Інформація про дисертацію

Дисертація присвячена комплексному дослідженню становлення та розвитку інституту прав дитини в Сполучених Штатах Америки (далі – США). У дослідженні здійснено правовий аналіз історико-правових джерел, проаналізовано еволюцію та трансформацію інституту права дитини на життя, її прав у сімейних, цивільних і трудових правовідносинах. Розглянуто становлення та поетапне видозмінення прав дитини (неповнолітньої особи) як суб’єкта кримінального правопорушення у кримінальному процесі, зокрема інститути кримінальної відповідальності неповнолітніх та кримінальних покарань неповнолітніх. Охарактеризовано передумови утворення і подальшого функціонування ювенальних судів США та спеціальних державних інституцій у сфері захисту прав дитини в США. Проаналізовано проблему віктимізації дитини в США, яка проявлялася  у негативному явищі перетворення дитини на жертву (потерпілого) кримінального правопорушення та шляхи її подолання. Встановлено детермінанти еволюції механізму захисту прав дитини в США. Здійснено правову оцінку щодо можливості запозичення окремого правового досвіду США у процесі удосконалення національного законодавства у сфері захисту прав дитини.

У дослідженні обґрунтовано закономірні обмеження правового статусу дитини внаслідок неповного фізіологічного та психологічного розвитку, що природно зумовлювало виконання батьками чи іншими особами, що їх заміняють батьківських обов’язків щодо забезпечення дитині виживання, всебічного гармонійного фізіологічного, психологічного, освітнього та культурного розвитку. 

Встановлено, що еволюція цивілізаційних цінностей впливала та визначала зміст терміна-поняття «дитина» як соціальної, філософської та правової категорії, яке зазнавало суттєвих модифікацій, що мали суто динамічний характер і віддзеркалювали ступінь її аксіологічного значення. 

Уточнені особливості обсягу прав дитини, які стали невід’ємним елементом її правового статусу. При цьому, доведено, що об’єктивні властивості правового статусу дитини в США та обсяг її прав визначався її темпоральним і просторовим існуванням. 

Вперше обґрунтовано, що «право дитини на захист», яке за своєю правового природою базується на необхідності забезпечення «найкращих інтересів дитини», сформувалося історично на основі трансформації поглядів щодо законодавчого вирішення питань забезпечення фізіологічного та психологічного розвитку дитини та її розвитку як соціального індивіда. Вперше доведено, що інтерпретація поняття «право дитини на захист» у США, водночас відповідало міжнародним правовим стандартам, але розвивалося на основі національних уявлень про аксіологічне значення першочергово прав людини, а вже згодом прав дитини. При цьому, Верховний Суд США у рішеннях, відображаючи загальносвітові тенденції еволюції прав дитини та їхнього захисту, пристосовував національне законодавство до загальновизнаних стандартів захисту прав дитини, до загальних цивілізаційних процесів лібералізації та гуманізації законодавства.

Уперше встановлено, що розуміння права дитини на життя в США на сучасному етапі обґрунтовано натусіальною концепцією, однак правове регулювання захисту людського ембріону в історичній ретроспективі характеризувалося помітним впливом ембріональної теорії, оскільки: (1) засоби попередження небажаної вагітності (1832–1965 роки) вважалися такими, які суперечили спочатку моральним нормам, а поширення будь-якої інформації щодо них – протиправним, а штучне переривання вагітності кваліфікувалося кримінальним правопорушенням (1821–1973 роки), (2) сучасні законодавство та судова практика США, спрямовані на обмеження абортів, свідчать про переосмислення цінності ще ненародженої дитини.

Аргументовано, що заснування ювенальних судів у США (м. Чикаго, штат Іллінойс, 1899 рік) ґрунтувалося на доктрині «батьківської турботи штату» та мало на меті зменшити рівень дитячої бездоглядності та злочинності, які виявилось неможливим подолати внаслідок залучення неповнолітніх у суспільно-корисне виробництво. 

З’ясовано, що характерною ознакою кримінально-правової доктрини США є низький вік деліктоздатності, встановлений з метою подолання дитячої злочинності. Підсумовано, що численні випадки скерування дітей до виправних установ до досягнення ними повноліття свідчать про концентрування основної мети покарання у корекції їхньої поведінки. Вперше доведено, що тривале застосування до осіб, котрі вчинили кримінальні правопорушення у неповнолітньому віці, смертної кара та довічного позбавлення волі без права дострокового звільнення, доводить значний вплив на американське кримінальне законодавство концепції про дитину, як про «дорослого в мініатюрі». Однак наступне визнання неконституційності вказаних покарань щодо осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, будучи неповнолітніми, свідчить про своєчасне реагування Верховного Суду США на загальносвітові тенденції гуманізації системи покарань.

Вперше обґрунтовано висновок про те, що у питанні про запозичення правового досвіду США, може бути взятий до уваги найефективніший правовий досвід кінця ХХ – початку ХХІ століття, зокрема щодо попередження віктимізації дитини, насильства в сім’ї, жорстокого поводження з дитиною. Таке удосконалення вбачається через підвищення професійної кваліфікації посадових осіб щодо виявлення випадків жорстокого поводження чи недогляду, посилення вимог щодо професійно-ділових якостей посадових осіб, виконання трудових обов’язків яких пов’язано з дітьми.  Обґрунтовано потребу впровадження програм невідкладного реагування щодо розшуку зниклих дітей. Доведено необхідність, на зразок як у США, в посиленні кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти статевої недоторканості та статевої свободи малолітніх дітей та впровадження спеціального реєстру засуджених за цей вид кримінального правопорушення.