«Сьогодні збудувати тоталітарне суспільство в країнах Заходу чи в Україні – неможливо», – Андрій Козицький

27 квітня 2022 року в онлайн-режимі відбулась лекція доцента кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка Андрія Козицького «Після війни: утеча від свободи (авторитаризм, тоталітаризм, геноцид)». Організатори події – Студентське наукове товариство та профбюро студентів історичного факультету Львівського університету. Подія відбулася в рамках циклу лекцій «Після війни».

Розпочав лекцію Андрій Козицький із аналізу тлумачення поняття «втеча від свободи». За словами лектора, це визначення запропонував німецький психолог Еріх Фром у своїй однойменній книзі, в якій він описав феномен людини вільної, людини, яка має можливість жити за принципами демократії, але тим не менш обирає протилежний шлях – тоталітаризм. Зокрема, цитуючи іноземних дослідників, Андрій Козицький пояснив, що існує тип людей, які фізично не здатні жити у вільному суспільстві, натомість – прагнуть підкорятися владі та пригнічувати інших. «Основи авторитарної особистості закладаються в дитинстві. І великий ризик стати у дорослому віці людиною з такими схильностями мають ті, кого змалку пригнічувати та карали батьки», – розповів Андрій Козицький, посилаючись на філософа Теодора Адорно.

Лектор додав, що опираючись на ці, та багато інших порад, сформованих фахівцями ХХ століття, суспільство почало справді змінюватись. «Змінились самі люди. Сьогодні збудувати тоталітарне суспільство в якійсь західній країні чи сучасній Україні є неможливим. Жоден диктатор на кшталт Гітлера, який би зараз опинився у демократичній державі Заходу не спромігся б втілити в життя своїх стратегій, користуючись тими ж методами, якими він користувався у свій час. Адже тоталітарні та авторитарні суспільства першої половини ХХ століття виникали на основі чіткого виховання дітей з найменшого віку», – пояснює історик.

Наразі ми спостерігаємо покоління людей, які не схильні коритися наказам. За словами спікера це можна побачити навіть аналізуючи сучасну рекламу, найпоширенішим мотивом якої є гасла сформовані навколо ідеї «будь унікальним». Натомість, не так давно у суспільстві панували наративи «бути, як всі». Проте, як не парадоксально, у світі спостерігається тенденція до повільного зменшення популярності демократичних форм управління і популяризації авторитарних.

«Зараз, у ХХІ столітті, у багатьох країнах люди добровільно відмовляються від значної частини своїх демократичних свобод просто тому, що їм більше подобається  авторитарне правління. Починаючи від 2006 року по 2018 рік погіршення стану демократії (дрейф від демократії до авторитаризму) відбулося в 113 країнах світу. І навпаки – рух до збільшення демократичності та віддалення від авторитаризму простежувався у 62 країнах», – навів статистичні дані лектор і пояснив витоки такого явища, опираючись на слова американського політолога Самуеля Гантінгтона: «Причиною зростання авторитарних тенденцій у світі стала втома від демократії. Демократичні режими не здатні вирішувати більшості щоденних потреб людей». Тут спікер навів приклад того, як розвивалася і до чого призвела «Арабська весна» – серія масових заворушень, яка була викликана незадоволенням політикою диктаторів в Арабських країнах. «Як результат – всього лиш одна країна (Туніс) , з-поміж усіх, у яких відбувалися революції, перейшла від авторитаризму до демократії», – зазначив Андрій Козицький.

Надалі доповідач вдався до безпосередніх тлумачення понять «тоталітаризм» та «авторитаризм», а також пояснив те, чим ці явища різняться між собою. «Авторитаризм дехто розглядає як полегшену форму тоталітаризму. Тоталітаризм – це винахід ХХ століття, авторитаризм же базується на принципах ХІХ століття. На відміну від тоталітарної держави, у авторитарній велика вага надається традиціям, минулому, зберігається культура та історія. Натомість тоталітарна держава є байдужою до минулого, в сенсі – справжнього минулого. У тоталітарній державі минуле може бути непередбачуваним, адже вона сама його конструює. Зокрема, це чудово проілюстровано у романі Джорджа Орвелла «1984»», – наголосив спікер.

