Інформація про дисертацію

У науковій праці проведено комплексне дослідження проблеми відображення Голодомору 1932–1933 рр. у районних газетах Київської та Чернігівської областей. Проаналізовано стан дослідження проблеми, сформовано репрезентативну джерельну базу, опрацьовано методику та концептуальну стратегію дослідження. Простежено закономірності формування інформаційного потенціалу районної преси як джерела з історії Голодомору. Доведено, що зміст районних газет суттєво розширює пізнавальні можливості для дослідження різних аспектів історії Голодомору включно до технологій влади СРСР з приховування  намірів геноциду та перекладення відповідальності на органи влади в УСРР.

Встановлено, що проблема відображення в районній пресі Київської та Чернігівської областей Голодомору 1932–1933 рр. досі не була об’єктом спеціального дослідження в історіографії. Нечисельні газетні матеріали з місцевої преси обох областей використовувалися обмежено, переважно лише ілюстративною метою. Уведений до наукового вжитку масив документальних джерел з історії Голодомору 1932–1933 рр., а також джерела, виявлені шляхом евристики у вітчизняних архівосховищах, додатково дозволяють проілюструвати особливості відображення різних проблем у районній пресі.

З’ясовано, що закономірності функціонування районної преси формуючись в умовах жорсткої цензури, зумовлювалися переплетенням кількох чинників. Насамперед преса мала бути потужним  ідеологічним супроводом зусиль влади,  впливати на формування суспільної свідомості у визначеному згори напрямку, навіювати ідею невідворотності покарання за непокору хлібозаготівельним та іншим завданням, пропагувати випадки виконання плану, славити рядових виконавців, таврувати тих, хто наважувався на пасивний чи активний опір.  Крім того, газети були наділені організаційними функціями з реалізації політично-господарських кампаній та відповідальністю за наслідки.

Досліджено підходи влади до розміщення на шпальтах районних газет постанов, резолюцій та інших актів, які однозначно свідчить про використання цієї процедури для перекладення усієї відповідальності на владну вертикаль в УСРР. Підбір союзних постанов відбувався на засадах уникнення публікації тих актів, які стосувалися безпосередньо України. Передруковували лише ті документи центру, які стосувалися всього СРСР і формували загальне нормативне поле. В очах селян та майбутнього зовнішнього читача не союзний центр, а республіканська адміністрація та місцеві органи влади ставали винуватцями Голодомору.

Виявлено, що інформаційний потенціал районних газет розширює пізнавальні можливості для дослідження різних аспектів історії Голодомору включно до технологій центральної влади з приховування наміру геноциду. Щодо цього приховану інформацію містять закономірності публікації в районній пресі нормативних документів та особливості відображення в ній низових практик, режиму «чорних дощок». Районні газети дозволяють системно і в деталях простежити особливості втілення в районах розпоряджень, що надходили «згори», відтінивши місцеві підходи й напрацювання. Оприлюднюючи постанови районного рівня, газети подають інформацію з перших рук про задуми місцевого керівництва, яка містить також пласт прихованих відомостей, здатних запрацювати, з одного боку, на територіально репрезентативній базі даних, а з іншого – завдяки контекстуальному аналізові та використанню компаравістичної перспективи. Разом із редакційними статтями та матеріалами про ситуацію в селах, повідомленнями про судові вироки, розпорядчі документи місцевої влади радикально збагачують емпіричне підґрунтя, суттєво доповнюючи  на цьому рівні документальний масив та розширюючи можливості для поглиблення уявлень про розкручування маховика Голодомору.

