28 листопада 2025 року у Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка відбулося відкриття І Міжнародної науково-практичної конференції пам’яті Василя Сліпака «Постать митця в культурно-мистецьких процесах творення національного міфу України». Подія, яка передує старту Міжнародного конкурсу молодих вокалістів імені Василя Сліпака, об’єднала науковців, митців, дипломатів та представників широкої громадськості, створивши простір для фахової дискусії про роль митця у формуванні культурної пам’яті та національної ідентичності.
Василь Сліпак – видатний український оперний співак, соліст Паризької національної опери, який здобув міжнародне визнання завдяки своєму таланту та унікальному голосу. Він також був волонтером і Захисником України, який у 2014 році пішов на фронт з початком російської агресії. Загинув 29 червня 2016 року на Донбасі під час виконання бойового завдання у зоні проведення АТО (згодом ООС). Василь Сліпак – Герой України, кавалер ордена «За мужність» І ступеня, який зумів поєднати мистецтво і героїзм, став символом патріотизму та самопожертви, залишивши яскравий слід у культурному і національному житті нашої держави.
Відкриваючи конференцію, із вітальним словом до усіх учасників звернувся завідувач кафедри музикознавства та хорового мистецтва, модератор Тарас Дубровний. «Події сьогоднішньої війни, розв’язаної російською федерацією проти України, щодня доводять: героями стають не міфічні персонажі, а звичайні люди – ті, хто ще вчора працював лікарем, музикантом, художником, викладачем чи режисером. Багато з них віддали своє життя за свободу та майбутнє України. Серед них – Василь Сліпак, всесвітньо відомий оперний співак, який здобув славу на провідних світових сценах. Проте з початком російського вторгнення він залишив успішну кар’єру і повернувся в Україну, ставши на захист Батьківщини. У 2016 році він героїчно загинув на фронті. Відтоді минуло вже дев’ять років, і сьогодні в Україні чимало місць названо на його честь: вулиці, навчальні та мистецькі заклади, міські ініціативи та культурні проєкти. Діє Фундація Василя Сліпака, а конкурс молодих вокалістів, що носить його ім’я, відбувається вже вп’яте. Саме тому нинішня конференція покликана стати простором для наукової дискусії, осмислення постаті Василя Сліпака та дослідження його місця в культурній пам’яті й національному наративі України», – зазначив Тарас Миколайович й закликав вшанувати хвилиною мовчання пам’ять усіх загиблих Захисників і Захисниць України.
Вітальні слова учасникам конференції адресував перший проректор Університету Андрій Гукалюк, насамперед зазначивши, що науковий форум присвячений постаті неординарного митця, чий життєвий шлях вражає силою таланту і глибиною громадянської позиції. «Аналізуючи його життєвий шлях, ми усвідомлюємо, наскільки багатогранною була ця людина. Від Революції Гідності та подій 2014 року, коли росія розпочала війну проти України, Василь фактично жив між Францією та Україною. У Франції він реалізовував своє мистецьке покликання, виконував важливу культурну місію та представляв Україну на світовій сцені. Водночас він відчував обов’язок бути на фронті, разом із тими, хто захищає Батьківщину. Окрім служби, Василь Сліпак активно займався волонтерською та громадською діяльністю за кордоном, що ще раз підкреслює масштаб його особистості та силу внутрішнього поклику. Відтак феномен Василя Сліпака полягає в його здатності поєднати мистецтво, патріотизм і самопожертву. Він є взірцем для наслідування молоддю, прикладом справжнього Українця, який жив заради високих цінностей», – наголосив Андрій Федорович.
Почесний консул Республіки Франції у Львові Павло Ярема приєднався до вітальних слів, наголосивши, що такі заходи мають велике значення для розбудови України та формування української нації. Він підкреслив: «Ми раді підтримати ініціативу проведення цієї конференції та конкурсу молодих вокалістів імені Василя Сліпака, адже авторитет його імені є надзвичайно вагомим. Відтак завдання нашої конференції – зробити так, щоб якомога більше молоді знали про таких Героїв та долучалися до розвитку конкурсу, який відкриває перспективним учасникам можливість проявити себе», – наголосив Павло Ярема.
