9 травня 2025 року до Львівського національного університету імені Івана Франка з Візитом солідарності завітала одна з найвідоміших польських письменниць, лауреатка Нобелівської премії з літератури Ольга Токарчук. Захід відбувся в Актовій залі й зібрав поціновувачів творчості авторки, серед яких – багатьох викладачів та студентів ЛНУ ім. Івана Франка.
Зазначимо, що Ольга Токарчук – польська письменниця, есеїстка, сценаристка, поетеса, психологиня, лауреатка літературної премії «Ніке», Міжнародної Букерівської премії та Нобелівської премії з літератури за 2018 рік. Характерними рисами її творчості є глибокий психологізм, міфологічне мислення, увага до межових станів людини, подорожей і теми ідентичності. Ольга Токарчук має українське коріння: її бабуся по батьковій лінії була українкою родом зі Львівщини.
У рамках візиту до Львівського університету Ольга Токарчук зустрілася з в.о. Ректора Університету, академіком НАН України, професором Володимиром Мельником. Після цього Ольга Токарчук відвідала Музей історії Львівського університету, де залишила запис у Книзі почесних гостей.
Зустріч в Актовій залі розпочалася зі вшанування пам’яті воїнів ЗСУ та всіх, хто віддав життя за нашу свободу та незалежність у війні проти російського агресора. Ведуча заходу, в.о. завідувача кафедри польської філології філологічного факультету Оксана Лозинська. представила почесну гостю, зазначивши, що «її талант, чутливість до слова та глибина думки давно перетнули межі мов, країн і поколінь, а її голос лунає на багатьох континентах, надихає, підтримує і відкриває нові горизонти». Звернувшись до Ольги Токарчук, Оксана Лозинська висловила їй вдячність за солідарність і підтримку українців у цей непростий час. «Шановна пані Ольго, ваш приїзд до нас – це не лише велика честь, а й потужний жест солідарності, який ми щиро цінуємо. Ми глибоко вдячні вам за підтримку в ці непрості для нашої країни часи. Радіємо, що маємо змогу бути разом у цьому залі, у цьому часі, творити разом нашу спільну історію», – сказала вона.
До вітального слова запросили в. о. Ректора Університету, академіка НАН України, професора Володимира Мельника. Він насамперед подякував Ользі Токарчук за візит, який, за його словами, сприймає «і як прояв солідарності двох європейських народів, і як солідарність особисту – з родинним корінням». Ректор зауважив, що українці високо поціновують творчість Ольги Токарчук, яка у хаосі сучасного буття дає читачеві можливість обирати і співтворити. «Український читач доволі добре обізнаний з вашою творчістю. Українці знають і люблять вашу творчість, захоплюються своєрідними й елегантними образами, емоційно напруженими сюжетами, поставленими екзистенційними проблемами буття та особистої відповідальності людини. У ваших текстах постає своєрідний полілог культур і перехрестя часів. Ваші твори захоплюють читача, виривають його зі стану відстороненості і байдужості щодо фізики і метафізики нашого буття. Ваша творчість ставить нас у ситуацію співтворіння, спонукає до обдумування і можливості дії щодо нашого буття і пошуку відповідей на питання «як бути?», «як бути собою?», «як бути людиною?». У ситуації хаосу і безпорадності ця творчість дає нам шанс і право самостійного вибору», – сказав Володимир Петрович і додав, що особливий резонанс творчість Ольги Токарчук знаходить саме у Львові та Львівському університеті, адже «саме тут, можливо і народився герой, якого Ольга Токарчук називає «людиною з пограниччя культур», обдарований розумом синкретичним і синтетичним, а не догматичним». Крім того, саме у Львові та Львівському університеті народився перший у світі переклад роману «Книги Якова», який здійснив Остап Сливинський.
