11 грудня 2025 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка донька відомої української мовознавиці, докторки філологічних наук, професорки та громадської діячки, народної депутатки України VII скликання, випускниці Львівського університету Ірини Фаріон Софія Особа зустрілась зі студентами-філологами.
Під час зустрічі Софія поділилася особистими спогадами про свою маму, окресливши її науковий шлях, професійні здобутки та громадську діяльність, вагомий внесок у розвиток українського мовознавства, популяризацію державної мови і підтримку української ідентичності. Вона також розповіла про постать Ірини Фаріон не лише як сильної, авторитетної жінки, але і турботливої мами та бабусі, зупинившись на моментах, що найглибше закарбувалися у пам’яті.
Окрему увагу Софія приділила перебігу слідства, що триває, поділившись важливими деталями й тим, як ці події вплинули на неї та близьких. Зустріч переросла у щиру розмову, яка дала студентам можливість поглянути на Ірину Фаріон як непересічну історичну постать зі своєю життєвою історією, силою та гідністю.
Нагадаємо, 19 липня 2024 року Ірина Фаріон зазнала тяжкого поранення під час збройного нападу у Львові і померла від отриманих травм у лікарні. Трагедія сколихнула українське суспільство, спричинивши широкий резонанс і численні заклики до об’єктивного та всебічного розслідування обставин нападу. Слідчі дії тривають і нині, а питання встановлення повної картини подій залишається надзвичайно важливим як для родини, так і для громадськості.
Зустріч розпочалася з хвилини мовчання за Героями України та всіма, хто присвятив життя боротьбі за українські національні ідеали.
Після цього в.о. завідувачки кафедри української мови ім. проф. І. Ковалика філологічного факультету Уляна Добосевич представила гостю для аудиторії молодих філологів. «Сьогодні наша гостя – Софія Особа, випускниця нашого Університету, донька Ірини Фаріон поділиться своїми думками і спогадами про Ірину Дмитрівну передусім як про маму, адже бути донькою такої постаті – непросто і відповідально. Ми з вами не раз переконувалися у цьому, адже чи не на кожній парі звертаємося до наукової спадщини професорки. Під час зустрічі ми також детальніше зосередимося на наукових досягненнях, здобутках і концепціях Ірини Фаріон, залучивши до розмови студентів, які опрацьовували її науковий доробок. І завершимо наше спілкування невеликим обговоренням спогадів про мовознавицю – щирих, теплих та людських», – зазначила Уляна Богданівна.
Надалі донька Ірини Фаріон Софія Особа представила студентам презентацію світлин та відео зі сімейного архіву та поділилася щемкими спогадами.
«Сьогодні я говоритиму про неї передусім як про маму, але все ж акцентую на її вагомій науковій та громадській діяльності. Перед вами на фото – неймовірно красива, сильна й працьовита жінка, яка створила себе сама. І вона змогла це зробити, бо мала чудових батьків, які прищепили їй дві головні цінності: любов до Бога і любов до України», – акцентувала Софія Особа.
Донька Ірини Фаріон розповіла про серію мовних плакатів, які свого часу започаткувала мовознавиця й зазначила, що ще на початку 2000-х років через таку ініціативу проти її мами хотіли відкрити кримінальну справу, але вона виграла суд.
«Усе це – і плакати, і проєкти, і просвітницькі ініціативи мама створювала разом зі студентами. Це була їхня спільна праця, спільна боротьба й спільна віра в силу рідного слова. І ще тоді, коли багато хто казав, що мова не має значення, що є «важливіші» справи, Ірина Фаріон завжди обстоювала її фундаментальні цінності», – наголосила Софія Особа.
Пригадуючи постать Ірини Фаріон, донька розповіла про її послідовну працю над авторськими просвітницькими проєктами, спрямованими на утвердження ролі української мови та національної ідентичності. Професорка видавала книги, створювала цикли публічних лекцій, мовних програм і дискусійних форматів, у межах яких запрошувала відомих українських діячів культури, науки, політики та мистецтва, аби разом порушувати важливі питання розвитку українського суспільства.