Із відкриттям І конференції, присвяченої пам’яті Герою Василю Сліпаку, учасників також привітав Заслужений артист України, директор Конкурсу молодих вокалістів ім. Василя Сліпака Олег Созанський. Він подякував усім, хто активно підтримав ідею проведення конференції та конкурсу, наголосивши на ролі культурних та освітніх закладів, таких як Львівський університет та Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика у просвітницькій діяльності. Особливу подяку він висловив організаторам та партнерам, зокрема Львівській ОВА, культурним установам та всім, хто сприяє фінансовій та організаційній підтримці конкурсу з 2017 року.
«Василь Сліпак – не просто митець, а Герой, який своєю відвагою та жертовністю показав приклад справжньої мужності. Героями не народжуються, ними стають завдяки власному вибору та вчинкам. Василь Сліпак перейшов межу, яку сьогодні не кожен наважився б переступити. Це крок відваги, прояв сили та величі українського титана – титана не лише голосу і таланту, а титана духу. Тож я щиро бажаю всім учасникам конференції та конкурсантам, які сьогодні реєструватимуться і завтра розпочнуть прослуховування, відчути величний дух Василя Сліпака, натхненно працювати та відкривати його приклад для себе. Нехай це стане джерелом наснаги не лише для кожного окремо, а й для всього суспільства», – наголосив Олег Созанський.
Народний артист України Володимир Сивохіп, звертаючись до присутніх, наголосив: «Це справді історичний момент, коли у Львівському університеті відбувається перша конференція, на проведення якої фактично надихнув Василь Сліпак. Його ім’я сьогодні об’єднує численні державні, культурні та навчальні інституції для того, щоб досліджувати феномен Людини, феномен героїзму. Проведення такого наукового форуму є вагомим підсумком багаторічної роботи, присвяченої вивченню діяльності Василя Сліпака. Водночас конференція дає можливість ще глибше осягнути те, як формується митець, ким він стає і яким має залишатися в історії національної музичної культури», – висловив переконання Володимир Сивохіп.
Підкресливши значення постаті Василя Сліпака для української культури та важливість осмислення мистецьких наративів у контексті творення національного міфу, із вітальним словом до учасників конференції звернулась декан факультету культури і мистецтв Мирослава Циганик. Мирослава Іванівна подякувала за довіру до Львівського університету та факультету культури і мистецтв та наголосила, що для академічної спільноти є честю долучитися до проведення наукового осмислення мистецьких цінностей і досягнень в контексті феномену Василя Сліпака. «Хто, як не Василь Сліпак, може слугувати прикладом націотворення, національної ідеї та справжнього героїзму? Наші українські Герої володіють надзвичайними якостями та мають ті риси, які стають прикладом на століття. Саме такі риси мав Василь Сліпак – чоловік виняткового таланту, який здобув визнання у світі як митець і проявив героїзм на полі бою. Тож надихаймось прикладом Василя Сліпака та продовжуймо вивчати і зберігати спадщину української культури для майбутніх поколінь», – зазначила Мирослава Циганик.
Надалі учасники конференції продовжили роботу у форматі пленарного засідання, яке присвятили комплексному осмисленню феномену митця та його ролі у формуванні національного культурного міфу, з особливим акцентом на постаті Василя Сліпака.
Учасники розглянули міфологічну свідомість українців та її історичні трансформації, простежили вплив Василя Сліпака на розвиток української музики на межі ХХ–ХХІ століть, проаналізували оцінки його жертовної постаті в середовищі культурних діячів. Окрему увагу приділили формуванню львівської вокальної школи та місцю в ній Василя Сліпака, а також співвідношенню реального життєвого шляху митця та його міфологізації у сучасній культурній пам’яті. Така багатовекторність тем дозволила окреслити постать Василя Сліпака як символу української культури, мистецької відданості та громадянської мужності.
У межах конференції учасники також мали можливість переглянути документальний фільм про Василя Сліпака «МІФ». Показ відбувся в Актовій залі Львівського національного університету імені Івана Франка та став важливою складовою програми, адже дав змогу глибше відчути масштаб постаті митця, його життєвий шлях, творчість і громадянську позицію.
