10 жовтня 2025 року відбулася непересічна подія в житті академічної спільноти Львівського національного університету імені Івана Франка – під час Урочистого засідання Вченої ради диплом Doctor Honoris Causa Львівського університету вручили віце-прем’єр-міністрові, міністрові закордонних справ Республіки Польща Радославу Сікорському. В урочистостях взяли участь члени Вченої ради, працівники, студенти та запрошені гості.
Радослав Сікорський — відомий польський політик, дипломат і публіцист. У різні роки він обіймав посади міністра національної оборони, маршала Сейму, міністра закордонних справ Республіки Польща, депутата Європарламенту. Його діяльність завжди була спрямована на утвердження миру, безпеки та партнерства між державами Центрально-Східної Європи. 24 вересня 2025 року Вчена рада Університету присвоїла Радославу Сікорському Почесне звання Doctor Honoris Causa Львівського університету за вагомий особистий внесок у розбудову українсько-польського стратегічного партнерства.
Урочисте засідання Вченої ради ЛНУ ім. Івана Франка відкрив Ректор Університету академік НАН України, професор Роман Гладишевський. Після виконання Гімну України та Гімну Польщі зведеним хором Львівського університету Роман Євгенович представив академічній спільноті Радослава Сікорського, акцентувавши на його твердій і послідовній підтримці євроінтеграції України.
Під час церемонії Роман Гладишевський наголосив, що почесне звання Doctor Honoris Causa є однією з найвищих форм визнання, яку надає Львівський університет. «Сьогодні академічна спільнота Львівського національного університету імені Івана Франка вітає у своїх лавах Радослава Сікорського – одного з найяскравіших польських зовнішньополітичних діячів, чия політична та дипломатична підтримка України стала невідʼємною складовою його діяльності. Урочиста подія збігається в часі з відзначенням 95-річчя Львівської школи дипломатії, яка в час заснування не мала аналогів у Центрально-Східній Європі. Сьогодні ж політична діяльність міністра Сікорського має вагоме значення для розвитку школи і підготовки дипломатів», – зазначив Роман Євгенович, представляючи гостя.
Ректор підкреслив, що Радослав Сікорський – один із ключових європейських дипломатів, який твердо і послідовно підтримує євроінтеграцію України. «Як один із найвпливовіших «адвокатів» України у Брюсселі, Радослав Сікорський брав активну участь у переговорах, які призвели до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Наголошував на тому, що Україна є ключовим елементом європейської безпеки. 3 початком російсько-української війни підтримка наших партнерів набула особливо визначального значення. І перші, хто прийшов на допомогу, — це ті, хто передбачав і усвідомлював загрозу, що походить від імперії зла. Радослав Сікорський безапеляційно виражає підтримку Україні в контексті російської агресії. Після анексії Криму та з початком війни на Донбасі, різко засудив дії росії і наголошував, що вони становлять загрозу для всієї європейської безпекової архітектури», – акцентував Роман Гладишевський.
Також Роман Євгенович наголосив, що польський дипломат є чітким у дефініціях правди і брехні та має відвагу називати зло – злом: «Після повномасштабного вторгнення Радослав Сікорський активно закликав до посилення військової та економічної допомоги Україні, до надання Україні важкого озброєння, до відкриття шляху Україні до членства у НАТО. «Сила стримує, тоді як слабкість провокує», – зазначив міністр Сікорський, який підтримує продовження військової співпраці між Україною та Польщею. Нам важлива солідарність з Польщею, яку підтверджують запевнення Радослава Сікорського, який глибоко вірить, що Польща завжди підтримуватиме вільну, незалежну Україну, оскільки «вільна Україна означає безпечну Польщу»».
«Академічна спільнота Університету цінує підтримку тих, хто пліч-о-пліч з нами бореться проти загарбника, хто послідовно відстоює принципи миру, демократії та справедливості, хто служить ідеалам солідарної та сильної Європи. Дякую, пане міністре, що Ви з нами», – зазначив Роман Євгенович і вручив Радославу Сікорському диплом Doctor Honoris Causa Львівського національного університету імені Івана Франка. Після цього високоповажного гостя запросили виголосити для академічної спільноти інавгураційну доповідь.
Звертаючись до академічної спільноти, Радослав Сікорський висловив щире зворушення. «Передусім я хочу сказати, наскільки я зворушений, наскільки для мене є честю отримати це звання, і що я можу отримати його в такому чудовому історичному місці – і у великому місті, і в конкретній будівлі, де точилася довга історія нашого регіону, – поділився політик. – Мене завжди зворушує, коли я слухаю Гімн України і Гімн Польщі, оскільки вони дуже подібні. Йдеться не лише про натхнення з літератури, але також про їхній глибокий зміст. В обох наших Гімнах є велике прагнення до свободи. А, наприклад, у гімні нашого більшого сусіда – росії – на першому місці є не свобода, а держава і бажання домінувати. І це велика різниця між, з одного боку, українцями і поляками, і росіянами з іншого боку. Це основа нашої солідарності: ми розуміємо, чим є боротьба за свободу, вона є в нашій душі». Окрім того, Радослав Сікорський висловив співчуття сім’ям жертв атаки на Львів 5 жовтня 2025 року.
