Чи можуть риби літати, як виглядала давно вимерла морська корова, чи дійсно піраньї становлять небезпеку для людини у воді і який птах проводить в одному польоті все своє життя – відповіді на ці та інші питання можна знайти, завітавши у Зоологічний музей Львівського національного університету імені Івана Франка. Заснований ще 1784 року, він вважається одним із найдавніших університетських музеїв України. Музей складається з п’яти залів. Загалом у наукових фондах є понад 187 тисяч експонатів, з них на експозиції – 10 тисяч.
На вхідних дверях до першого залу музею відвідувачів зустрічає опудало ігуани зеленої як своєрідний символ різних епох еволюції фауни планети: хоч тварина і мешкає у своєму природному середовищі в наш час, вона зберегла чимало зовнішніх рис від своїх пращурів з юрського періоду.
Традиційно хронологія огляду експонатів музею тісно переплітається із складністю будови тіла тварин. Тож, спершу молодша наукова співробітниця Зоологічного музею, асистентка кафедри зоології біологічного факультету Ірина Скирпан знайомить відвідувачів із безхребетними організмами. Це, здебільшого, жителі морських глибин: гідри, медузи, коралові поліпи та губки, серед яких і великі «келихи Нептуна». Також в першому залі зберігається колекція червів, біля яких екскурсовод жартує, що це «один із найменш улюблених стендів відвідувачів».
А от найбільше зацікавлення тут, зазвичай, викликає розмаїття молюсків, одні з яких в давнину виконували роль посуду, інші – прикрас, грошових одиниць і навіть смертельної зброї. «До прикладу, конуси є одними з найотруйніших живих організмів у світі. Ба більше, вони користуються спеціальним хоботком, з шипом на кінці, як гарпуном, можуть виштовхувати його за допомогою м’язів і таким чином полювати на здобич або ж захищатися від ворогів. Зараз їхню отруту широко використовують в медицині», – розповідає Ірина Скрипан.
Завершуються оглядини першого залу знайомством із головоногими: кальмарами, каракатицями і наутилусом. А далі – перед відвідувачами музею відкривається трохи складніший світ членистоногих, риб та плазунів. Тут і різноманітні павуки (від дрібних хатніх сусідів до екзотичних птахоїдів), велика колекція метеликів, паличників, бджіл, тарганів, бабок тощо.
Окрасою галереї є гігантський японський краб-павук, який наводить страху навіть у ролі нерухомого музейного експоната, але, як виявляється, є зовсім безпорадним на суші. За словами екскурсовода, «розмах кінцівок тварини може сягати понад три метри, це – найбільший представник членистоногих на планеті».
Залишаючи позаду комах та ракоподібних, ми знову немов занурюємось у підводний світ до хордових та кісткових риб. За склом завмерли у вічному очікуванні нових відвідувачів скати, акули, осетри, щуки, форель і ще чимало незвичних для нашого ока істот. Тут є і риби, що можуть пролетіти понад 100 метрів над водою, морський чорт, який буквально зростається з самкою, аби щоразу не шукати іншу у темряві глибин, найплодючіша істота планети – риба-місяць тощо. А наш гід принагідно не втрачає можливості розвіяти міфи, сформовані голлівудськими фільмами, вказуючи на невелике створіння з гострими зубами: «90% видів піраньї є вегетаріанцями, вони харчуються рослинною їжею у мангрових зарослях і лише 10% справді полюють на велику здобич».
За рибами розташовані експонати земноводних – як добре відомих нам тритонів, жаб і ропух, так і маловідомих – амбістоми мексиканської, протея європейського, кутозуба сибірського та інших. «Цікаво, що у амбістом спостерігається явище, коли личинки стають здатними до статевого розмноження – це називається неотенія. Вона добре вивчена у живучої в Північній Америці тигрової амбістоми. Личинки досить швидко завершують метаморфоз у мілких, добре нагрітих водоймах, з низьким вмістом кисню у воді. Досягнувши довжини 5-9 см, вони покидають водойми. У холодних водоймах з високим вмістом кисню личинки добре ростуть без метаморфозу; досягають довжини 20-25 см, згодом у них розвиваються статеві залози і вони приступають до статевого розмноження», – розповідає багаторічний завідувач Зоологічного музею Ігор Шидловський
Серед рідкісних земноводних в експозиції непомітно стоїть мокрий препарат невеличкої жаби – арлекіна темного, це ендемік північних Анд Еквадору, якого з 1989 року вважали вимерлим видом. Проте, у квітні 2016 року цих жаб знову виявили у природі. Зараз вони перебувають під охороною зі статусом «Критично загрозливий вид».
Варто зробити лише декілька кроків – і ми знову бачимо вже знайому нам ігуану, а поряд з нею – саламандр, ящірок, вужів і велику експозицію змій, як звичайних гадюк, так і небезпечних кобр та пітонів.
