29 травня 2025 року в Актовій залі Львівського національного університету імені Івана Франка відбулась Урочиста академія пам’яті Івана Франка, на якій були присутні представники адміністрації Університету і факультетів, викладачі, студенти, аспіранти та всі поціновувачі творчості нашого Патрона.
Захід розпочався зі вшанування хвилиною мовчання пам’яті Героїв, які віддали свої життя за нашу волю і незалежність, борючись проти російського агресора. Ведуча заходу підкреслила важливість постаті Івана Франка у контексті сучасних подій в Україні. «У цей важкий для України час, коли ми боремося за свою свободу та незалежність, твори Івана Франка набувають особливого значення. Його вірші, поеми, проза, публіцистичні статті пронизані глибоким патріотизмом, безмежною любов’ю до Батьківщини та вірою у перемогу добра над злом», – сказала вона. Надалі присутні мали змогу прослухати «Вічний революціонер» на музику Миколи Лисенка у виконанні Заслуженої хорової капели «Боян» імені Євгена Вахняка (керівник – Василь Чучман).
Після цього для виголошення доповіді «В нашій хаті наша воля, А всім зайдам зась!» запросили члена-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук, професора Миколу Легкого. У своєму виступі науковець проаналізував Франкове бачення перемоги у контексті боротьби цілого народу і кожного громадянина зокрема за волю і незалежність. Так, у знаменитому «Січовому марші» («Гей, Січ іде!»), рядки з якого й було взято за назву доповіді, «поетове серце радіє, бо розуміє, що близький вже той слушний час, і ми, українці, не проґавили його, не проспали… Він твердо переконаний у тому, що незабаром ми запануємо на своїй землі», – сказав Микола Легкий і додав, що ту ж ідею висвітлено й у знаменитому Пролозі до поеми «Мойсей», написаному в 1905 році:
Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,
Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі.
У доповіді науковець акцентував увагу на тому, якими, на думку Івана Франка, є «складові» перемоги, обов’язкові умови для її здобуття. У цьому контексті йшлося передусім про національну самосвідомість кожного громадянина, глибинне усвідомлення своєї приналежності до рідної землі та народу, готовність відстоювати інтереси нації навіть ціною власного життя. Так, в одному зі своїх творів Іван Франко писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів. І се почуття не повинно у нас бути голою фразою, а мусить вести за собою практичні консеквенції». Посилаючись на ці слова Франка, Микола Легкий провів паралель із сучасними подіями в Україні, з війною проти російського загарбника, яка змушує усіх нас теж проходити цю науку і часом, на жаль, жертвувати найціннішим, виборюючи власну волю, гідність і незалежність.
Акцентуючи на тому, наскільки важливе місце у творчості Івана Франка посідав концепт перемоги, Микола Легкий навів статистичні дані за покажчиком «Лексикон художніх творів Івана Франка», створеним у 1990 році. Так, згідно з ним, слово «побіда» у творах нашого Патрона згадується 183 рази, і така велика частотність одразу впадає у вічі. «Така статистика свідчить про глибоку закоріненість цієї словофрми в психіці поета, один із архетипів його свідомості, спосіб саморефлексій, формування концепцій, а відтак і його чину, зокрема й державницького», – пояснив Микола Легкий і додав, що у цьому концепті у Франка закладено ідею державної незалежності України, яка можлива лише за умови «націєспрямованої діяльності кожного члена суспільства, беззаперечної любові до своєї Вітчизни, національної консолідації суспільства, готовності віддати своє життя за свободу і незалежність».
Підсумовуючи сказане, Микола Легкий наголосив, що Франкова концепція перемоги в цілому зберегла свою актуальність донині й ґрунтується на постійній активній праці кожного члена суспільства, у якому всі стоять за одного, а один – за всіх, готовності та єдності розуму, волі й дії, а також вірі кожного в Божий замисел.
