У час, коли серце кожної матері й дружини, чий син або чоловік захищає Україну, сповнене тривоги й надії, особливого значення набувають моменти тиші, спокою та внутрішнього зцілення. Відтак, продовжуючи традицію проведення тематичних зустрічей для матерів та дружин Захисників, цього разу представники Львівського національного університету імені Івана Франка спільно з працівниками Львівського музею історії релігії, музею «Староскварявський іконостас XVI-XVIII ст.», учасницями мережі активних жінок «Посестра» і громадою села Стара Скварява, що на Жовківщині, 25 липня 2025 року організували майстер-клас з іконопису для матерів і дружин військовослужбовців із цієї громади під символічною назвою «Ікона єднає».
Захід став не лише творчою подією, а й глибоким духовним досвідом – під керівництвом досвідчених майстринь, художниць-реставраторок, працівниць ЛМІР Оксани Гірняк та Ліди Григель учасниці мали змогу вкласти у кожен мазок частинку своєї любові, віри й вдячності, згадати рідних їм людей, малюючи ікони на склі. Іконопис став простором, де мистецтво зустрілося із молитвою, а спільна праця – з підтримкою та розумінням.
Як зазначила співорганізаторка майстер-класу, професорка кафедри міжнародних відносин та дипломатичної служби Львівського університету Ірина Кіянка, символічності заходу сприяла не лише ідея проведення, але і місце.
«Мистецька акція «Ікона єднає» – це продовження спільних ініціатив, спрямованих на підтримку родин військовослужбовців, які ми свого часу розпочали організовувати зі студентами та аспірантами. Цього разу ми обрали символічне місце проведення заходу – приміщення старовинної дерев’яної церкви Святого архістратига Михаїла музею «Староскварявський іконостас XVI-XVIII ст.», що є відділом Львівського музею історії релігії у Старій Скваряві. Там майстрині з іконопису навчали малювати священні образи Богородиці дружин, чоловіки яких воюють, перебувають у полоні, або зникли безвісти, а також матерів наших Захисників. Ідея створити образи Матері Божої для учасниць стала справжнім святом, адже Богородиця – це споконвічний символ захисту, покрови і, водночас, згуртованості, до якого з молитвами про опіку звертається кожна жінка. Ми планували зробити невеличкий майстер-клас приблизно на 25 осіб, однак така ініціатива стала надзвичайно цікавою і актуальною, і як результат – ікони створювали 50 учасниць. Нам було надзвичайно приємно, що на майстер-клас прийшли жінки з дітьми, а також завітали матері Захисників – випускників Львівського університету», – розповіла Ірина Кіянка.
Окрім того, організаторка відзначила, що у межах мистецької акції учасниці мали змогу поспілкуватися із настоятелем храму, який, благословивши таку ініціативу, наголосив на важливості співучасті академічних установ в організації подібних заходів, зокрема Львівського національного університету імені Івана Франка.
«Під час майстер-класу панувала родинна атмосфера, затишок і гармонія. Цікаво, що майже всі учасниці на початку обирали темні кольори. Це дуже символічно – ніби через фарби кожна людина передавала свої емоції, біль, тривогу, внутрішній смуток. Відчувалося, що кожна з них носить у собі багато пережитого. Але згодом кольори ставали світлішими, з’являлися теплі відтінки, яскраві мазки – ніби промінчики надії проривалися через темряву. Було дуже зворушливо спостерігати, як змінюється не тільки ікона, а й внутрішній стан учасниць. Окрім того, особливого настрою присутнім додав виступ докторки фізико-математичних наук, професорки кафедри теоретичної фізики імені професора Івана Вакарчука Львівського університету Христини Гнатенко, яка подарувала присутнім декілька музичних композицій під проникливий акомпанемент скрипки. У приязній атмосфері усі відчували, що перебувають у важливому символічному місці, аби отримати незабутні емоції і духовну насолоду», – зазначила Ірина Богданівна.
За словами Ірини Кіянки, такі ініціативи продовжуватимуться, адже є потрібними та актуальними. «Ми переконались, що учасниці хочуть не просто «посиденьок» чи формальних заходів. Вони прагнуть щирої співучасті – розмов, пісень, віршів, духовного зв’язку. Вони потребують глибшого спілкування, в якому можна було б ділитися і підтримувати одна одну. Так, церква сьогодні робить дуже багато для підтримки родин військовослужбовців. Однак вона не завжди може охопити всіх і все. А тут нам вдалося створити простір, у якому кожна жінка відчула себе почутою, підтриманою. Всі поїхали натхненні, з легкістю на серці. Приємно й те, що до ініціативи доєднався місцевий підприємець, який допоміг фінансово, оплативши частину витрат на майстер-клас. Це ще раз доводить: люди сьогодні готові вкладати не лише в перемогу на фронті, а й у перемогу духу», – наголосила Ірина Кіянка.