А вже третій зал різко контрастує з попередніми, передовсім своїми монохромними тонами – тут зберігаються лише скелети тварин. Найбільшою цінністю є «конструкція-скелет» давно вимерлої морської корови. «Так тварину назвали через її зовнішній вигляд, пасивний спосіб життя і за звичку «пастися», поїдаючи водорості на безмежних полях морського дна. Саме тому на неї було легко полювати і, на жаль, винищити. Таких скелетів є лише 28 у світі, один з них – в нашому музеї. Хоч загалом із нашого музею походять ще чотири скелети музеїв України та Відня», – зазначає Ірина Скрипан.
Найбільший виставковий зал Зоологічного музею знову повертає на екрани різнобарв’я, цього разу – пташиного пір’я. Тут зібрано понад 1600 представників фауни, які належать до 1000 видів: від нелітаючих пінгвінів, страусів та ківі до екзотичних фламінго, тупиків та райських птахів. Просто під стелею «кружляють» кондори, а на високих полицях гордо розташувалися орли, яструби та інші хижаки, як з України так і з далеких материків. Поряд з ними в цілковитій безпеці опудала мартинів, чайок, сов, ворон та інших пернатих. Віднедавна більшість цих птахів знову отримали свій голос. Так, в цілях модернізації експозиції, частину стендів обладнали мультимедійними панелями, які дозволяють імітувати спів того чи іншого птаха.
«Достатньо натиснути на відповідну кнопку – і можна почути голос обраного представника фауни. Проте птахи на цих панелях не підписані, адже метою такого оновлення є не лише розвага відвідувачів, але й навчання наших студентів. Одним із їхніх завдань є вміння розпізнавати птаха за його голосом», – пояснює Ігор Шидловський.
Всього у залі птахів такими аудіопанелями обладнано третину експозиційних шаф. Проте, якщо брати видове різноманіття, то відтворення звуків зараз можливе лише для 18,5 % представлених в експозиції птахів. У планах – обладнати таким механізмом усі стенди в залі орнітології, адже таким чином можна якісно перевірити, як студент засвоїв вивчення голосів птахів.
Продовжуючи розмову про мелодії і голоси, наш екскурсовод розповіла про чужого для наших країв лірохвоста, який може імітувати будь-які звуки, навіть клацання фотоапарата чи завивання автомобільної сигналізації. «Цікавим є й серпокрилець, він може 10 місяців проводити в польоті, не приземляючись на гілки дерев! Їсть, спить і спарюється він також під час польоту. А якщо серпокрилець приземлиться на землю, то, через будову свого тіла, знову злетіти він вже не зможе», – додає Ірина Скрипан.
Серед представників пернатої фауни також є надзвичайно рідкісні або й зовсім зниклі види. До рідкісних, зокрема, належить пірникоза юнінська, або Тачановського – невеликий водоплавний птах, який мешкає на озері Хунін, у центральному нагір’ї Перу. Цей вид птахів втратив здатність до польоту і знаходиться на межі зникнення через забруднення озера. Світова популяція виду, за даними 2009 року, становила всього 217 особин.
«Серед зниклих видів в експозиції розташована пара так званих новозеландських дроздів – Піопіо південний, які є ендеміками Південного острова Нової Зеландії. Насправді, ці птахи належать до родини Вивільгових. Вони були досить поширеними до 1863 року. Однак їхня чисельність стала дуже швидко зменшувався і останнє спостереження зафіксоване ще 1963 року. Ймовірно, вимирання відбулося передусім через хижацтво інтродукованих пацюків, але руйнування середовища, також стало вагомим чинником», – пояснює Ігор Шидловський.
Загалом Європейський Червоний список налічує 530 видів птахів, з них у зоологічному музеї міститься 341 вид.
В останньому залі на глядачів чекають найскладніше організовані істоти тваринного світу – ссавці. Тут і кажани, і опудала зайців, ховрахів, білок та інших гризунів. Посеред підлоги «розляглися» тюлені та морські котики, а під довгою стіною згуртувалися представники різних континентів: кенгуру, ведмідь, лев, жирафа, маленьке слоненя та багато інших неживих екземплярів живих істот. Проводжають «відвідувачів» гірські кози, щоправда, їм залишається тішитись хіба що високими полицями, облаштованими у вигляді виступів скель.
В середньому екскурсія Зоологічним музеєм триває приблизно півтори години. За цей час усі охочі можуть не лише зрозуміти, як виглядають ті чи інші екзотичні істоти, дізнатися чимало цікавих фактів про найрізноманітніших представників тваринного світу, але й зважаючи на маршрут екскурсії, – поринути у справжню подорож мільйонами років еволюції нашої планети…