Після виступу Миколи Легкого відбулося нагородження переможців та учасників Третьої студентської олімпіади з франкознавства, яка проходила у Львівському університеті 30 квітня 2025 року. Грамотами та подарунками переможців нагороджували проректор ЛНУ ім. Івана Франка з науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку, професор Володимир Качмар та директорка Інституту франкознавства Наталія Тихолоз. Переможцями стали такі студенти:
Серед філологічних спеціальностей бакалаврату:
1 місце – Станіслава Маслієвич – студентка 3 курсу філологічного факультету,
Поліщук Валентина – студентка 2 курсу факультету журналістики;
2 місце – Юлія Баженова – студентка 3 курсу факультету журналістики,
Ірина Меглін – студентка 3 курсу філологічного факультету;
3 місце – Яна Верходуб – студентка 2 курсу факультету журналістики,
Анастасія Очеретько – студентка 1 курсу філологічного факультету,
Вероніка Різничок – студентка 1 курсу філологічного факультету.
Серед нефілологічних спеціальностей бакалаврату:
1 місце – Тарас Гіль – студент 3 курсу географічного факультету;
2 місце – Наталія Оркуш – студентка 2 курсу факультету педагогічної освіти,
Марія Чаус – студентка 2 курсу факультету педагогічної освіти;
3 місце – Христина Карабін – студентка 2 курсу хімічного факультету,
Кирило Сімаков – студент 2 курсу факультету міжнародних відносин,
Софія Хлібишин – студентка 2 курсу факультету педагогічної освіти.
Окрім того, всі учасники олімпіади отримали сертифікати про участь.
Після нагородження у виконанні хорової капели «Боян» прозвучала пісня «Місяцю-князю» (слова Івана Франка, музика Миколи Лисенка), яка увійшла до ювілейної збірки музичних творів з нагоди святкування 25-ліття письменницької діяльності Івана Франка.
Під час урочистої академії присутні також мали змогу поринути у світ Франка-казкаря, який створював справжні «казки для дорослих», глибокі, символічні твори, що розкривають соціальні, моральні й філософські проблеми. Так, захід продовжили виступом студенток 3 курсу акторського відділу факультету культури і мистецтв Вікторії Андрієвої та Олесі Луки, які ефектно розіграли перед глядачами казку Івана Франка «Як синиця хотіла море спалити» (керівник – народна артистка України Олена Баша).
Після цього хорова капела «Боян» вразила всіх проникливим та емоційним виконанням пісні «Ой зацвіла черемшина» (обробка Євгена Козака) та «Не забудь юних днів» (музика Мирона Дацка). Свої співочі таланти продемонстрували й студенти-учасники вокально-інструментального гуртка (керівник гуртка – заслужений артист України Зеновій Гучок): студент 1 курсу педагогічного коледжу Іван Березан виконав композицію «Знаєш» (музика Олександра Яшина), а студентка 1 курсу факультету педагогічної освіти Софія Парус виконала відому пісню «Човен» (музика гурту «Один в каное»).
Надалі присутні знову поринули у світ казки разом зі студенткою 3 курсу акторського відділу факультету культури і мистецтв Софією Мартиняк, яка поставила на сцені казку Івана Франка «Ворона і гадюка» – казку про наше сьогодення, про смертельну боротьбу з одвічним ворогом, про те, що зневага до слабшого може обернутися поразкою, а пиха – загибеллю (керівник – народна артистка України Олена Баша).
За цимф театральним дійством слідував музичний номер – хорова капела «Боян» виконала пісню «Сонце по небо колує» (на слова вірша Івана Франка «В дорогу!» та музику Ярослава Ярославенка), яка стала гімном наших українських галицьких пластунів. Особливим акцентом зібрання став виступ актора Львівського національного драматичного театру ім. М. Заньковецької, викладача сценічної мови факультету культури і мистецтв, заслуженого діяча мистецтв України Юрія Чекова, який із пристрастю і драматизмом прочитав Пролог до поеми «Мойсей».
Завершилась урочиста академія піснею «Не пора» (музика Дениса Січинського) у виконанні хорової капели «Боян».