Польський дипломат подякував університетській спільноті за надання звання Почесного доктора Львівського університету і зазначив: «Для мене велика честь, що я долучився до кола видатних осіб, які переді мною отримали це звання, як, наприклад, мій керівник пан Дональд Туск, мій знайомий з навчання прем’єр Борис Джонсон. А перед перед Другою світовою війною – Герберт Гувер, майбутній президент Сполучених Штатів. Мені шкода, що я приймаю цей титул в таких драматичних обставинах. Серед багатьох видатних випускників Львівського університету в його довгій історії я перелічу лише два прізвища – Александр Ладось і Ян Карський. Обоє після навчання працювали в польському Міністерстві закордонних справ, обоє під час Другої світової війни були голосом сумління вільного світу. Для польських дипломатів ці двоє наших попередників досі є джерелом натхнення. Зокрема, якщо йдеться про підтримку України, яка зараз перебуває в небезпеці».
У своєму виступі почесний доктор підкреслив, що Львівський університет і далі готує видатних дипломатів. «Багато українських послів, які працюють у Варшаві, в тому числі наявний пан посол, – це випускники Вашого Університету. Випускником є також мій добрий колега – Ваш теперішній міністр закордонних справ Андрій Сибіга. Тож не дивно, що Україна, і власне Львів, є кузнею кадрів української дипломатії. Львів – це місто, яке завжди було спільною вітчизною для багатьох груп, наприклад, українців, поляків, вірменів, євреїв чи німців, оскільки Львів – це Європа в мініатюрі. Він дуже сильний, багатством своєї історії інтелектуального життя і політичного лідерства. Ваш Університет відіграв виняткову роль у створенні цього багатства», – висловив переконання польський політик.
«Так і Ви, українці, і ми, поляки, вже багато століть є в Європі. Разом з іншими народами ми співтворили її впродовж віків. Сьогодні ми відчуваємо відповідальність за її майбутнє. Більшість війн, які впродовж століть розділяють наш континент, були спрямовані на зміну кордонів, загарбання територій і природніх ресурсів. Неоднократно це призводило до смертей тисяч людей, і ці перемоги виявлялися короткотривалими і вели до наступних війн, – підкреслив Радослав Сікорський. – Урок з цього можемо зробити такий, що замість змінювати кордони, краще робити їх ніби невидимими у процесі європейської інтеграції».
На завершення виступу Радослав Сікорський підсумував, що демократії
мусять спільно підтримувати безпеку, зокрема й інформаційну, та міжнародне право: «Без можливостей оборонитися перед збройною агресією не можемо говорити про економічний, суспільний чи науковий розвиток. Я переконаний, що національна самобутність може співіснувати з широкими спільнотами. Так, як мешканець Польщі може бути одночасно краків’янином, поляком і європейцем, так само українець може бути львів’янином, українським патріотом і творцем європейської міцності. Хоч в історії наших держав було багато драматичних елементів, на сьогодні наш обов’язок – це солідарність. Історія буде тільки визначати це, але культурна спільнота і спільнота інтересів, тобто сьогодення і майбутнє, повинні нас єднати. Як говорив відомий випускник Вашого Університету Ян Карський «світ наповнений несправедливістю, навіть злом, де Ви повинні відважно протистояти, боротися за справедливість, гідність і якість життя. І це вимагає постійної боротьби».
Музичний подарунок для Почесного доктора прозвучав від Народного камерного оркестру Львівського університету, який майстерно виконав знамениту «Мелодію» українського композитора Мирослава Скорика.
Опісля Урочистого засідання Вченої Ради Радослав Сікорський взяв участь у Першому львівському форумі дипломатії «Дипломатія єднає: традиції, що творять майбутнє», присвяченому 95-річчю Дипломатичної школи Львівського університету. Зокрема, польський дипломат долучився до міністерського майданчика «Сила дипломатії і дипломатія сили – глобальні виклики».
Під час перебування в ЛНУ ім. Івана Франка міністр Радослав Сікорський обговорив з ректором Романом Гладишевським важливість подальшої стратегічної співпраці між українським та польським народом, а також виклики, які постали перед цивілізованим світом у протистоянні варварству й агресії.
Окрім того, Радослав Сікорський відвідав виставку архівних документів, яку організував в Університеті Центральний державний історичний архів України у місті Львів. В експозиції представлено такі історичні документи, як Підтвердна грамота короля Казимира Великого статуту м. Львова (28 грудня 1360 р., м. Краків), Договірна грамота шляхти Львівської землі і Жидачівського повіту з м. Львовом про спільну охорону своїх прав та боротьбу з беззаконням (13 грудня 1464 р., м. Львів), Підтвердження польського короля Міхала Корибута статуту, ставропігії та інших прав і привілеїв Крехівського монастиря (6 жовтня 1669 р., м. Краків), Грамота цісаря Йосифа ІІ про заснування університету у м. Львові (21 жовтня 1784 р., м. Відень), Диплом почесного громадянина м. Львова, виданий Зибликевичу Миколаю (31 березня 1887 р., м. Львів), Плани земельних ділянок сіл Золочівського повіту та м. Золочева (1752 р.), Грамота Станового Комітету про підтвердження шляхетства Бєльського Альбіна.
Також польський політик поспілкувався із представниками медіа та відвідав Музей історії Університету, де залишив свій відгук у Книзі почесних гостей.
