Інформація про дисертацію

Дисертація присвячена дослідженню оптативності як самостійному типу
ірреальної модальності, сутність якого полягає у прагненні мовця до певного
стану речей у світі, відмінного від дійсного. Розуміння природи бажання
залежить від парадигми, в системі орієнтирів якої воно розглядається. У
домінуючій антропоцентричній парадигмі оптативність, попри свій очевидний
зв’язок з об’єктивними обставинами, постає як максимально суб’єктивована
сутність, при розгляді якої необхідно брати до уваги індивідуальні, позамовні
параметри. Такий підхід уможливив виокремлення двох видів оптативності –
предикативної та предикатної. Висловлювання з предикативною оптативністю
відповідають відносинам «мовець – семантична ситуація, яка є бажаною», тоді
як у висловлюваннях з бажальністю предиката спостерігаємо реалізацію
відносин «мовець – предикативна ознака, яка приписується мовцем суб’єкту
висловлювання як бажана для останнього».
В руслі дискурсивної лінгвопрагматики оптативність постає як мовленнєва
ситуація з низкою складових та параметрів. В обох мовах в предикативному та
предикатному видах оптативності ситуації є типовими і містять такі компоненти:
автор висловлювання, адресат висловлювання, суб’єкт висловленого в
оптативній ситуації бажання, предмет бажання, об’єкт бажання та
інтенсифікатор бажання.
Ключові слова: оптативність, бажальність, предикативність,
предикатність, оптативна ситуація.