17 червня 2026 року відбувся музично-поетичний вечір пам’яті поета-інноватора, перекладача, філософа Олега Клюфаса, який загинув 13 червня 2023 року під Бахмутом захищаючи свободу та незалежність України.
Подію організували рідні та друзі Героя. Вони пригадали його літературну та музичну творчість. Відтак вечір розпочала університетська Народна чоловіча хорова капела «Прометей». Олег Клюфас під час навчання на філософському факультеті був її хористом.
Капела виконала патріотичні пісні та одну лемківську композицію. Художній керівник капели Віталій Чмир нагадав, що у жовтні 2024 року «Прометей» також виступив на відкритті муралу на честь Олега Клюфаса у Мостиськах. Сольно Віталій Чмир виконав кілька всесвітньо відомих композицій різних жанрів (джаз, босанова), які переклав українською Олег Клюфас.
Ще одним акапельним колективом, у якому близько року співав Захисник України, є «Миклухо Маклай». Учасники колективу пригадали одну з народних пісень, що ввійшла до їхнього репертуару за пропозицією Клюфаса. Улюблену музику воїна зіграв гурт Some times – пісні Pink Floyd, Beatles, які переклав Герой.
Організатори події нагадали, що у 2025 році вийшла друком збірка чотирьох письменників у жанрі «поетичного жука», куди увійшли зокрема вірші Олега Клюфаса. А цього року – книжка вибраних творів та перекладів поета «Неохопія» (саме йому належить ідея назвати жанр цим неологізмом). До неї увійшли як інноваторські вірші оригінальних жанрів (рак літеральний, жук поетичний), так і есеї, хайку, паліндроми, поетичні мініатюри, фразеологізми. Деякі з них написані на війні.
Олег «Джаз» Клюфас (9.06.1980-13.06.2023) у 2001 році закінчив філософський факультет ЛНУ ім. Івана Франка за спеціальністю «Філософія». Жив і творив у Львові. Працював у видавництвах «Методика» та «Лінгвіст». Писав поезію з кінця 1990-х, постійно експериментуючи з формами. Перекладав пісні світової класики та сучасності з різних мов: англійської, португальської, іспанської, італійської, картвельської, французької, литовської, чеської та інших.
Брав активну участь у протестах «Україна без Кучми», Помаранчевій революції та Революції Гідності. У 2022 році добровільно вступив до 125 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Служив у батальйоні «Сихів» старшим навідником мінометного розрахунку. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Роздолівка на Донеччині.