«Мама дуже багато працювала, щоб це залишилося для вас, студентів, і для мого покоління. Але перш за все, щоб це залишилося для її внуків – Еви та Дмитрика. Тому що вона їх обожнювала. Вона їх любила понад усе. І так зворушливо називала їх «скарбиками», – поділилась спогадами донька.
Софія також нагадала, що Ірина Фаріон була депутаткою Львівської обласної ради, а згодом – народною депутаткою України, активно працюючи над низкою важливих законопроєктів, спрямованих на утвердження статусу й захист української мови. Як народна депутатка, вона, зокрема, напрацювала законопроєкти про кримінальну відповідальність за дії проти державної мови, про обов’язкове викладання української в університетах, про її утвердження у публічному просторі. Софія наголосила, що значна частина цих ініціатив залишається актуальною й сьогодні, адже питання мови досі є питанням принциповим для країни, яка бореться за свою ідентичність.
Упродовж усього життя Ірина Фаріон невтомно захищала українську мову, проводила численні зустрічі та презентації по всій країні, обстоюючи право говорити українською та утверджуючи її у суспільному житті. Вона також активно підтримувала воїнів, зокрема бригаду «Рубіж», де воював чоловік Софії, поєднуючи наукову й громадську діяльність із практичною допомогою тим, хто захищає Україну.
«Може, декому вона здавалася радикальною чи різкою. Не розумію чому, адже вона просто завжди говорила те, що відчувала і доносила до суспільства базові речі, передусім те, що мова – це зброя, а говорити українською – означає панувати», – акцентувала донька Ірини Фаріон.
Окремо Софія Особа зосередила увагу присутніх на спогадах про трагічну загибель мами та день прощання з нею у Львові, коли зібрались тисячі українців, аби віддати останню шану відомій мовознавиці. У цьому контексті вона зазначила: «Ірину Фаріон можна було вбити фізично. Але її ідеї, цінності й іскри, які вона «передавала» українцям, вбити неможливо. Її ідея жива. І так буде завжди», – переконана Софія.
Під час зустрічі зі студентами гостя також розповіла про свого чоловіка Василя Особу, який добровільно пішов захищати Україну, служив мінометником у четвертій бригаді «Рубіж» Національної гвардії та проявив себе як надзвичайно відповідальний воїн. Василь активно допомагав Ірині Фаріон в усіх її проєктах: від створення YouTube-каналу та запису відео до монтажу та реалізації книг. На жаль, за три місяці після смерті Ірини Фаріон Василя не стало – він загинув 6 жовтня 2024 року.
Окремо Софія розповіла студентам про перебіг справи щодо вбивства Ірини Фаріон, зазначивши, що відбулося вже 34 судові засідання, і процес триває. Попри те, що підозрюваний В’ячеслав Зінченко не визнає провини, слідство зібрало значний обсяг доказів, включно з його власними записами та матеріалами, які вказують на підготовку нападу та ворожість до відомої мовознавиці. Завершуючи, вона нагадала про найближче судове засідання та закликала всіх підтримувати справедливий вирок і вимагати довічного ув’язнення для обвинуваченого.
На завершення розмови зі студентами, Софія представила родинне відео, де мама розповідає про родину та ділиться теплими спогадами про дитинство, цінності, які їй прищепили батьки, і моменти життя, що найбільше вплинули на її особистість і наукову діяльність.
Під час зустрічі студенти також мали нагоду прослухати лекцію від свого колеги, студента 2 курсу філологічного факультету Кирила Томіліна, який займається вивченням наукової спадщини Ірини Фаріон, досліджує її роботи та продовжує популяризувати її ідеї серед студентської та наукової спільноти, на тему «Розвиток мовної свідомості українців». Також під час заходу з доповіддю про наукові перехрестя Ірини Фаріон виступила магістрантка філологічного факультету Христини Осипчук. З емоційно-чуттєвими спогадами про науковицю поділилися професорка Ірина Кочан та професорка Зоряна Купчинська.
Завершуючи захід, учасники обмінялись своїми міркуваннями та думками щодо тематики зустрічі, а також висловили готовність зберігати пам’ять про внесок Ірини Фаріон у розвиток української мови та національної ідентичності.
