9 березня 2026 року в Львівському університеті відбулася Урочиста академія з нагоди 212-ї річниці від Дня народження Тараса Шевченка. Захід відкрили чуттєвим виконанням твору Левка Ревуцького «Заповіт» на слова Кобзаря. Композицію виконав зведений хор Центру культури та дозвілля.
Із доповіддю «Багатогранність, невичерпність і актуальність генія» виступив директор Інституту Івана Франка НАН України академік НАН України, доктор філологічних наук, професор Євген Нахлік. У своєму слові він наголосив на багатовимірності постаті Тараса Шевченка та невичерпності його творчої спадщини. «Перечитуючи «Кобзар», укотре дивуєшся його багатогранності, а водночас цілісності поетової особистості – у висловленні почуттів і роздумів, імперативів та повчань, у переливах інтонацій і виявах власного «я». Поет, занурений у козацьку та княжу добу вітчизняної історії, – і поет, заглиблений в історію всесвітню – за часів старозавітних, римських, євангельських та апостольських, за Нового Часу в Європі та Північній Америці», – зазначив доповідач.
Євген Нахлік підкреслив, що у творчості Шевченка органічно поєднуються національний та загальнолюдський виміри, а його слово виходить далеко за межі власне українського історичного досвіду. «Незламний борець за волю України – а водночас борець за свободу всіх поневолених народів російської імперії, солідарний з реформаторським та національно-визвольним рухом у Чехії пізнього середньовіччя і загалом зі слов’янським відродженням свого часу, з боротьбою польсько-шляхетських революціонерів проти царського та цісарського абсолютизму. Православний християнин, він проголосив справедливою оборонну війну північнокавказьких мусульманських народів проти російсько-імперського поневолення, здійснюваного під облудним гаслом начебто культурного «просвіщення»», – зауважив науковець.
У своїй доповіді Євген Нахлік також наголосив на моральній вимогливості Шевченка до власного народу та на його безкомпромісній позиції щодо імперського поневолення. «Поет, послідовно й непохитно антицаристський, антиімперський, антикріпосницький – і водночас нещадний у бичуванні національних вад, рабської покірности земляків, «Няньок, Дядьків отечества чужого». Поет, якого непокоїть доля рідного народу й цілого людства, – і поет, який переживає за долю маленької людини, закріпаченої та упослідженої», – підкреслив він.
Говорячи про духовний вимір творчості поета, Євген Нахлік зазначив, що важливе місце у світогляді Шевченка посідає ідея свободи, яку він осмислює як одну з найвищих гуманістичних вартостей. «До особливо близьких поетові у первісному християнстві обстоювання правди, піклування про соціально та національно принижених і проповіді любові до ближнього він додав волю (свободу), яка в його шкалі гуманістичних вартощів також має сакральну цінність», – зазначив науковець.
Доповідач також звернувся до екзистенційних мотивів Шевченкової поезії, у яких поет порушує фундаментальні питання людського буття. «Нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла? Нащо живем? Чого бажаєм?» – ці запитання, за словами Євгена Нахліка, засвідчують глибину філософських роздумів Шевченка про сенс людського існування.
Підсумовуючи свій виступ, науковець наголосив на винятковому значенні творчості Тараса Шевченка для формування української національної свідомості. «Шевченків «Кобзар» був і є найпотужнішим джерелом українського націєтворення, найдієвішим чинником формування національної свідомості й ідентичности українців. Це наша найтривкіша і найбільш креативна духова національна основа», – підсумував Євген Нахлік.
Після завершення доповіді Ректор академік НАН України, професор Роман Гладишевський нагородив Євгена Нахліка найвищою відзнакою Львівського національного університету імені Івана Франка – Медаллю Івана Франка. Ректор наголосив на вагомому внеску Євгена Нахліка у розвиток гуманітарної науки та побажав невичерпної енергії нових відкриттів і міцного здоров’я.
Отримуючи нагороду, Євген Нахлік з приємністю пригадав основні віхи свого життя, пов’язані з Львівським університетом, і висловив сподівання на подальшу плідну співпрацю з університетськими колегами.
Другою частиною Урочистої академії стала концертна програма, присвячена творчості Тараса Шевченка. Студенти 4 курсу кафедри театрознавства та акторської майстерності факультету культури і мистецтв (керівниця – професорка Олена Баша) вразили слухачів чуттєвим та глибоким читанням поетичних творів Кобзаря. У виконанні Олесі Луки, Соломії Домарат, Мирослава Милайчука, Евеліни Олексин, Вікторії Андрієвої, Богдана Середенка та Діани Шишки прозвучали твори «Не завидуй багатому…», «Ой крикнули сірії гуси», «У всякого своя доля…», «Хустина», «Вітре буйний», «Розрита могила» та «До Основ’яненка».
Музичну частину програми представили університетські хорові колективи. Заслужена хорова капела України «Боян» імені Євгена Вахняка під керівництвом Василя Чучмана неперевершено виконала твори «Сонце заходить» та «Думи мої». У виконанні народного дівочого хору «Ліра» під керівництвом Оксани Мельничук прозвучали незабутні композиції «Якби мені черевики» та «Садок вишневий» на слова Тараса Шевченка.
До концертної програми долучилася також народна чоловіча хорова капела «Прометей» під керівництвом Віталія Чмира, яка виконала вічні твори «Закувала та сива зозуля» Петра Ніщинського та «Гей, літа орел» на слова Тараса Григоровича Шевченка.
Завершила Урочисту академію композиція «Реве та стогне Дніпр широкий» Анатолія Авдієвського у виконанні зведеного хору Центру культури та дозвілля. Режисеркою концертної програми стала народна артистка України Олена Баша. Модерував Урочисту академію студент третього курсу юридичного факультету Владислав Краснюк.
Подія стала нагодою ще раз звернутися до творчої спадщини Тараса Шевченка – поета, чиє слово й сьогодні надихає українське суспільство на боротьбу за свободу, гідність і справедливість.
Опісля заходу охочі мали змогу доєднатися до покладання квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку.
