Напередодні Дня Захисника України вже традиційно у Педагогічному фаховому коледжі Львівського університету відбулася відкрита лекція директорки, кандидатки історичних наук, доцентки Оксани Сурмач на тему: «Українське підпілля та організація спротиву в радянських концтаборах».
Зважаючи на карантинні обмеження, лекція відбулася в очно-дистанційному форматі.
Доповідач розповіла як полонені українські повстанці організували спротив у ГУЛАГу.
Відразу після відновлення окупаційної радянської влади в Західній Україні було видано спеціальний документ про порядок виселення членів сімей оунівців та активних повстанців у віддалені райони СРСР (квітень 1944 р.). Згодом з’явилися ще директиви, які регулювали це питання. У найбільш активний період діяльності ОУН та УПА (1944-1952 рр.) за межі України вислано понад 203 тисячі її мешканців.
Під час операції «Захід», яка відбулася 21 жовтня 1947 року, упродовж одного дня із Західної України депортували 76 192 особи (така кількість репресованих не мала аналогів у історії радянського терору!). Такі масові депортації населення мали на меті знищити базу повстанського руху. Тоталітарна радянська система хотіла зламати повстанців, або знищити фізично.
На 1952-1953 рр. чисельність в’язнів стала найбільшою. Причиною цього була антиповстанська боротьба МГБ на території Західної України – проти УПА та Прибалтики. Засуджені повстанці почали організовуватися у таборах. Найбільші повстання відбулися у 1953 р. в Норильську та Воркуті й 1954 р. в Кенгірі. Хоча повстання було придушено, система ГУЛАГу дала тріщину. Почався незворотній процес її занепаду, в якому рушійною силою стали українці, котрі продовжували боротьбу за волю навіть у тюрмі.
На завершення Оксана Іванівна зазначила, що спадкоємниця Радянського Союзу Росія офіційно замовчує сьогодні правду про радянських тоталітаризм, і він до неї активно повертається. У країні знову є незаконні арешти, викрадення людей, засудження за політичними мотивами і використання тих самих місць ув’язнення, що й у радянські часи.
Звільнення від рецидивів радянського минулого можливе лише через очищення всього українського суспільства правдою про тоталітаризм – як нацистський, так і комуністичний.