Інформація про дисертацію

Дисертацію присвячено вивченню загальнодозвільного типу правового регулювання. Для цього комплексно досліджено явище загальної дозвільності, яке відображає ідею обсягів (меж) свободи і в процесі загальнотеоретичного, філософсько-правового обґрунтування та нормативного закріплення набуває особливостей (ознак) одноіменного типу правового регулювання.

Визначено поняття загальнодозвільного типу правового регулювання, виявлено його сутнісні, змістовні та формальні ознаки, співвідношення зі спеціальнодозвільним типом правового регулювання. Запропоновано юридичну конструкцію загального дозволу як формальної основи досліджуваного регулювання, встановлено особливості його формування, склад та структуру. Обгрунтовано, що юридичну конструкцію загального дозволу формують звернуті до адресатів загального дозволу: 1) юридичні заборони як основні засоби обмеження загального дозволу, що забезпечують максимум свободи; 2) юридичні зобов’язування як додаткові засоби обмеження загального дозволу, які є важливими запобіжниками вседозволеності, зловживання правом; 3) юридичні дозволи як засоби безпосередньої об’єктивації загального дозволу, що фіксують його і/або підсилюють в порядку конкретизації, визначаючи мінімум, мінімальний стандарт свободи.

З’ясовано специфіку об’єктивації загального дозволу на матеріалах юридичної (законодавчої, правозастосовчої та правотлумачної) практики, яка зумовлена його комплексним розумінням як юридичної конструкції, що: 1) має власні юридичні засоби (самостійно об’єднує юридичні заборони, зобов’язування, дозволи «загальнодозвільного призначення»), а також 2) узалежнюється конструкцією загальної заборони – формальної основи спеціальнодозвільного типу правового регулювання (тобто юридичними заборонами, зобов’язуваннями, дозволами «спеціальнодозвільного призначення»). Запропоновано класифікацію можливих варіантів об’єктивації загального дозволу.

Визначено і обґрунтовано сферу загальнодозвільного типу правового регулювання з огляду на втілення правових цінностей, що нерозривно пов’язані зі свободою – узалежнені вільним розвитком, як-от, Людська особа, народ, територіальні громади, інститути громадянського суспільства. Запропоновано диференціювати таку сферу на предметну і суб’єктну, доведено практичне значення її дослідження, що виявляється у з’ясуванні дійсних обсягів соціальної свободи, можливостей її відновлення, збереження і максимального розширення в процесі позитивно-правової конкретизації (тобто перетворення з загальної природної свободи на спеціальні конституційні права та свободи).

Запропоновано методику встановлення та тестування обсягу загального дозволу (і свободи, презюмованої ним) як критерія якості правового регулювання.