1 листопада 2024 року академічна спільнота Львівського національного університету імені Івана Франка відзначила 106-ту річницю Листопадового Чину та проголошення Західноукраїнської Народної Республіки.
Традиційно у заході взяли участь студенти Університету, в.о. Ректора, академік НАН України, професор Володимир Мельник, проректори, декани, викладачі, працівники, представники громадських організацій та місцевої влади. До поминальних заходів долучилися також Заслужена хорова капела України «Боян» імені Є. Вахняка та хор Народного ансамблю пісні і танцю «Черемош».
Представники академічної спільноти Львівського університету віддали шану полеглим Героям біля Меморіалу Українським Січовим Стрільцям та воїнам Української Галицької Армії на Янівському кладовищі. Біля Меморіалу УСС та УГА відбулися поминальна панахида та громадське віче, під час якого присутні спільною молитвою віддали шану полеглим Героям, які прикладом справжнього патріотизму і героїзму показали світу державотворчі прагнення української нації, свободи та демократії.
Перед присутніми виступив доцент кафедри історичного краєзнавства Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидат історичних наук Іван Федик. «Сьогодні ми зібралися, щоб згадати одну з найважливіших сторінок в історії нашого народу – Листопадовий Зрив. Ця подія, що сталася у ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 року, увійшла в історію як відважний крок до свободи, коли українці взяли владу в свої руки на західноукраїнських землях. Січові Стрільці, продемонструвавши безмежну відданість, зайняли важливі адміністративні будівлі – Галицький крайовий сейм, магістрат, вокзал, пошту і цитадель – і підняли над ними українські прапори, символізуючи народження нової доби для України», – зазначив історик.
Іван Федик констатував, що ці події стали можливими завдяки рішучості українців створити власну державу і завдяки швидкості прийняття рішень: «19 жовтня 1918 року було проголошено намір формувати незалежну Українську Державу в межах Австро-Угорщини. 1 листопада було взято владу і вже 13 листопада проголошено Західноукраїнську Народну Республіку – ЗУНР. Ця держава була українською у всіх сторонах своєї сутності. Також вона була взірцем відкритості і толерантності. Однак, від самого початку існування її творцям довелося боронити її незалежність».
«З того часу 1 листопада у Галичині шанують як День Листопадового чину. Це нагадування про нашу незламність і бажання мати власну державу. Пам’ятаймо цю сторінку нашої історії, адже саме завдяки таким подіям ми сьогодні живемо у вільній Україні, – підкреслив доповідач. – Дуже важко переоцінити роль Січових Стрільців у становленні української політичної нації і формуванні нашої державності як у часи Української революції, так і сьогодні. Навіть зараз стрілецький гімн «Ой у лузі червона калина…» є одним із символів нашої боротьби, іменем Січових Стрільців названий ракетний полк. Багато інших з’єднань названі на честь Героїв Січових стрільців та УГА».
Історик додав, що Січові Стрільці і творці ЗУНР залишили нам досвід боротьби за державу, тому нам і, передусім молодим людям слід поширювати цей досвід, використовуючи усі доступні інформаційні ресурси. «Діліться в мережах інформацією про ЗУНР, Січових Стрільців та їхню боротьбу, бо це частина нашого інформаційного спротиву. Сьогодні Ви – ті самі підлітки, які о 5 годині ранку 1 листопада 1918 року розклеювали по Львові Прокламацію Національної Ради, сьогодні Ви – ті самі дівчата, які під свист куль й уламків передавали інформацію з Головпоштампту про оборону центру міста; сьогодні Ви – той самий вістун, який за відсутності телефонного зв’язку біг вночі через Стрийський парк, щоб повідомити про звільнення Сихова».
Опісля пам’ятного віче присутні вшанували пам’ять українського поета, літературознавця, випускника Львівського університету Богдана-Ігоря Антонича та пам’ять жертв політичних репресій комуністичного режиму в Україні.
Декан історичного факультету Руслан Сіромський, звертаючись до академічної спільноти Університету, зазначив: «Ми сьогодні зібралися у місці, звідки до нас промовляє історична пам’ять. На Янівському цвинтарі є понад 200 000 поховань, однак, окремі із них – особливі. Окрім того, що тут спочивають Січові Стрільці, це і місце поховання військових і державних діячів, зокрема, голови Державного комісаріату ЗУНР Костя Левицького, та Генерала УГА Мирона Тарнавського. Янівський цвинтар – це скорботне місце поховань жертв репресій тоталітарних режимів. Тут – місце спочинку Ольги Бесараб – активної діячки «Союзу українок», Василя Беня – старшини УНР, ад’ютанта головного отамана Симона Петлюри. Це також і місце спочинку багатьох невідомих людей, які були закатовані здебільшого в період кінця червня-липня 1941 року. Тоді у тюрмах були замучені тисячі українців», – зазначив Руслан Сіромський.
Жертвами репресивного режиму ставали і діти – на Янівському цвинтарі поховані 26 дітей, які стали жертвами тоталітарного режиму.
«Ми повинні пам’ятати про ті трагічні події. Як Листопадовий Чин так і Янівське кладовище загалом має стати для нас уроком. Це – своєрідний заповіт і свідчення того, що жертви, принесені в збройному протистоянні, і ті, які були замучені у тюрмах НКВС – не даремні. Ця самопожертва – крок до реалізації нашої національної ідеї і нашої соборної, незалежної, успішної України. Тож пам’ятаймо подвиг Героїв та віддаймо шану усім невинним жертвам НКВС», ‒ закликав представників академічної спільноти Руслан Богданович.
В.о. Ректора Львівського університету, академік НАН України, професор Володимир Мельник висловив вдячність академічній спільноті за традиційну участь у таких пам’ятних заходах та висловив переконання та віру у те, що «пам’ять про героїв України, а також усіх жертв, яких ми щорічно вшановуємо, є однією із основ українського державотворення та національного виховання».
