20 травня 2021 року розпочав роботу дводенний ХХІХ Міжнародний славістичний колоквіум, присвячений святим рівноапостольним Кирилу і Мефодію. Подію організовує низка структурних підрозділів Львівського національного університету імені Івана Франка – Інститут славістики, кафедра слов’янської філології імені професора Іларіона Свєнціцького, кафедра польської філології – спільно з кафедрою слов’янського мовознавства Софійського університету імені Святого Климента Охридського (Болгарія).
Зважаючи на карантинні обмеження, форум відбувається в онлайн-режимі, що дозволяє згуртувати до спільної дискусії фахівців з різних міст України та світу – Львова, Києва, Тернополя, Луцька, Одеси, Вінниці, Івано-Франківська, Ужгорода, Харкова, Дрогобича, Мелітополя, Володимира-Волинського, Вроцлава (Польща), Любліна (Польща), Софії (Болгарія), Бургаса (Болгарія), Берліну (Німеччина), Лодзі (Польща), Нові-Саду (Сербія), Ольштина (Польща), Будапешту (Угорщина), Нітри (Словаччина), Нишу (Сербія), Белграду (Сербія), Пескари (Італія), Брно (Чехія) та ін.
Модерує захід завідувачка кафедри слов’янської філології імені професора Іларіона Свєнціцького Львівського національного університету імені Івана Франка, професорка Алла Татаренко. Вона привітала учасників колоквіуму і наголосила на цінності цієї багаторічної традиції травневих наукових зустрічей. «Загальна кількість учасників цьогорічного колоквіуму – 87 осіб, з яких – 60 фахівців з України, а 27 – наші колеги з інших держав. Я щиро радію такій кількості зацікавлених науковців, а найбільше мене тішать нові молоді обличчя, які щороку поповнюють ряди славістичного колоквіуму. Наш захід об’єднує істориків, філологів, тих, хто вивчає історію культури, мовознавство, літературу та вшановує день засновників слов’янської писемності – святих Кирила і Мефодія», – зазначила Алла Татаренко.
Учасників конференції привітав проректор з науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку Львівського національного університету імені Івана Франка Володимир Качмар. «Вже третє десятиліття підтримується така гарна традиція – організація славістичного колоквіуму. Я пам’ятаю ще перші такі форуми з 1990-х років, надзвичайно цікаві доповіді та почесних гостей. Програма цьогорічного колоквіуму є дійсно багатоаспектною, а заплановані доповіді – дуже актуальними і цінними напрацюваннями. Я щиро дякую організаторам за кропітку працю та бажаю усім плідної, творчої, конструктивної роботи з перспективою видання матеріалів колоквіуму», – наголосив Володимир Михайлович.
Декан історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Степан Качараба зазначив, що «славістичний колоквіум – це дуже зручний майданчик для обміну досвідом і знаннями та презентації своїх цінних напрацювань». «З кожним таким заходом можна спостерігати збільшення кількості учасників нашого зібрання. Особливо це стосується молоді, яка все активніше бере участь в обговореннях та презентаціях досліджень, що, безумовно, є дуже приємним фактором. Я бажаю усім учасникам доброго здоров’я і щиро сподіваюся, що наступний – ювілейний – колоквіум ми будемо проводити в реальному, а не віртуальному світі», – сказав Степан Качараба.
До учасників форуму звернувся декан філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Святослав Пилипчук. «Дуже приємно, що на конференційній мапі Львівського національного університету імені Івана Франка є така важлива столиця, як славістичний колоквіум, який щовесни вітає учасників з різних куточків України та світу. Це дуже добра трибуна для того, аби в міждисциплінарному контексті обговорити важливі питання славістики. Адже вже навіть той факт, що колоквіум організовують історичний та філологічний факультети, є красномовним прикладом міждисциплінарних підходів до вивчення запропонованих тем», – зауважив Святослав Пилипчук.
Також до вітального слова запросили доцентку кафедри слов’янського мовознавства Софійського університету імені Святого Климента Охридського Албену Стаменову. «Я дуже зворушена, що маю можливість сьогодні привітати усіх учасників колоквіуму. Звісно, трохи прикро, що в перервах між дискусіями кожен з нас питиме свою каву вдома, а не разом у Львівському університеті. Але саме дистанційний формат роботи відкрив перед нами можливості для спільної організації форуму та участі у такій важливій і цікавій славістичній зустрічі. Дякую за співпрацю і бажаю усім натхнення!», – акцентувала Албена Стаменова.
Також усіх учасників привітав директор Інституту славістики ЛНУ ім. Івана Франка, доцент кафедри історії Центральної та Східної Європи Ігор Шпик. Він наголосив, що славістичний колоквіум – це справжнє свято, якого усі організатори та учасники з нетерпінням чекають щороку. «Кожен робочий рік у нас ділиться на дві частини – до колоквіуму, і після колоквіуму. Незважаючи на всі перешкоди і виклики часу, ми зберігаємо нашу традицію і докладаємо усіх зусиль для того, аби кожен новий форум був якнайактуальнішим та щонайцікавішим. Ми пишаємось тим, що наша конференція функціонує майже тридцять років, адже не так багато наукових подій можуть похизуватися такими хроніками», – додав Ігор Шпик і детальніше розповів про організацію колоквіуму.
Надалі подія перейшла у формат пленарного засідання, під час якого учасники заслухали дві доповіді. Так, кандидатка історичних наук, завідувачка кафедри давньої історії України та архівознавства Львівського університету Ольга Щодра виступила з багатоаспектним напрацюванням «Слов’яни і Русь: від ранніх держав до становлення середньовічних імперій», а кандидатка філологічних наук, старша викладачка кафедри слов’янського мовознавства Софійського університету імені Святого Климента Охридського Райна Камберова проаналізувала стан перекладу української літератури болгарською мовою у період з 2012 до 2021 року.
Загалом дводенною програмою заходу передбачені численні дискусії, презентації нових славістичних видань, збірника наукових статей, а також безпосередня активна робота й обговорення доповідей у чотирьох секціях: історії культури, історії, літературознавства та мовознавства.
Серед запропонованих до обговорення тем – дослідження концепції спільної культурної мови слов’ян як втілення ідей Прогласу до святого Євангелія; опис ідеографічного аспекту ковідної фразеології (на матеріалі української, болгарської та російської мов); аналіз відображення кирило-мефодіївської традиції в словацькій літературі; озвучення думки щодо виникнення Білої Сербії у світлі тюринзької політики Меровінгів; окреслення ролі фольклорних колективів у збереженні ідентичності болгар України та багато іншого.