З вітальним словом виступив також директор Польського інституту у Києві Ярослав Ґодун. Він наголосив на важливості зміцнення українсько-польських контактів та спільної боротьби за вільну та незалежну Європу і новий світ без кордонів та обмежень. Зустріч з Ольгою Токарчук Ярослав Ґодун назвав «надзвичайною подією культурної та публічної дипломатії, яка відбувається в осередку наукової думки й домі науки – ЛНУ ім. Івана Франка». При цьому він підкреслив: «У такий спосіб ми долучаємося до нашої спільної боротьби за вільну, незалежну Україну, а отже, і за вільну Європу. Мистецтво долає будь-які перепони та кордони, допомагає краще зрозуміти світ, що нас оточує. І жодні бомби, шахеди, кулі не здатні зупинити, знищити вільного слова, мудрої думки і взаємоповаги. Цей візит солідарності стане ще одним етапом у зміцненні наших відносин, адже сила культурної і публічної дипломатії долає кордони і відстані. Вчорашня зустріч у Києві і сьогоднішня у Львові є ще одним доказом того, що єдність наших народів, культур і країн є справжньою і ми всі є частиною великої Європи. І лише разом ми зможемо подолати всі перепони та збудувати нову Європу, новий світ без кордонів, упереджень і обмежень».
Після вітальних слів розпочалася модерована бесіда між Ольгою Токарчук та Остапом Сливинським. Насамперед Остап Сливинський розповів присутнім про основні віхи життя і творчості Ольги Токарчук, згадавши про її дитинство, перші проби пера, перші нагороди та визнання та наголосивши на актуальності її творів у сучасному контексті.
Згадуючи минулі візити Ольги Токарчук до України, останній з яких відбувся ще у 2016 році, Остап Сливинський підмітив основну силу письменства Ольги Токарчук, яке в різні часи єднало і продовжує єднати людей. «Востаннє ми спілкувалися на подібній зустрічі в Україні ще до війни, і зараз, звісно ж, ми зустрічаємося вже в абсолютно іншому світі, ніж тоді, у 2016 році. Але коли я згадую попередні приїзди Ольги до України, я пригадую ту саму атмосферу, той самий клімат спільноти, який панує в залі. І мені здається, що це якась особлива сила Ольги Токарчук і того, що вона пише. Це сила єднати людей. І нам надзвичайно пощастило, що в нас є Ольга Токарчук – авторка, оповідачка, яка здатна нас єднати і знаходити потрібні слова для того, щоб ми почувалися всередині них зручно, впевнено і з надією на майбутнє. Саме ця теплота і вміння знаходити потрібні слова для того, щоб зупинити у дуже мінливому і нестабільному світі, в якому ми живемо, найважливіше, затримати його хоча б на трохи поруч із нами, щоб нам було безпечніше, спокійніше бодай ненадовго – це величезна сила письменства Ольги Токарчук», – зауважив він.
Остап Сливинський коротко розповів про основні, віхові, твори Ольги Токарчук, зокрема, роман «Мандрівка людей книги», з яким авторка дебютувала у 1993 році. «Коли я вперше прочитав цей роман, він здався мені ідеальним, я подумав, що саме таким має бути найкращий роман, який тільки можна написати – в якому немає нічого зайвого і є все найпотрібніше. Це оповідь про шлях до знання, до розуміння. І найважливішим є розуміння того, що знання часто приходить без слів і поза словами», – розповів він. Одним із найбільш вагомих і знакових саме для українців, мабуть, є найбільший поки роман Ольги Токарчук «Книги Якова», велика частина дії в якому відбувається в Україні 18 століття. «Ми бачимо Україну з трохи незвичної для нас перспективи – з перспективи єврейської спільноти, яка переплітається з українцями, поляками та іншими культурами і націями, які жили тоді на нашій території. Це незвичний погляд, який дозволяє побачити нове у здавалося б знайомому», – пояснив Остап Сливинський. Поміж інших творів авторки він згадав також про романи «Бігуни», «Веди свій плуг понад кістками мертвих», «Анна Ін у гробницях світу» «Емпусіон» та інші тексти.