Відмінність між обома режимами управління, за словами Андрія Козицього, полягає також у реальному функціонування правничої системи. У тоталітарному суспільстві не дотримуються законів, вони можуть існувати, але навіть сама влада суттєво не бере їх до уваги. В авторитарному ж суспільстві, з поваги до традицій, закони є чинними і важливими. «Також в тоталітарних країнах майже немає приватної сфери, адже держава шпигує за громадянами і змушує їх захоплюватися лише тим, що вважає правильним. Натомість у авторитарному суспільстві держава задовольняється, так би мовити, «рамковою домовленістю» із громадянами у питаннях приватного життя», – додає історик.

Надалі під час лекції Андрій Козицький зачепив поняття геноциду, розповівши про випадки масового знищення представників певної нації, які відбувались у ХХІ столітті, також проаналізувавши нинішню агресію росії щодо України та вбивства цивільних українців ворожою армією. Заглиблюючись в тему геноциду, історик наголосив, що це не завжди швидка, відносно одномоментна акція. Інколи геноцид може розтягуватися на тривалий період та поділятися як на етапи прямого винищення населення, так на етапи створення для людей таких умов життя, за яких відбувається повільна смерть народу та його культури з плином часу. «Російська агресія в Україні, яка сьогодні розгортається в Україні теж має ознаки «геноциду на виснаження», і є першим у ХХІ столітті випадком, коли таку тактику застосовує держава до держави», – акцентував Андрія Козицький і зазначив, що «немає жодних сумнівів у тому, що кремлівська пропаганда тривалий час старанно готувала російське суспільно до співучасті у злочинах безпрецедентного масштабу».

Історик поділився судженнями і щодо того як геноцид, який чинить росія може вплинути на ставлення та реакцію міжнародної спільноти на такі злочинні події в цілому, а також дав відповідь на питання «що насправді намагаються знищити ті, хто творить геноцид».

«Знищити спосіб життя, спосіб мислення, цінності, ідеї, дух, які їм не подобаються, – ось, що роблять ті, хто розпочинає геноцид. Справа не лише у тому, що влада якоїсь держави бачить потенційну загрозу у представниках якоїсь нації – досить того, що спосіб життя цих людей не корелюється зі способом життя, який визнає злочинна влада. Ми це спостерігаємо у варварській, навіть дикунській поведінці росіян на території України. Особливістю авторитарної особи є те, що, коли вона чогось не розуміє, то прагне не зрозуміти це, а знищити», – додає Андрія Козицький.

На основі цього твердження лектор детально пояснив, чому в свідомості росіян є «правильні» та «неправильні» українці, як сформувалась теза ворога «денаціфікація України означає деукраїнізацію» та пояснив відмінність між геноцидом євреїв Гітлером та геноцидом українців Путіном. «Гітлер не збирався будувати Третій Рейх руками євреїв. Натомість Путін хоче «переробити» частину українців та використати їх як будівничих імперії», – зазначає історик.

На завершення лекції Андрія Козицький проаналізував популярність постаті Сталіна серед сучасних росіян та окреслив зв’язок такого захоплення з роботою сучасної російської машини тоталітаризму.

Загалом лекція згуртувала понад 30 активних слухачів, які поставили спікеру чимало цікавих і влучних запитань. Учасники заходу просили Андрія Козицького проаналізувати популярний термін «рашизм» та пояснити доцільність його застосування, детальніше оцінити можливі наслідки для росії за геноцид, який вона чинить зараз в Україні. На завершення дискусії лектор і слухачі роздумували над важливістю для держави «володіти» своїм минулим та пам’ятати свою справжню історію.