Інформація про дисертацію

Дослідження творів львівських поетів періоду 1960–1970-х років має
важливе значення в контексті історико-літературного осмислення їхньої ролі
та місця в українському літературному процесі. Зокрема, поезії Ігоря Калинця,
Романа Кудлика та Григорія Чубая є джерелами, з яких можна дізнатися як про
художньо-естетичні домінанти цих авторів, так і про вплив суспільно-
політичних умов доби, коли вони творили. Тоді атмосфера постійного
ідеологічного тиску та неможливість реалізації мистецької свободи
породжувала літературу в річищі «соцреалістичного методу», з одного боку, і
яскраву, здебільшого андеґраундну творчість усупереч нав’язуваним нормам
совєтської пропаганди, ‒ із другого. Закономірно, що твори тих, хто не
дотримувався політико-ідеологічних вимог, були в ті часи здебільшого
табуйованими.
Життя й творчість І. Калинця, Р. Кудлика та Г. Чубая слугують одними
з найпомітніших виявів як культурно-світоглядного, так і політичного
протестів у західному реґіоні України. Дисертація висвітлює особливості
поетичної спадщини цих трьох авторів, окреслює спільні й відмінні риси у
творах та відчуванні світу. Пропоноване дослідження є спробою розкрити
багатоголосся їхніх поетичних творів, написаних у період 1960–1970-х років.
Тож ці тексти розглянуті крізь призму художньо-естетичних схожостей і
відмінностей, які утворюють своєрідну поетичну поліфонію.
Ключові слова: Ігор Калинець, Роман Кудлик, Григорій Чубай,
шістдесятництво, українська поезія 1960-70-х років, поліфонія поетичних світів, концепт еросу, образ мовчання, синестезія, образ дороги, образ
в’язниці, замкнений простір, «Велика» та «мала» зони.