У праці показано, що районні газети послідовно висвітлювали методи, за допомогою яких влада намагалася змусити колгоспи та одноосібників виконати нереальні плани хлібозаготівлі. Вагомі інформаційні можливості в контексті фільтрування рівня відповідальності різних щаблів владної вертикалі відкриває відображення в пресі реакції влади на такі проблеми:  несприйняття цих планів та підходів до формування насіннєвих фондів 1932 й 1933 рр.; авансування колгоспників з урожаю 1932 р.;  зусилля значної частини сільської верхівки різними шляхами уникнути голоду в селах. Не менш істотним чинником є численні повідомлення в усіх без винятку газетах про специфіку використання репресивних методів, дискримінацію одноосібників шляхом накидання вищих планів, еволюцію моделі «чорної дошки» від засобу морального впливу до страхітливого методу позбавлення селян будь-яких надій на виживання.

Висвітлено значний інформаційний потенціал відображення у районній пресі використання владою режиму «чорних дощок» та щодо інституту уповноважених. На підставі районних газет як найповнішого масиву інформації з проблеми занесення на «чорну дошку» стають очевидними підходи влади в Москві до механізму «чорних дошок». Явною ознакою наміру зняти з себе відповідальність є поєднання двох чинників: нехтування численними порушеннями з боку місцевої влади порядку впровадження репресивної моделі «чорних дошок» та одночасне функціонування останньої з нерепресивними варіантами.

Районна преса істотно розширює можливості для реконструкції персонального складу та соціального портрета уповноважених. Матеріали газет дозволяють докладно простежити еволюцію поставлених завдань, ступінь прийнятності для влади роботи «знизу», застосовувані заохочення, стягнення та покарання аж до судових.  Важливим є факт, що масовий пасивний спротив районних і сільських уповноважених виявлено в усіх місцевих газетах.

Також доведено, що районні газети обох областей містять багатий емпіричний матеріал щодо поведінкових стратегій виконавців Голодомору та решти селян. Преса істотно розширює горизонти на просопрографічному рівні. Численні згадки в постановах та в повідомленнях про конкретну діяльність широкого кола районних та сільських уповноважених, комуністів та комсомольців, голів колгоспів, сільрад, бригадирів, членів сільрад та управ колгоспів, інших сільських активістів, персонального складу, буксирних бригад забезпечують прирощення можливостей для дослідження злочинних практик, а також спротиву в різних середовищах. Представницькою є емпірика районних газет про екзистенційний вибір сільської верхівки, освітян та пересічних селян.

У науковій праці продемонстровано інформаційні можливості районної преси для дослідження активного і пасивного спротиву різних прошарків населення. Газети з усіх районів наповнена варіаціями пасивної протидії з боку голів колгоспів, голів сільрад, сільських активістів, учителів викачуванню у селян зерна та грошових коштів. На шпальти газет потрапляла навіть інформація про активний спротив: підпали хат, замахи на активістів тощо. Районна преса створює можливості для дослідження поведінкових стратегій рядових селян – колгоспників та одноосібників, – а також учителів.

Виявлено пласт відкритої та прихованої інформації про вбивство голодом. З’ясовано, що попри тотальну провладну спрямованість районної преси та жорстку цензуру, на шпальти газет проникали навіть прямі згадки про Голодомор. Комплекс прихованої інформації зосереджений у матеріалах щодо громадського харчування, розподілу авансів, зрізання зеленого колосся, вилучення мізерної кількості зерна, встановлення одноосібникам хлібозаготівельних планів вищих за валовий збір. Інформація про голодування селян територіально покриває різні часини лісостепової та поліської зон обох областей, а хронологічно – кінець 1931 – середину 1933 рр. Простежені особливості відображення в районній пресі проблематики голодування селян додатково спростовують прагнення заперечити факт цілеспрямованої організації Голодомору.

Інформація районних газет є незамінною для дослідження перебігу Голодомору на рівні великої кількості сіл Київської та Чернігівської областей, що відкриває нові обрії для узагальнень на широкому емпіричному матеріалі, який репрезентує значну частину УСРР.

Ключові слова: Голодомор, геноцид, районна преса, інформаційний потенціал, робсількори, уповноважені, прихована інформація, «чорні дошки», спротив Голодомору.