Другокурсниця факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка Анна Філімонова посіла почесне II місце у фіналі XV Всеукраїнського шекспірівського конкурсу студентських дослідницьких і креативних проєктів імені Віталія Кейса. Цьогорічне змагання, яке організували Український міжуніверситетський шекспірівський центр та Запорізький національний університет за підтримки МОН України, відзначилося особливим масштабом. За право бути почутими змагалися 130 учасників із 9 регіонів нашої країни і лише 68 найкращих проєктів було допущено до фінального етапу.
31 січня 2026 року за результатами професійного оцінювання у форматі сліпого рецензування, дослідницька робота Анни Філімонової була визнана однією з найзмістовніших та найкреативніших (науковий керівник – доцентка кафедри зарубіжної преси та інформації Ольга Квасниця).
Анна відповіла на декілька запитань, пов’язаних з конкурсом, та поділилась своїми емоціями і враженнями.
Якими були Ваші перші емоції, коли дізналися про результати конкурсу?
Звісно, я була дуже щаслива, що посіла ІІ місце. Насправді, я вже вдруге беру участь в цьому конкурсі. Першого разу робіт було набагато менше, а в цьому році учасників стало чимало. Мені було надзвичайно приємно, що приблизно зі 130-ти робіт, саме моя посіла призове місце.
Що саме Ви презентували на конкурсі? Який твір Шекспіра обрали та чому саме такий вибір?
Насправді, проєкти можуть бути абсолютно різними: як дослідницькі, так і креативні. Для себе я обрала саме дослідницький формат роботи, назва якого: «Inventing Eastern Europe: Калібан як дзеркало східноєвропейської субʼєктності в деколоніальних прочитаннях Шекспіра». Цього разу я обрала для дослідження п’єсу Вільяма Шекспіра «Буря». Цей твір не дуже об’ємний, і тому комфортний для аналізу.
Також мене зачепило те, що чимало дослідників трактують цей твір як гуманістський, адже у «Бурі» автор торкається теми колонізації. Власне, у цьому творі постає острів, який окуповує персонаж Просперо і починає нав’язувати місцевим свою мову, ідеї, поневолює народ самого острова. Я помітила тут певні алюзії на те, як росіяни можуть демонізувати українців. Тому я вирішила продемонструвати більш новий погляд на п’єсу, говорити не про прощення чи гуманізм, а про те, як ця робота розкриває тему деколонізації. Я також проводжу паралелі з досвідом країн Балканського півострова, що дозволяє краще розкрити питання формування ідентичності в деколоніальних прочитаннях.
Для нас українців цей твір також дуже важливий, адже він – це саме та інтелектуальна підготовка, яка налаштовує нас після здобуття перемоги і надалі цінувати своє, шукати свої сенси, плекати свою мову.
Як відбувалася підготовка до конкурсу: що було найскладнішим та найцікавішим у процесі?
Важко було поєднувати підготовку до сесії та написання тексту для конкурсу, але я впоралася за досить рекордний час (тиждень, чи трохи більше). А найцікавішою частиною для мене було, звісно, читати сам твір і шукати різні важливі джерела. Готуючи проєкт, я також читала «Трагедію Центральної Європи» Мілана Кундери. Цей твір є одним із ключових, серед тих робіт, на які я покликалася у своїй роботі. Саме ознайомлення з іншими джерелами було найцікавішою частиною у виконанні завдання.
Завдяки чому, на Ваш погляд, тексти Шекспіра залишаються актуальними для молоді сьогодні?
В наш час технології дуже стрімко розвиваються і вже зараз є багато викликів, пов’язаних із штучним інтелектом зокрема, але Шекспір все одно залишається актуальним, адже він – людина епохи.
В кожну епоху люди відкривали для себе нові питання в його творах, і неодноразово сам же Шекспір допомагав цим людям знаходити відповіді на ці питання.
Мені здається, що зараз – новий час, а отже і нові виклики, тому Шекспірівські твори можна перечитувати і трактувати зовсім по-іншому, як наприклад я звернулась до твору «Буря». Шекспір написав такі роботи, які мають безліч сенсів і в кожну епоху цей сенс трактується по-новому.
Щиро вітаємо Анну Філімонову та її наукового керівника з почесним ІІ у конкурсі місцем та бажаємо їм наснаги у майбутніх наукових звершеннях!