Університетська спільнота вшанувала пам’ять жертв Голодомору в Україні

25 листопада 2022 року академічна спільнота Львівського національного університету імені Івана Франка вшанувала пам’ять жертв однієї з найстрашніших трагедій в історії України – Голодомору 1932-1933 років. Традиційно студенти та викладачі виклали на площі перед пам’ятником Іванові Франку хрест із лампадок – символ страждань, які випали на долю нашого народу, що стало особливо символічним та актуальним у час повномасштабної війни проти російського агресора.

Після запалювання лампадок студенти, працівники та представники духовенства, схиливши голови в жалобній скорботі, вшанували жертв трагедії спільною щирою молитвою. Чин панахиди провів капелан Львівського університету отець Мар’ян Мисяковський.

«Сьогодні ми можемо провести паралелі: засоби і методи, які використовує росія, є незмінні – голодом і холодом вона прагне знищити українців. Як і тоді, наша нація залишилась жити, так і зараз ми живемо, щоб боротися і передавати наші традиції, мову, історію наступним поколінням. Наше завдання – не здатися, а боротися з новими викликами, але зі старим ворогом», – зазначив отець, звертаючись до усіх присутніх.

«Традиційно ми вшановуємо пам’ять жертв Голодоморів, які були на території нашої держави. Це – найболючіша сторінка нашої історії, коли прагнули знищити головну цінність нашої держави – людину, а також історію, культуру, традиції, звичаї, які ми плекали впродовж багатьох тисячоліть, – зазначив голова Первинної профспілкової організації студентів Микола Спересенко. – Тож сьогодні, пам’ятаючи про трагічні історичні події, ми стали очевидцями повторення терору над людиною – наш одвічний ворог росія – робить це сьогодні на східних та північних кордонах України, голодом і холодом намагається замучити український народ. А відтак, наша традиційна щорічна акція запалювання лампадок – це можливість вшанувати пам’ять безневинних жертв, надіятись на те, що наша історія, традиції, культура, мова – вічні», – висловив переконання Микола Спересенко.

До усіх присутніх із короткою історичною доповіддю звернувся кандидат історичних наук, доцент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Львівського національного університету імені Івана Франка Андрій Козицький.

Андрій Михайлович наголосив, що, масштабні трагічні події ставлять низку питань, зокрема, чому і як сталося так, що мільйони людей загинули у час, коли не було війни. «Українці десятиліттями ставили перед собою ці питання, і лише після розпаду Радянського Союзу, в незалежній Україні, вчені отримали можливість шукати на них наукові відповіді», – зазначив Андрій Козицький.

Звертаючись до присутніх, Андрій Михайлович коротко окреслив відповіді на зазначені питання й акцентував на важливості збереження пам’яті про Голодомор 1932-1933 років  і про його взаємозв’язок із сьогоденням.

За словами Андрія Козицького, найпростіша відповідь на питання чому відбувся Голодомор, полягає у тому, що у 1918-1921 роках армія УНР і ЗУНР не змогли втримати фронт проти ворогів, і держави були окуповані.

«Причина геноциду, якого зазнає народ, полягає у його слабкості. На щастя, сьогодні часи змінилися, і в руках українців – зброя. Україна має союзників, і тому геноцид, який розпочала російська федерація, вже на цьому етапі агресії, можна з обережним оптимізмом назвати зупиненим».

У доповіді Андрій Михайлович також коротко дав відповідь на питання щодо того, навіщо було Йосипу Сталіну організовувати страшний терор – він хотів убезпечитися від виходу України зі складу СРСР та виникнення незалежної Української Держави.

«Очевидно, що для цього йому потрібно було знищити український народ, українську політичну націю, яка почала формуватися ще в кінці ХІХ століття, а також завдяки українізації, яка почалася ще з часів УНР, а згодом набрала темпів у 20-х роках ХХ століття, і навіть в умовах радянського режиму цей процес став незворотнім», – наголосив Андрій Козицький.

Історик також коротко означив мету більшовиків при створенні так званої «псевдоукраїнської держави, яка лише ззовні повинна була виглядати як Українська Радянська Соціалістична Республіка» та як саме відбувався власне акт геноциду українців. За словами історика, у 1932 році в багатьох регіонах Радянського Союзу був голод, але не на усіх територіях.

«І тоді Сталін вирішив «замаскувати» геноцид українців під цей голод, заявляючи, що голодували всі, і проти України не застосовувалися жодні політичні заходи. Це, звісно, була неправда – Україна була блокована, з неї не могли втікати люди, які голодували. В Україні конфісковували зерно, усі продукти харчування, активістів-комсомольців змушували навіть виловлювати бездомних котів і собак під приводом, ніби вони переносять певні хвороби. Насправді ж їх забирали, аби тварини не стали харчами для голодуючих українців», – зазначив історик.

Звертаючись до усіх присутніх, Андрій Козицький наголосив, що доказом того, що Голодомор був умисною кампанією, є його приховування – радянський режим завжди стверджував, що є продовольчі труднощі.

«Чому важливо про це пам’ятати? Відповідь на це запитання цілковито пов’язується із сьогоденням. Українці в 1932-1933 роках зазнали предметного, дуже болісного уроку, адже політика – це баланс сил. І сьогодні українці на очах в усього світу складають свій     іспит, не дозволяють себе винищувати і не дозволяють зробити те, що володимир путін намагається повторити по слідах Сталіна», – висловив переконання Андрій Михайлович.

У доповіді історик наголосив, що «парадокс полягає в тому, що плани Голодомору 1932-1933 років створювалися за «тією самою адресою», що і плани агресії проти України – Москва, Кремль – можливо, навіть у тих самих кабінетах», –  зауважив Андрій Козицький.

Завершуючи доповідь, Андрій Козицький зазначив, що основною метою Сталіна було винищити лише частину українців, а решту – залякати і змусити назвати себе радянським народом. Подібна логіка, за словами історика, простежується у теперішніх діях очільника росії.

«У світі навіть трагічні події дають уроки прийдешнім поколінням. І те, як Україна сьогодні бореться з російською агресією, є доказом того, що трагічні жертви 1932-1933 років не були марними. Українці вивчили уроки, і зараз наш народ складає найважливіший іспит в житті», – резюмував Андрій Козицький.

До усіх присутніх звернувся Ректор Львівського університету, член-кореспондент НАН України, професор Володимир Мельник. Володимир Петрович відзначив символічність викладеного з лампадок хреста і наголосив, що зараз усі повинні мати знання про трагічні події минулого, адже знання – це ключ до розуміння «як діяти, осмислювати здобутки, помилки і надії».

«Сьогодні ми щиро молимося, спрямовуємо свої слова до Господа, за душі тих невинних щирих українців, які увійшли в історію як люди, які просто хотіли, і мали, прожити спокійне довге і щасливе життя. Молитва також дала нам ще один шанс вшанувати Їхню пам’ять. Ми розуміємо, що нам сьогодні треба працювати і жити також і за них і  робити це відповідально, чесно, по совісті – на благо України», – наголосив Володимир Петрович.

Світлини: Олега Вівчарика Більше фото