зацікавленістю читав про Галичину в журналі «Киевская старина», що виходив друком у Києві російською та українською мовами упродовж 1882-1906 р.
«Михайло Грушевський був надзвичайно цікавою особистістю, мав інтровертивний характер, який формувався у складних умовах, – порушив питання становлення Михайла Грушевського як індивіда завідувач кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки, доктор історичних наук, професор Леонід Зашкільняк.
«…Коли в один рік практично одночасно померли троє братів і сестер Михайла Грушевського, він страшно переживав з цього приводу та шукав будь-яких можливостей, аби висловити свої емоції. Через свій характер він не вмів і не міг ділитися сокровенним з іншими, тож вирішив вести щоденник, писати вірші й повісті та публікувати їх», – розповів Леонід Опанасович.
Під час круглого столу, науковці обговорили основні факти з історії перебування Михайла Грушевського в Галичині.
Переїхавши до Львова, Михайло Сергійович працював на посаді завідувача кафедри загальної історії зі спеціальним оглядом Східної Європи у Львівському університеті, де працював упродовж 1894-1914/16 р.
«Кафедра загальної історії зі спеціальним оглядом Східної Європи стала другою кафедрою загальної історії. Вона була утворена за декретом цісаря Франца Йосифа І, згідно з яким 1 жовтня 1894 року кафедра розпочала роботу у Львівському університеті, а її завідувачем став професор Михайло Грушевський», – зауважив доцент кафедри новітньої історії України Володимир Качмар.
«Народ… і єсть, і повинен бути Альфою і Омегою історичної розвідки», – так говорив під час першої лекції професор Львівського університету Михайло Грушевський.
Під час обговорення, науковці закцентували увагу на авторитеті Михайла Сергійовича серед молоді. «Його називали промоутером української молоді, студентства і Львівського університету, адже в нього була неабияка любов до всього українського. Михайло Грушевський жив і працював на Галичині, яка тоді була в складі Австро-Угорської імперії. Він обстоював права українців на навчання та імматрикуляцію українською мовою», – розповів Володимир Качмар.
Крім того, учені зазначили, що після Михайла Грушевського завідувачами кафедри були його учні, зокрема, Мирон Кордуба та Іван Крип’якевич.
У рамках семінару також йшлося про неодзначне сприйняття сучасниками Михайла Грушевського.
