4 липня 2026 року представники Львівського національного університету імені Івана Франка взяли участь у традиційних пам’ятних заходах, присвячених вшануванню наукової еліти Львова, яку у липні 1941 року розстріляли нацисти на Вулецьких пагорбах.
Біля Меморіалу розстріляним професорам, який розташований у Парку студентів Національного університету «Львівська політехніка», зібралися представники українських та польських закладів вищої освіти та наукових установ, дипломати, духовенства, органів державної влади й місцевого самоврядування, а також небайдужа громадськість. Учасники церемонії поклали квіти до пам’ятника, віддавши шану представникам академічної спільноти, життя яких обірвав гітлерівський терор.
Від Львівського національного університету імені Івана Франка у заході взяли участь проректор з науково-педагогічної роботи та соціально-гуманітарного розвитку професор Олег Бугрій, декан історичного факультету Руслан Сіромський та голова Первинної профспілкової організації працівників Юліан Бек.
Після церемонії покладання квітів відбувся чин молитви за загиблими, а завершилося вшанування запаленням лампадок біля пам’ятного знаку поруч із меморіалом.
Нагадаємо, що пам’ятник розстріляним львівським вченим відкрили у 2011 році. Його композиція у вигляді арки з десяти кам’яних блоків символізує десять Божих заповідей. Порушена п’ята заповідь – «Не убий!» – уособлює злочин, що порушив моральні основи людства та став символом руйнування світового порядку.
Відповідно до історичних джерел, у перші дні німецької окупації Львова, після початку радянсько-німецької війни, до міста прибули спеціальні підрозділи СС, які розпочали масові арешти представників інтелігенції. Серед затриманих було понад пів сотні осіб, більшість із яких становили професори та науковці Львівського університету. У ніч із 3 на 4 липня 1941 року їх було розстріляно на Вулецьких пагорбах.
Сьогодні розстріл львівських професорів залишається одним із найтрагічніших символів нацистської політики знищення інтелектуальної еліти окупованих народів. Цей злочин, на жаль, також став прикладом відсутності засудження і покарання виконавців. Щорічне вшанування пам’яті загиблих є свідченням поваги до їхнього внеску в розвиток науки, освіти та культури, а також нагадуванням про необхідність збереження історичної пам’яті й утвердження цінностей людської гідності.
