25 червня 2021 року у Львівській національній науковій бібліотеці України імені В. Стефаника розпочала роботу Міжнародна наукова конференція «Василь Стефаник в українському та світовому соціокультурному просторі», присвячена 150-річчю з дня народження письменника. Організаторами конференції є Львівський національний університет імені Івана Франка, Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника, Національний заклад імені Оссолінських, та Наукове товариство імені Шевченка.
Участь у конференції взяли 57 осіб. Серед тем, що були у фокусі обговорення під час наукового зібрання, є, зокрема, бібліотечна та архівна Стефаникіана, постать Василя Стефаника в українській та європейській пресі, в образотворчому і театральному мистецтві, мова творів Василя Стефаника та особливості рецепції його творчості тощо.
Урочисте відкриття конференції відбулось у Читальному залі Тетяни і Омеляна Антоновичів. З вітальним словом до присутніх звернувся Генеральний директор Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника Василь Ферштей. Він представив партнерів та співорганізаторів заходу і висловив сподівання на те, що конференція дасть змогу переосмислити творчість Василя Стефаника під новим кутом і виробити глибший погляд на значення його постаті в українському та світовому соціокультурному просторі. Василь Ферштей також привітав представників родини Василя Стефаника, які були присутні на відкритті конференції, і вручив їм примірники антології «Василь Стефаник в європейській пресі 1899—1936 рр.».
Науковий секретар Наукового товариства імені Шевченка Роман Пляцко привітав учасників конференції від імені адміністрації НТШ і побажав усім здоров’я, натхнення та плідних дискусій. Він розповів про багаторічну співпрацю НТШ і наукової бібліотеки імені В. Стефаника та пригадав урочистості з нагоди відзначення попереднього великого ювілею письменника – 100-річчя від дня народження, коли у Львові було відкрито пам’ятник Василю Стефанику.
Представниця Закладу Оссолінських у Львові Вікторія Маліцька приєдналася до вітальних слів і подякувала за можливість співорганізації такого актуального заходу. Вона наголосила на важливості співпраці між Україною та Польщею і розповіла про проєкти, що реалізуються спільно з Національним закладом імені Оссолінських у Вроцлаві: «Саме наша спільна культурна спадщина поєднала нас у всіх наших спільних заходах, і з тієї ж причини сьогодні ми зібралися на такій важливій конференції з нагоди 150-річчя від дня народження Василя Стефаника. Я мала нагоду пізнати творчість Василя Стефаника і можу сказати, що він є справді надзвичайним письменником, тому мені приємно повідомити, що зараз до ювілею ми готуємо двомовне видання його творів».
Після вітальних слів розпочалося пленарне засідання. Першим із доповіддю на тему «Василь Стефаник і Бібліотека його імені» виступив Василь Ферштей. На матеріалі творів письменника та історичних відомостей він окреслив роль постаті Василя Стефаника у тогочасному культурному просторі, а також розповів про історію Бібліотеки, її фонди та напрямки науково-просвітницької діяльності, детально зупинившись на заходах, приурочених до 150-річчя від дня народження письменника.
Директор бібліотеки розпочав із короткого екскурсу в її історію: «З нагоди відзначення 100-річчя з дня народження Василя Стефаника постановою Ради Міністрів УРСР від 7 травня 1971 року №202 Львівську наукову бібліотеку Академії наук УРСР було перейменовано у Львівську наукову бібліотеку імені Василя Стефаника Академії наук УРСР. У цьому ж році було встановлено пам’ятник Василю Стефанику. У 2008 році бібліотеці було надано статус національної. Ім’я Стефаника бібліотека гордо носить і донині».
Розповідаючи про оцінку постаті Василя Стефаника у різні історичні періоди, Василь Ферштей описав трактування творчого доробку письменника радянською владою, навівши цитату Дмитра Павличка про Василя Стефаника: «Деколи здається, що Стефаник не створює, а слухає і точно записує тихі зойки розторганої душі. Але його розпука, як гнів Шевченка, неосяжність Франка і мужність Лесі, перейшли в силу і прагнення українського народу будувати своє життя, культуру і державність на комуністичних засадах». Саме під таким кутом, як зазначив Василь Васильович, подавалася постать Стефаника у радянські часи. «Це свідчить про те, що радянська влада визнала геніальність Стефаника, та водночас продовжувала, попри всі нюанси, представляти його творчість у такому світлі, наче він підтримував ідеї тогочасної влади», – зазначив Василь Ферштей.
На противагу цьому він описав сучасне трактування постаті Василя Стефаника: «Відкинувши ідеологічні нашарування, насаджені радянською владою, ми розглядаємо Василя Стефаника як видатного українського письменника-художника, який глибоко розумів душу, світогляд українців і в притаманний йому оригінальний спосіб відображав це у своїх геніальних творах».
