14 травня 2026 року у головному корпусі Львівського національного університету імені Івана Франка відбувся благодійний ярмарок – студенти, викладачі та гості могли придбати домашню випічку, солодощі, вироби ручної роботи та канцелярію, а зібрані кошти організатори спрямують на підтримку Збройних Сил України.
Поряд із ярмарком розгорнулася голова подія заходу – виставка живопису заслуженого художника України Богдана Олійника – понад двадцять полотен майстра створили особливий візуальний контекст. На них яскраві тюльпани проростають крізь сіру міську метушню, спокійні води Дністра та каштани над озером нагадують про красу, що невблаганно існує всупереч війні, а українські городи органічно межують з витонченою готикою дерев. Роботи «Садиба Франка» та «Портрет Сковороди» стали мовчазними і водночас промовистими свідченнями того, що наша культурна пам’ять та мистецтво залишаються незламними.
У музейному просторі Університету відбулася й дискусія про творчість та постать художника. Із вітальним словом до присутніх звернувся проректор з науково-педагогічної роботи та соціально-гуманітарного розвитку, професор Олег Бугрій, який наголосив на особливому символізмі події: «Творчість митця – це про українську душу, природу та людей. Всі ми за натурою творці, але у важкі часи стаємо воїнами». Він також підкреслив, що такі заходи єднають університетську спільноту і нагадують: боротися за Україну можна по-різному – і зі зброєю, і з пензлем, і зі словом.
Голова Вченої ради факультету іноземних мов, професор кафедри міжкультурної комунікації та перекладу Володимир Сулим, окреслив три виміри заходу – мистецтво, його сприйняття крізь призму любові до України та благодійність: «Саме воїни дають нам можливість сьогодні бути тут, дискутувати про прекрасне та вірити в завтрашній день». Він згадав і про особливий зв’язок Богдана Олійника з факультетом – через дружину-випускницю, чия доля виявилася нерозривно вплетеною в його мистецький шлях.
Завідувачка кафедри іноземних мов для природничих факультетів, професорка Наталія Микитенко, говорила про художника як про митця, що вміє побачити непримітне: «Дивлячись на ці роботи, ми ведемо діалог не з минулим, а з вічністю». За її словами, кожне полотно – це не просто зображення, а запрошення до внутрішньої розмови з собою і зі світом.
Своїми спогадами поділилися також дружина художника Ганна Олійник, його двоюрідний брат, історик і дослідник оборонної архітектури Володимир Пшик, донька Олена Олійник. Вони розповіли про Богдана Олійника як людину теплу, вкорінену, глибоку, а також про те, яким він був поза виставковими залами.
Про творчість митця говорили й колеги: народний художник України, головний художник Львівської опери Тадей Риндзак, кандидат мистецтвознавства, доцент, художник Юрій Ямаш та художник, член Національної спілки художників України Борис Яворський. Вони розповіли про багатовимірність постаті Богдана Олійника, про філософську глибину висвітлюваних ним сюжетів, про те, як він умів поєднувати традицію і живе відчуття сучасності, подекуди нотку іронії і про геніальну простоту полотен, у якій криється справжня майстерність.
Діалог нагадав учасникам про здатність людини у найтемніші часи зберігати в собі світло й передавати його далі. Організатором заходу є кафедра іноземних мов для природничих факультетів факультету іноземних мов, яка об’єднала мистецький, науковий і духовний простір навколо вшанування постаті Богдана Олійника.
