Багатотисячною пішою ходою 1 листопада студентська молодь пройшла вулицями міста Львова до Янівського кладовища, аби вшанувати українських борців за волю і незалежність України.
Біля Меморіалу Українських Січових Стрільців відбулось урочисте покладання квітів, а також поминальна панахида і громадське віче.
Хвилиною мовчання учасники віча вшанували пам’ять трагічно загиблого на Сході викладача Львівського національного університету імені Івана Франка Володимира Труша.
Владика Борис (в миру Володимир Харко – доцент економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка) провів чин поминальної панахиди та звернувся до учасників віча, закликавши «бути на сторожі цінностей і чину героїв, які боролись за незалежність нашої держави, хто зараз дає відсіч ворогам. Які зазіхають на нашу свободу».
Феноменальним майстер-класом цивілізованого втілення державницьких прагнень української нації, проведеним для досвідчених іноземних гравців на зовнішньополітичній шахівниці назвав Листопадовий зрив 1918 року Ярослав Гарасим, доктор філологічних наук, професор, проректор Львівського університету.
«97 років тому національно свідоме українство Західної України, її дипломатична, військова та священича еліта блискавично зорієнтувалась у густому тумані тодішньої європейської політичної атмосфери й освітила суспільний морок княжого Львова сигнальними вогнями відновленої української державності», – зазначив Ярослав Гарасим.
Однак, за словами професора, таке безкровне народження на європейській карті нової демократичної республіки згодом було затьмарене десятками тисяч молодих життів, покладених на вівтар нашої державної самостійності. «І сьогодні якщо ми з вами не сформуємо чітких націєтворчих орієнтирів для утвердження здобутих державницьких позицій у майбутньому, то щедра офіра Січового стрілецтва, бійців УГА пропаде намарне», – переконаний Ярослав Гарасим.
Як писав видатний український історик, «доля ЗУНР вчить нас багато і досвід тієї доби не сміє загубитись у сучасному хаосі».
Проректор Ярослав Гарасим порівняв державотворчий вміст політичного капіталу від короткочасової діяльності галицьких урядовців періоду національно-визвольних змагань із досягненнями нинішніх державних мужів за майже чверть століття новітньої Незалежності.
Звертаючись до української студентської молоді, він наголосив: «Не вірте банальним реплікам, що історія нічого не вчить!Бо це насправді не так. Вона не вчитиме лише тих із вас, хто беззмістовними мандрами в соціальних мережах відрізає її, як кровну пуповину, і стає національно знеособленим Інтернетовим перекотиполем (чи то перекотисайтом). Натомість зуміла навчити патріотичної одержимості багатьох студентів і випускників нашого Університету – безсмертних героїв Небесної сотні, які декілька літ тому стояли тут, на вашому місці, вчитувались у дати на хрестах, беручи собі у спадок поховані мрії стрілецького юнацтва про щасливе і вільне життя».
Ярослав Гарасим закликав студентів стати «достойними спожвижниками державницьких імперативів гідної європейської нації, наполегливо вимагати від сучасних керівників і політиків стати добрими учнями української історії та вірними виконавцями незалежницької волі українського народу».
«Їх було лиш кілька тисяч, та вони не побоялись обстояти право на незалежність своєї держави. Не побоялись повстати проти польського гніту та довести всьому світу, що ми – сильний свободолюбивий народ. І їм це вдалось! За одну холодну ніч силами молодих українців була створена нова держава. 1 листопада на Львівській ратуші замайорів синьо-жовтий прапор», – наголосила під час виступу студентка ІV курсу історичного факультету Соломія Гарасимів.
Символічним місцем і святою землею назвала студентка місце поховання воїнів УГА та УСС на Янівському кладовищі. «Тут відроджується наш дух, дух наших сміливих предків, який і сьогодні своїм невидимим омофором оберігає нас і захищає, надихає на боротьбу та перемогу», – сказала Соломія Гарасимів, додавши: «Немає сумніву, що ми переможемо! Переможемо, як перемогли 97 років тому!»
Звернувся до учасників віча й голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка: «1 листопада 1918 року відбулася історична подія, бо ту землю, яка споконвіку народжувала і творила героїзм українців, проголосили Українською державою. Тоді вперед вели люди, які були цвітом нації, по-перше вони були молодими, а по-друге військовими. На превеликий жаль, не врахували вони, що не може Україна перемогти навіть на своїй землі без єдності та підтримки світової спільноти».
