Понад 300 днів триває російсько-українська повномасштабна війна. Багато викладачів, працівників, студентів і випускників Університету сьогодні героїчно обороняють нашу державу від російського окупанта. Один із наших Героїв – кандидат історичних наук, доцент кафедри давньої історії України та архівознавства, старший лейтенант Збройних сил України Олег Дудяк. У 2014 році Олег Анатолійович був учасником АТО, а з лютого 2022 року захищає Українську Державу на фронті у складі 80-тої окремої десантно-штурмової бригади. Нещодавно Олег Дудяк, перебуваючи у короткотерміновій відпустці, відвідав свою Alma Mater і розповів, чому аудиторію історичного факультету змінив на військову форму та якою бачить Україну після війни.
– Олеже Анатолійовичу, Ви одним із перших зголосилися захищати Українську Державу від російських окупантів. Таке Ваше рішення – це поклик серця чи все ж усвідомлений вибір?
– Моя участь у великій війні з росією визначена моїм усвідомленим вибором майбутнього моєї країни. На моє покоління випала велика місія – завершити процес становлення сучасної Української Нації, яке розпочали наші батьки, діди та прадіди ще у XVII столітті. На відміну від наших західних сусідів у нас цей процес затягнувся, зокрема і через складне геополітичне становище. Україна – частина «Великого Кордону», який проходить ойкуменою і характеризується зіткненням різних культур, релігій, світоглядів і т. д. В останні століття великим викликом у формуванні Української Нації стала росія, яка уособлює в собі дику, архаїчну східну деспотію з атомізованим, інертним населенням та агресивною владою. Розвал СРСР, Помаранчева революція, Революція Гідності, АТО – усі ці явища української історії відбувалися на моїх очах, я їх пережив і по можливості, брав у них участь. Як людина, яка цікавиться історією, зокрема України, я розумів, що всі ці події мають глибоке коріння у нашій історичній спадщині і ми лише продовжуємо те, що розпочали попередні покоління. Результатом цієї боротьби буде Модерна Українська Нація, інтереси якої захищатиме ефективна, демократична та справедлива Українська Держава.
– Чи змінила війна Ваш світогляд?
– У моєму віці світогляд важко змінити, він сформований моїм попереднім життєвим досвідом. Війна лише підкреслює і вимальовує чіткі межі між Добром і Злом, вимагає рішучого вибору в певних моментах. Для себе я зрозумів, що війна зриває маски, показує, хто є хто. Багато з тих, хто вважався елітою суспільства при перших пострілах втік за кордон, натомість багато простих чоловіків, які були на заробітках, почувши про напад на їхню Батьківщину, кинули на чужині роботу, обжиті місця і повернулися, щоб захищати свій дім. Частина з них уже віддали свої життя за нашу країну….
– Наскільки важливим для військових є підтримка у тилу?
– Тил – важлива складова будь-якої армії. Без ефективного, стабільного тилового забезпечення жодна регулярна армія довго не протримається. Це розуміли і розуміють всі військові стратеги. Знищення і дезорганізація нашого тилу – це, на теперішній момент, основна стратегія російського командування. З цією метою вони систематично і наполегливо знищують нашу енергетичну інфраструктуру. Їхня мета – викликати страх і незадоволення в нашого народу і змусити чинну владу піти на поступки московитам. Прикладом ефективного знищення тилового забезпечення є дії ЗСУ, які, завдяки точним і сильним ураженням логістичних шляхів, складів, командних пунктів завдали поразки московським окупантам під Києвом, Черніговом, на Харківщині і на правобережній Херсонщині.
– Якою, на Вашу думку, буде Україна після війни?
– Я воюю за Вільну, Незалежну, Демократичну Українську Державу, яка створить сприятливі умови для економічного, політичного, культурного розвитку і процвітання Української Нації. Щоб кожен представник і представниця нашого суспільства, незалежно від етнічного і соціального походження, релігійної приналежності, статі, віку і т. д. мали рівні можливості для самореалізації. Тоді ми зможемо зайняти гідне місце серед плеяди народів світу і зробити значний внесок у поступ Людства.
– Дякую за розмову.