18 лютого 2026 року академічна спільнота факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка вшанувала пам’ять випускника, командира взводу 24-ої окремої механізованої бригади, Героя України Тараса Матвіїва, якому сьогодні мало б виповнитися 37 років.
Захід розпочався зі спільної молитви, яку провів сотрудник Храму Святого Климента Папи УГКЦ отець Роман, і яка об’єднала присутніх у тихій вдячності та глибокій шані до чину Тараса Матвіїва. Слова молитви та спільна тиша дали кожному присутньому можливість замислитися над ціною нашої свободи. Ці хвилини стали часом спільного переживання для всіх – і для тих, хто пам’ятав Тараса Матвіїва ще студентом, і для першокурсників, які пізнають його з рядків творчості.
Звертаючись до молоді, отець закликав замислитися над справжнім сенсом буття. «Життя вимірюється не кількістю прожитих років, а його якістю та наповненістю. Тарас жив саме так: його справа, ідеї та поезія продовжують досягати наших сердець крізь роки. Він залишається серед нас у кожному дні, стаючи прикладом того, як бути людиною, що сповідує цінності, які перевершують буденність», – наголосив отець.
Постать Тараса Матвіїва для факультету – це приклад журналіста, який змінив перо на зброю, коли того вимагала доля країни. Він належав до українців, для яких професійна діяльність була нерозривно пов’язана з активною громадянською позицією. Уродженець Жидачева та випускник факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка 2011 року, він встиг залишити помітний слід у медіапросторі Львова та Києва. Своє гостре перо та аналітичний розум Тарас спрямовував у колонки та блоги, зокрема для «Львівської мануфактури новин», де осмислював виклики, що постали перед країною.
Його шлях боротьби розпочався на барикадах Революції Гідності у лавах Самооборони Майдану. Згодом Тарас поєднував громадську діяльність із депутатством у рідному Жидачеві. Проте війна розставила свої пріоритети: у 2015 році він добровольцем приєднався до «Карпатської Січі», тримаючи оборону в гарячих точках Пісків.
Останній етап його життя був пов’язаний із 24-ю окремою механізованою бригадою імені Короля Данила. Молодший лейтенант Матвіїв загинув у липні 2020 року під Троїцьким на Луганщині, до останнього залишаючись вірним своїм побратимам. За цей жертовний подвиг він був посмертно відзначений званням Героя України та орденом «Золота Зірка».
Сьогодні пам’ять про Тараса втілена не лише у споминах близьких людей, книгах, а й у меморіальній таблиці на стінах рідного факультету, яка щодня нагадує майбутнім журналістам: справжня правда потребує відваги захищати її не лише словом, а й власним життям.
Після завершення молитви думками про значення чину Тараса Матвіїва поділилися заступник декана з наукової і навчально-методичної роботи Андрій Яценко та голова Студентської ради факультету Божена Бортновська.
Андрій Яценко зазначив, що робота над збереженням спадщини Тараса Матвіїва триває – наразі батьки Героя готують до друку вже третій том його публіцистичних праць. А також він наголосив на важливості загальнофакультетського проєкту «Пам’ятати», розміщеного на офіційному сайті факультету журналістики, де систематично збирають і вшановують історії загиблих медійників, та анонсував майбутню презентацію фільму про Тараса Матвіїва, що відбудеться 25 лютого в Будинку офіцерів.
Божена Бортновська підкреслила спадкоємність поколінь, яка відчувається в Університеті: «Я не знала Тараса особисто, але пригадую, як на першому курсі ми всі разом декламували його вірші зі збірки, яка щойно вийшла. Те, що сьогодні тут так багато першокурсників, свідчить про одне: пам’ять жива, вона передається далі».
Наприкінці заходу присутніх закликали підтримувати тих, хто зараз на фронті. Зокрема, було оголошено про збір коштів на потреби бригади, де наразі перебувають побратими Тараса. Долучитися до збору можна за посиланням.
Пам’ять про Тараса Матвіїва на факультеті уособлює силу, яку ми черпаємо з його творчої спадщини. Доки ми читаємо його тексти, долучаємося до зборів і спільної молитви, Тарас надихає нові покоління журналістів бути гідними своєї країни.
