28 вересня 2026 року у Львівській національній філармонії імені Мирослава Скорика відбувся літературно-мистецький вечір з нагоди 170-ї річниці від дня народження Івана Франка. Організатором заходу є Львівське обласне товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Режисерка-постановниця вечора – Марія Колобич, ведучі – заслужена артистка України Олександра Люта та заслужений діяч мистецтв України Юрій Чеков.
Програма розпочалася з хвилини мовчання: присутні вшанували памʼять захисників і захисниць Збройних Сил України, які віддали життя за незалежність держави. Розмова про Івана Франка стала роздумом про сучасну Україну, її боротьбу та спадкоємність поколінь.
Відкрив концертну частину Зведений хор Львівського університету (диригенти: Віталій Чмир та Оксана Мельничук), який виконав Гімн України, а слідом – «Вічний революціонер», твір на слова Івана Франка. Далі прозвучало хрестоматійне «Розвивайся, високий дубе» – вірш, у якому Франко звертається до образу дуба як символу незнищенності України, а також уривок із твору «Великі роковини» у виконанні провідних акторів львівських театрів.
Заслужена хорова капела України «Боян» імені Євгена Вахняка (керівник – Василь Чучман), Народна чоловіча хорова капела «Прометей» (керівник – Віталій Чмир), Народний ансамбль пісні і танцю «Черемош» (керівниця та диригентка – Тетяна Когут) та Народний дівочий хор «Ліра» (керівниця – Оксана Мельничук) представили твори на слова Франка в різних музичних прочитаннях – від класичних хорових обробок до сучасних композицій воєнного часу. Прозвучали і відомі романси на слова поета – зокрема «Безмежнеє поле» Миколи Лисенка у виконанні соліста оперного театру, і сучасна пісня «Біля тополі», присвячена памʼяті українських воїнів, які загинули, захищаючи Україну. Разом ці виступи склали портрет письменника, побачений очима різних поколінь виконавців – так само, як і сам Іван Франко впродовж життя поставав у багатьох іпостасях: поета, борця, мислителя, символу нації.
Вечір показав, наскільки органічно творчість Каменяра вписується і в сучасні музичні жанри: до класичної хорової програми долучилися джазові та етнографічні колективи, які запропонували власні інтерпретації відомих текстів. Так, український етногурт представив народну пісню та авторську композицію у супроводі бандури, а джазовий бенд виконав знамените «Чого являєшся мені у сні» в несподіваному джаз-фанковому аранжуванні – доказ того, що поезія Франка вільно почувається і за межами академічної традиції. Прозвучав і твір на слова Лесі Українки – нагадування про творчу й дружню співпрацю двох класиків української літератури.
Кульмінацією вечора стала хореографічна композиція «Рапсодія Карпат», присвячена красі рідного Франкові Підгірʼя, після якої на сцену вийшли всі учасники концерту для спільного фінального виступу.
Постать Івана Франка – багатогранна й невичерпна, а його ідея однаково промовисто звучить і в хоровій класиці, і в сучасному джазовому аранжуванні, і в тиші хвилини мовчання за тих, хто сьогодні боронить те, про що писав поет.