У дискусії з Ольгою Токарчук Остап Сливинський порушив важливе питання про те, що і як повинна робити література для підтримання і захисту солідарності. «Солідарність – це сила спільноти. Але сьогодні, коли ми говоримо про солідарність, перебуваючи тут, в Україні, перебуваючи всередині триваючої агресивної війни росії, яка ведеться проти всього демократичного світу, ми розуміємо крихкість солідарності. Чи не вимагає сьогодні захисту солідарність і чи може література зробити щось для солідарності? Зараз, коли ми почуваємося все більш самотніми, все менше сил у світі з нами солідаризується, чи не є ми всередині того моменту, коли література має зробити те, що перестає робити політика, те, що перестають робити міжнародні інституції?», – поставив питання Остап Сливинський.
Ольга Токарчук підкреслила, що суть літератури й полягає саме в забезпеченні солідарності, комунікації та встановлення зв’язків з іншими культурами і світами. «Література за своєю дефініцією є солідарністю. Література об’єднує людей на значно глибшому рівні, ніж розмови, політичні трактати, мас-медіа, фейсбук. Це неймовірно, коли ми беремо книжку, перекладену іншою мовою, в іншій культурі, і отримуємо магічну можливість вийти в цей світ і побачити його очима тих людей, яких навіть не знаємо. А в складні воєнні часи література є зброєю. І я вважаю, що ми повинні навчатися цього вашого досвіду писання, читання, мислення у складний час, цей досвід потрібно поширювати у світі. Так, література є способом комунікації і знайомства з тими світами, з якими ми не можемо зіткнутися безпосередньо».
Надалі Остап Сливинський та Ольга Токарчук розмовляли про сутність і призначення літератури, мету і характер оповідача перед лицем дедалі більш жорстокого світу. У цьому контексті ішлося, зокрема, про еволюційну функцію літератури, яка, на думку Ольги Токарчук, дозволяє проживати ситуації, які в реальному житті з нами не траплялись, і таким чином готуватися до них, змінюватися, рости і розвиватись, дізнаючись про них із текстів. Говорячи про себе і своє ставлення до війни, яка колись здавалася лише гіпотетичною, а стала цілком реальною, Ольга Токарчук зауважила: «Я точно змінилась: будучи спершу пацифісткою, я тепер зрозуміла, що існують ситуації, коли насильство виправдане, бо людина має боротися проти варварської агресії, це просто частина людської історії. Я бачу, як змінюється суспільство, в якому я живу, як змінюється Польща, як люди вже роздумують над тим, щоб долучитися до війська. Ця війна вже є в нашій реальності, і тому ми краще вас розуміємо та співчуваємо, оскільки ця війна є в нашому часі та просторі».
Серед розмов про війну і те, як вона впливає на суспільство, Ольга Токарчук звернула увагу на те, що її найбільше вразило під час візиту до України. «Найбільше мене вразили квіти у вазонах, кришталева чистота всюди. Я очікувала хаосу, розрухи, як-то очікуєш у країні, де триває війна. Ця ваша енергія до підтримання тих основних деталей щоденного людського життя – це щось неймовірне. Звісно, я не була далі, ніж Київ, я не знаю, як виглядає війна, але я зауважила на вулиці людей у військових формах, блокпости та інше. Фотографії полеглих у Києві, прапори на цвинтарях у Львові – ті речі, що свідчать про те, що йде війна. Та поряд з тим помічається пильнування за щоденним нормальним життям, якого я не очікувала побачити», – зізналася пані Ольга.
Після цього розпочалася сесія питань і відповідей, під час якої всі охочі могли поставити свої питання письменниці та детальніше обговорити окремі аспекти її творчості, її зацікавлення, погляди та інше. Зокрема, запитували про те, звідки письменниця черпає натхнення до написання нових творів і чи вплинула на цей процес війна, як зазвичай проходить її творчий процес, чи допомагає музика творити, яким є життєве гасло, кредо та дороговкази письменниці у її творчості, яке місце займала українська оповідь у дитинстві Ольги Токарчук, якими мають бути взаємини між українською та польською літературами, письменниками у контексті війни, про що розповість Ольга Токарчук полякам після візиту до України тощо. Завершилася зустріч автограф-сесією письменниці. Додамо також, що в зустрічі взяли участь чоловік письменниці Гжегож Токарчук та директор Фундації Ольги Токарчук Ірек Грін.