Створення фільму розпочалося буквально за декілька днів після його смерті. 11 липня 2016 року Леонід Картер та Іван Ясній почали збирати спогади, відеозаписи та матеріали, пов’язані з життям і творчістю Василя Сліпака. Протягом півроку вони систематизували архівні відео з українських телеканалів, спілкувалися з друзями, вчителями, викладачами консерваторії, побратимами на фронті, а також відвідали Францію, де зустрічалися з колегами та друзями співака.
Фільм є наполовину документальним, наполовину анімаційним. Анімації, створені Юрієм Журавлем, побудовані на казкових образах і відображають силу та темперамент голосу митця. У фільмі показано, як юний Василь розвивав свій талант і мріяв про майбутнє у світі опери, а згодом, ставши солістом Паризької опери, усвідомив, що справжня українська душа розвивається й залишається тут, в Україні.
Автори фільму прагнули не лише ознайомити українців із життям і творчістю Василя Сліпака, а й показати його приклад для міжнародної аудиторії, пояснити суть військового конфлікту в Україні та важливість захисту рідної країни. Фільм дозволяє пізнати Василя Сліпака ближче – як талановитого митця, патріота і Героя, чий приклад надихає молодь.
Надалі учасники конференції продовжили роботу у секціях, під час яких охопили широкий спектр тем, що розкривали місце митця в культурному, історичному та національному контекстах України.
У межах секційного засідання кафедри музикознавства та хорового мистецтва учасники виголосили низку змістовних доповідей, що охопили широкий спектр музикознавчих, мистецьких та культурологічних тем. Значну увагу було присвячено постаті Василя Сліпака: від аналізу його сценічної творчості 1990-х років до створення вебкарт пам’яті, огляду згадок у пресі та дослідження жанрового розмаїття творів, присвячених співакові. Не менш важливими стали виступи, присвячені видатним діячам української культури – Миколі Лисенку та митрополиту Андрею Шептицькому, а також темам патріотизму й мистецької місії митця у суспільстві. Доповідачі розглядали особливості вокального виконавства різних епох, роль мовної автентичності, значення фортепіанного супроводу, хорову міфопоетику та смислові виміри сучасних кантат. Окремі повідомлення були зосереджені на творчій спадщині українських співаків Буковини, обробках народних пісень Бориса Лятошинського та амбасадорській діяльності хорової капели «Дударик». Завершальним акцентом секції стало осмислення музичної компоненти в сучасних комп’ютерних проєктах, що підкреслило міждисциплінарний характер обговорення та актуальність інноваційних підходів у мистецьких дослідженнях.
Секція кафедри соціокультурного менеджменту зосередилася на презентаціях доповідей, присвячених ролі мистецтва, культурної спадщини та творчої діяльності в умовах суспільних викликів, зокрема, війни. Обговорення охопило постаті таких діячів, як Порфирій Бажанський та «ангели культури», а також взаємозв’язок музичного та духовного життя Галичини XIX – початку XX століття. Значний блок було присвячено сучасності: культурному волонтерству, місії митця у воєнний час і феномену Василя Сліпака як прикладу поєднання таланту, громадянської позиції та культурної дипломатії. Доповідачі дослідили, як війна впливає на різні види мистецтва – від графічного дизайну, скульптури й хореографії до кінематографа, у якому формується образ героя та патріота. Порушувалися питання державної підтримки кіноіндустрії, трансформації художніх сенсів, виявлення національно-культурних кодів в архітектурних проєктах і розвитку мистецької креативності в умовах випробувань. Усі виступи засвідчили: культура не лише реагує на історичні події, а й стає важливою силою, що формує ідентичність, стійкість і духовний опір суспільства.
Програмою конференції також передбачена презентація нових наукових видань. Зокрема, книжки Людмили Белінської «Лідія Бурачинська: етнографічний VS політичний чин», а також праці Мирослава Антоновича «Партесний спів та музичне мистецтво в українській культурі XVI–XVIII століть».
