21-22 березня 2026 року в залах Національного університету фізичного виховання і спорту України у Києві відбувався 26-й Чемпіонат України з рукопашного бою. Цьогорічні змагання присвятили пам’яті Героя України, генерал-майора Максима Шаповала. На татамі вийшли 250 найсильніших атлетів з 20 областей України, відтак кожен поєдинок став іспитом на техніку, швидкість та психологічну стійкість.
Серед учасників за перемогу змагалася і студентка 2-го курсу юридичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка Наталія Федурко. Шлях до фіналу турніру був непростим: відпрацювання ударів та тактики захисту в спортивному залі довелося поєднувати із відвідуванням занять в університетських аудиторіях. Втім, як розповіла студентка, активна підготовка принесла свій результат і за підсумками запеклих та динамічних поєдинків Наталія продемонструвала беззаперечну перевагу над суперницями та виборола почесне перше місце.
Після тріумфу студентка поділилася своїми враженнями від турніру та розповіла, як їй вдається поєднувати навчання з бойовими мистецтвами.
Чемпіонат був присвячений пам’яті Героя Максима Шаповала. Чи відчували Ви через це особливу відповідальність під час виходу на татамі, і якими були емоції, коли зрозуміли, що золото – ваше?
Так, цей чемпіонат мав для мене особливе значення, адже він присвячений пам’яті Героя України. Це однозначно додавало внутрішньої відповідальності – хотілося виступити гідно, не просто заради результату, а й із поваги до пам’яті Захисника. Перед виходом на татамі відчувала більше зосередженості, ніж хвилювання. А в момент, коли зрозуміла, що здобула золото, відчула полегшення і задоволення від виконаної роботи.
Screenshot
Як виглядав ваш типовий день перед турніром? Скільки годин тренувань довелося «втиснути» між заняттями на факультеті, щоб бути максимально готовою до змагання?
Мій звичайний день перед турніром був доволі насиченим і чітко спланованим: зранку пари, після них одразу тренування, а вечорами підготовка до семінарів. Поєднувати навчання зі спортом досить складно, але з часом до такого ритму звикаєш. Перед змаганнями доводилося трохи більше часу приділяти саме тренуванням, ніж зазвичай, щоб вийти на потрібну форму.
Що з’явилося у вашому житті раніше – юридичний факультет чи рукопашний бій – і чи допомагає Вам спортивна дисципліна у навчанні?
Спорт був невід’ємною частиною мого життя з самого дитинства. Рукопашний бій навчив мене дисципліни, витривалості та вмінню концентруватися, що, насправді, дуже допомагає в навчанні, особливо коли багато матеріалу і час на підготовку обмежений. Я продовжую поєднувати спорт і навчання, ставити перед собою цілі і наполегливо їх досягати у обох напрямах свого зростання.
Яка головна «суперсила», окрім фізичної форми, з’явилася у вас завдяки цьому спорту, і чому Ви б порадили іншим не боятися татамі?
Головна «суперсила», яку дав мені цей спорт – це стійкість. Не тільки фізична, а й психологічна: вміння не здаватись, навіть коли важко, і зберігати холодний розум у стресових ситуаціях. Я б радила іншим не боятися татамі, бо це не лише про бій, а про розвиток характеру, впевненість у собі і відчуття, що ти можеш більше, ніж здається спочатку.
Вітаємо Наталію Федурко з перемогою та бажаємо нових звершень – як на спортивній арені, так і у майбутній юридичній кар’єрі!