Наступною доповідачкою була директорка Центрального державного історичного архіву України у місті Львові, правнучка Василя Стефаника Олеся Стефаник. Вона розповіла про документальну Стефаникіану у фондах ЦДІА України у м. Львові. У своїй доповіді Олеся Стефаник наголосила: «Вшанувати письменника означає не тільки відбути святкові заходи, приурочені ювілеям; це також добра нагода ще раз перечитати його твори, відшукати в них нові значення, збагачені досвідом реципієнта і новими обставинами сучасного суспільства, а ще – звернутися до джерел, які для осягнення думок і вчинків людини-письменника, людини-громадянина є найкращим матеріалом». Розповідаючи про джерела, з яких можна дізнатися більше про постать Стефаника, доповідачка, зазначила, що їх є безліч і збереглися вони доволі добре. Зокрема, ідеться про привітання, особисті листи, донесення поліції про участь письменника у зборах та вічах, фотографії, документи про майновий стан, автографи новел тощо. Складність їхнього опрацювання полягає лише в тому, що всі документи розпорошені по фондах різних наукових установ та інституцій.
Ще один родич видатного письменника, його правнук, доктор ветеринарних наук, професор, завідувач кафедри акушерства, гінекології та біотехнології відтворення тварин ім. Г. В. Звєрєвої Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького Василь Стефаник презентував учасникам конференції доповідь на тему «Сини Стефаника». Він детально розповів про життєвий шлях трьох синів видатного письменника і зазначив, що вони, «будучи під сонцем слави батька, вибороли своє місце в житті власною працею, ішли своєю дорогою, прагнули стати особистостями. Добре ім’я батька допомагало їм долати життєві труднощі, утверджуватись у суспільстві як активні його члени, громадяни і патріоти. Кожен із них – це чітко окреслена індивідуальність зі своїм характером, світосприйняттям і долею. Синів об’єднували глибокий пієтет до батька як письменника і постійна турбота про збереження його спадщини та гідне пошанування його імені». Правнук видатного письменника також додав: «Перечитуючи документальні рядки про свого прадіда, я вкотре переконуюсь у правдивості й мудрості його життєвої філософії, а ще у глибокій любові до свого, рідного, ще починаючи від батьківського порогу».
Доповідь представника Львівського університету, доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства філологічного факультету Михайла Гнатюка була присвячена постаті Василя Стефаника як явища модерності і модернізму. У своєму виступі Михайло Іванович окреслив різні етапи літературного прочитання Стефаника і підняв питання про те, що є основою творчості письменника і що саме дозволяє говорити про те, що він є великою постаттю не тільки в українській літературі, а й у загальноєвропейському літературному процесі. За словами доповідача, «Стефаник, вихований на європейських літературних традиціях, все-таки був людиною нового мислення. Це втілювалось у його вмінні, як казав Іван Франко, наче лампою зсередини просвітити людську душу і показати невидимі причини людського буття. І справді, Стефаник говорив про селян, але говорив те, чого не могли побачити інші. Отже, велич його творчості полягає у глибині його бачення».
Узагальнюючи роль Василя Стефаника у світовому соціокультурному просторі, Михайло Гнатюк зазначив: «Сьогоднішнє покоління гуманітаріїв намагається збагнути творчість Василя Стефаника. Виходять нові видання його творів та наукові розвідки, присвячені дослідженню його постаті. Прийдуть нові часи, прийдуть нові покоління, і по-новому будуть читати Василя Стефаника. Тож нашим завданням є зробити все, що в наших силах, щоб віддати данину пам’яті Великого Письменника».
Інші доповіді пленарного засідання стосувалися постаті Івана Франка в аксіологічному сприйнятті Василя Стефаника, едиційних та текстологічних набутків письменника та візії війни у його новелістиці. Після пленарного засідання та обідньої перерви робота конференції продовжилась у п’яти секціях: «Василь Стефаник – знакова постать епохи ”зламу віків”», «Василь Стефаник: гуманітарні виміри ХХ-ХІХ ст.», «Рецепція творчості Василя Стефаника в українській та еміграційній книзі», «Василь Стефаник у мистецтві», «Василь Стефаник в українській та закордонній пресі».
Згідно з програмою, наукове зібрання триватиме два дні. 26 червня заплановано виїзне засідання конференції у Літературно-меморіальному музеї Василя Стефаника у Русові. Матеріали заходу будуть надруковані у збірнику «Василь Стефаник в українському та світовому соціокультурному просторі».
