29 жовтня 2019 року в Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Народний Рух України: шляхом свободи і демократії».
Захід організували за спільної ініціативи Львівської міської організації «Рух» та працівників кафедри новітньої історії України ім. М. Грушевського, які проаналізували здобутки рухівців на зламі 80–90-х рр. ХХ ст. Тодішні суспільно-політичні настрої українців зводились до засудження дій радянських політиків і військових, солідарності з активістами Польщі, країн Балтії. Про це й дискутували в Університеті рухівці, науковці та студентська молодь.
З привітальним словом до учасників та гостей конференції звернувся проектор з науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку Володимир Качмар. Зокрема, Володимир Михайлович відзначив унікальність цього громадсько-політичного об’єднання, окресливши його як своєрідну енциклопедію українського державотворення.
«Маємо нагоду сьогодні згадати часи, коли формувався Народний Рух України за перебудову, коли він ставав не просто рухом, а політичною силою, охоплював різні верстви населення, різні суспільні течії. У ці часи ми неодноразово зустрічалися на мітингах і мріяли про те, як створиться незалежна Українська Держава. Сьогодні ми живемо в цій незалежній Україні, але досі не вирішили ще всіх завдань, які ставили перед собою наприкінці 80-х – на початку 90-х років ХХ ст.», – зазначив проректор і, звернувшись до студентства, висловив сподівання на готовність молоді обстоювати незалежність і територіальну цілісність України.
Декан історичного факультету Степан Качараба наголосив на важливості цілісного зібрання свідчень рухівців, які в майбутньому будуть вивчати молоді історики й закликав кожного з присутніх написати свої спогади про буремний час участі в Народному Русі України.
Про формування громадсько-політичних діячів в академічному середовищі Інституту суспільних наук розповів директор Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Ігор Соляр. Підсумував вітальні промови очільник львівського осередку Руху Ігор Мартинюк: «Народний Рух України – це політична сила, яка не може зникнути, допоки не виконає своєї місії, а цією місією є потужна, демократична, проєвропейська Україна з монолітним громадянським суспільством. Це місія всього українства, тому ми і є Народним Рухом України».
Емоційним був виступ одного з учасників Руху Героя України, академіка НАН України, доктора Honoris Causa Львівського національного університету імені Івана Франка Ігоря Юхновського: «До кінця 80-х років тривав розвиток українського націоналізму і в межах національно свідомої, патріотичної української інтелігенції, яка боролась за це, сиділа в тюрмах, і в межах партійного середовища. І ці процеси переплелись між собою на зламі 80х-90-х років. Треба було лише якогось такого вибуху, щоб цим можна було скористатися і проголосити незалежність України. Вона була проголошена більшістю у 300 голосів. Голосували всі».
Завідувач кафедри новітньої історії України ім. М. Грушевського Олексій Сухий зазначив: «Свідченням змін в українському суспільстві стає громадська активність. У 1987 р. в Києві виник Український культурологічний клуб, Товариства лева у Львові, а згодом – Народний союз сприяння перебудові в Одесі та Комітет підтримки перебудови у Ворошиловграді. Восени 1987 р. Василь Барладяну, Іван Гель, Михайло Горинь, Зорян Попадюк, Степан Хмара, В’ячеслав Чорновіл оголосили про створення Української ініціативної групи за звільнення в’язнів сумління. 30 грудня 1987 року відновлено діяльність Української Гельсінської групи. Влітку 1988 р. відбулися перші масові мітинги у Львові, який став центром громадсько-політичної активності в Україні».
«Пам’ять про події сторічної давності дуже важлива, оскільки Акт Злуки був головним досягненням Української революції. Тоді українці заявили, що вони є, що вони єдині. Ця втілена ідея соборності мотивувала в подальшому український рух і в міжвоєнний час, і в період Другої світової війни, і аж до утворення Української Держави, адже рухівці стали активними учасниками Живого ланцюга 1989р., який об’єднав всю Україну й країни Балтії», – резюмував у своїй доповіді доцент кафедри новітньої історії України ім. М. Грушевського Олег Павлишин.
Василь Деревінський, професор із Києва, розповів присутнім про постать В’ячеслава Чорновола, а також навів приклади висвітлення різних сюжетів із біографії «політика, який ніколи не був бізнесменом» в українській історіографії. Дослідник Василь Чура зі Львова окреслив ставлення львівської компартійної номенклатури до утворення НРУ за перебудову.
Доцентка кафедри новітньої історії України ім. М. Грушевського Олена Лукачук розповіла присутнім про зв’язки членів НРУ з литовським об’єднанням «Саюдіс» та продемонструвала документи їхньої співпраці, взяті з публічних і приватних архівів. Дослідниця наголосила: «Поява народних фронтів у країнах Балтії сприяла координації протиріч у русло національної демократії: розширення суверенітету республік та відновлення історичної пам’яті. Ідея створення аналогічного осередку в Україні з’явилась за посередництвом нестабільної політичної ситуації в Радянському Союзі, популярної діяльності «Солідарності» в Польщі, громадської активності балтійських політиків. Контакти з Польщею і Литвою були найбільш тісними. Однак спільне перебування в Союзі РСР зробило литовський досвід для українців більш актуальним».
Ігор Підкова, доцент кафедри новітньої історії України ім. М. Грушевського, детально проаналізував досвід парламентської виборчої кампанії 1990 року, а Степан Рутар вдався до персонального аналізу діяльності української опозиційної еліти в 1989–1990 рр.
Виголошені наукові доповіді сприяли розгортанню запальної дискусії мж дослідниками та самими учасниками НРУ, почався обмін спогадами між Степаном Давимукою, Михайлом Косівим, Всеволодом Іськівим, Андрієм Леликом, Ігорем Гавришкевичем, Богданом Якимовичем, Тарасом Пахолюком, Богданом Калиняком та Лідією Бойчишин.
Науковий захід завершився домовленістю про видання книги, присвяченої 30-річній діяльності НРУ та організацією запису спогадів учасників Руху дослідниками Центру усної історії та біографістики, що діє при кафедрі новітньої історії України ім. М. Грушевського.
