6 березня 2026 року на юридичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка провели круглий стіл «Вшанування пам’яті загиблих Захисників і Захисниць у війні за Незалежність України». Захід організовано за ініціативи кафедри історії держави, права та політико-правових учень і Студентської ради юридичного факультету.
Розпочав засідання завідувач кафедри історії держави, права та політико-правових учень, професор Ігор Бойко. «Гідне пошанування пам’яті про загиблих Героїв – це питання моральної відповідальності та національної єдності. Кожна нація формує свою ідентичність через спільні цінності, символи та пам’ять про тих, хто віддав життя за свободу і майбутнє своєї держави. Нині Україна проходить надскладний і водночас визначальний етап історії. Тисячі чоловіків та жінок стали на захист нашої держави, її територіальної цілісності, демократичних цінностей та права українського народу жити у вільній Україні. На жаль, ця боротьба має високу ціну: багато Захисників і Захисниць віддали найдорожче − власне життя. Наш обов’язок як суспільства − не лише пам’ятати про їхню звитягу, але й плекати культуру меморалізації, відчутну у діях», − відзначив Ігор Бойко.
Доповідач зауважив, що вшанування загиблих Захисників і Захисниць має різні форми. Йдеться зокрема про державні та громадські ініціативи, створення пам’ятників та меморіальних комплексів, збереження імен Героїв у назвах вулиць, шкіл та інших установ. Водночас не менш важливими є дослідження особистих історій полеглих воїнів, адже саме через людські долі ми найкраще усвідомлюємо масштаб і значення чину боротьби. Як наголосив Ігор Бойко, особливу роль у цьому процесі відіграють освіта, культура та наука. Саме вони формують у молоді розуміння того, якою ціною українці здобувають свободу та чому пам’ять про полеглих оборонців повинна бути невід’ємною частиною національної свідомості. Також пам’ять – це те, що стосується не лише минулого, а й майбутнього. Коли суспільство пам’ятає своїх героїв, воно зміцнює власну стійкість, єдність і здатність протистояти викликам. Відтак, пам’ять про загиблих Захисників і Захисниць стає моральним орієнтиром, який нагадує нам про відповідальність перед державою, перед родинами загиблих і перед наступними поколіннями.
Наступною до учасників круглого столу звернулася професорка кафедри цивільного права та процесу Зорислава Ромовська, запропонувавши до розгляду тему «Аристократичне обличчя української нації». Зорислава Василівна підкреслила, що аристократизм українського народу – це насамперед духовна категорія. Вона наголосила, що аристократами духу можна вважати тих, хто здатен нести людям духовні цінності, навіть не маючи матеріальних статків. Як приклад доповідачка згадала Тараса Шевченка, якого Іван Франко називав аристократом духу, і зазначила, що таким самим був і сам Франко: обидва жили скромно, але залишили українцям безцінні духовні скарби.
Зорислава Ромовська також підкреслила, що аристократизм притаманний не лише видатним постатям, а звичайним людям. Йдеться про селянина, який із повагою до праці вдягає білу сорочку, жінку, що пече хліб для фронту, безхатченка, який ділиться їжею з голодним собакою, солдата, який рятує побратима, вчителя, що виховав тисячі дітей, чи лікаря, який без відпочинку допомагає пораненим. На її думку, аристократизм духу може бути притаманний кожному, хто чесно несе тягар свого життя. Усвідомлення цього, за словами доповідачки, допомагає людині відчути власну значущість і силу, що здатна піднести її до віри у власні «крила».
«Цей феномен формувався поступово, із дрібних піщинок – досконалих, довершених вчинків окремих особистостей, сильних та волелюбних. Україна нищена, але не знищена, бо незнищенна. І саме у цій незнищенності – наша найвища аристократична суть. Ми часто шукаємо шляхетність у заморських гербах чи давніх фоліантах, забуваючи, що вона пульсує у жилах кожного та кожної, хто сьогодні тримає на своїх плечах небо України. Наш аристократизм – це не спадок, а здобуток, вигартуваний у вогні. Тож нехай усвідомлення цієї внутрішньої величі стане нашою зброєю у боротьбі зі злом», – завершила свій натхненний виступ Зорислава Ромовська.
Надалі доповідь «Пам’ять про полеглих захисників України як важлива складова національної ідентичності» виголосив Ігор Бойко. Він наголосив, що в умовах війни одним із ключових завдань є утвердження національної ідентичності українців. Серед її основних елементів доповідач назвав мову, культуру і традиції, історичну пам’ять, державні символи, а також спільні цінності й ідеали – свободу, гідність, справедливість і солідарність. На думку доповідача, вивчення і зміцнення національної ідентичності посилює національну єдність, що є особливо важливим у час війни, адже допомагає згуртувати суспільство і протидіяти інформаційній агресії ворога.
Долучився до дискусії також голова Студентської ради юридичного факультету Владислав Петришин. У своїй доповіді він акцентував на правовому закріпленні національних смислів, яке торкається зокрема Закону України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу». Владислав Петришин відзначив, що згаданий Закон є великим досягненням для Української держави та інститутів громадянського суспільства, адже саме він на правовому рівні закріплює термін «війна за незалежність України». Боротьба за суверенітет та територіальну цілісність нашої держави визначена цим Законом як пряма протидія послідовній політиці росії, спрямованій на заперечення української ідентичності та поступове нищення державності.
Також в роботі круглого столу взяли участь доценти кафедри історії держави, права та політико-правових учень Ліліана Шевчук, Ольга Липитчук, Ганна Федущак-Паславська, професорка, завідувачка кафедри інтелектуальної власності, інформаційного та корпоративного права Олександра Яворська, доцент кафедри адміністративного та фінансового права Володимир Кахнич Степанович та аспірант Максим Стригун.
Обговорення стали платформою для глибокого осмислення феномену української стійкості. Учасники були одноголосними у тому, що вшанування пам’яті загиблих Захисників і Захисниць є не лише даниною минулому, а живим фундаментом національної ідентичності. Поєднуючи духовну велич народу, культуру меморалізації та чітке правове закріплення історичної правди, українське суспільство закладає міцну основу для майбутньої Перемоги над ворогом та повоєнної відбудови.