Олег Синютка застеріг молодь від повторення помилок минулого в майбутньому, наголосивши на тому, що слід творити і гуртувати єдність суспільства.
«Тільки, коли українець буде відчувати плече свого товариша українця, лише тоді ми залишимось господарями на цій землі. І з гордістю на весь голос зможемо сказати: Слава Україні», – резюмував очільник Львівщини.
«1 листопада 1918 року, після багатьох століть, українська влада вернулась до Львова. Але цей день свята сьогодні є сумний, бо двоє наших земляків вчора загинули на війні проти Росії на Донбасі. Ми сумуємо, але ми віримо в нашу перемогу. Ми віримо, що ми збудуємо державу, за яку вмирали і вмирають наші Герої», – зазначив під час свого виступу міський голова Львова Андрій Садовий.
Уже багато років поспіль разом зі студентською молоддю нашого Університету 1 листопада бере участь у зоходах зі вшанування пам’яті вояків УГА та УСС Ігор Калинець, поет, громадський діяч, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Почесний доктор Львівського університету.
Ігор Калинець невтомно розповідає новим поколінням українців про традицію вшанування військових поховань у передвоєнному Львові та за часів радянської влади, про непросту долю стрілецького цвинтаря.
За словами Ігоря Калинця, на Зелені свята й 1 листопада до військових поховань на Янівському й Личаківському кладовищах сходилося багато людей. Переважно це була молодь – пластуни й гімназисти, церковні хори, громади. Попереду дівчата несли тернові вінки, що дуже дратувало польську поліцію. На цвинтарях, окрім панахиди, співали патріотичних пісень, декламували проникливі вірші. За це окремих учасників походів заарештовувала польська поліція. Радянські вандали цілковито сплюндрували поховання.
Він також розповів про відбудову сучасного меморіалу за часів національного відродження кін. 80-х – на поч. 90-х років, про титанічну працю людей, які відшукували в архівах документи, за світлинами відновлювали могили й вели переговори з родинами щодо перепоховання тих людей, яких заховали поверх стрілецьких могил. На щастя, громадським діячам вдалося відродити військовий цвинтар УГА й УСС на Янівському кладовищі.
«На початку 90-х років завдяки тяжкій, каторжній праці перенесення могил відбулося перепоховання вояків УГА й УСС, було відновлено цвинтар нашої слави, меморіал доблесті», – зазначив Ігор Калинець.
Наші меморіали, пам’ятники та церкви вже не нищать окупанти й загарбники, але їх може зруйнувати наше безпам’ятство чи байдужість.
«Аби збудувати ту державу, яку хотіли наші Герої, мусимо їх пам’ятати і шанувати, не переривати цієї доброї традиції», – наголосив Ігор Миронович.
Після завершення віча учасники пішої ходи також віддали шану пам’яті героям і біля Меморіалу жертвам політичних репресій московського комуністичного режиму в Україні (1941 року).
Нагадаємо, що цьогоріч українці відзначають 97 річницю величної події в історії Галичини – проголошення Західноукраїнської Народної Республіки внаслідок безкровного військового перевороту у ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року, відомого як Листопадовий чин (Листопадовий зрив).
Уже 10 років поспіль спільнота ЛНУ ім. Івана Франка віддає шану тим воїнам Української галицької армії та Січового стрілецтва, які прикладом справжнього патріотизму й героїзму показали світу державотворчі прагнення української нації до свободи та демократії.
У річницю проголошення ЗУНР в урочистій ході та вічі пам’яті героїв взяли участь Ректор, професор Володимир Мельник, проректори, викладачі, студенти і працівники Львівського університету, ректор Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, генерал-лейтенант Павло Ткачук, а також голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка та міський голова Львова Андрій Садовий.
Під час віча пам’яті прозвучали музичні патріотичні твори «Коли ви вмирали», «Гей степами» та «Ой у лузі червона калина» у виконанні Заслуженої хорової капели України «Боян» імені Євгена Вахняка ЛНУ ім. Івана Франка.
У світлі запалених на могилах лампадок тиха щира спільна молитва за упокій душ українських героїв усіх часів із тисяч уст молодих людей полинула в небо над Львовом з проханням миру в нашій державі та єдності українському народу.
