Відбулась лекція «Після війни: маркери повторного збройного протистояння»

13 квітня 2022 року в онлайн-режимі відбулась лекція доцента кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка Руслана Сіромського «Після війни: маркери повторного збройного протистояння». Організатори події – Студентське наукове товариство, профбюро та студентська рада історичного факультету Львівського університету. Подія відбулася в рамках циклу лекцій «Після війни».

Розпочав лекцію Руслан Сіромський із аналізу питання «чому люди/ держави воюють знову і знову». За словами науковця, мир – це радше виняток в історії людства. «В нашій історії відбулося приблизно 14 500 воєн, незважаючи на те, що більшість людей відчуває відразу до війни чи боїться її. Людство завжди воювало – за природні ресурси, їжу, корисні копалини, владу, території тощо. Звичайно, було б абсурдом зводити всі фактори, що породжують війни до однієї лише людської агресивності та почуття ворожнечі до чужих. Таких факторів набагато більше. Причини війни – від банального виживання – до цілком безглуздих речей», – пояснив Руслан Сіромський та пригадав різноманітні причини протистоянь, які відбувалися в різні часи на різних територіях планети. Зокрема, ажіотаж аудиторії викликала історія про один зі збройних конфліктів, що спалахнув 1325 року в північній Італії між суперницькими містами-державами Болонья і Модена. У ході тривалого протистояння загинуло понад 2000 осіб, а розпочалась баталія через викрадене дерев’яне відро.

«Люди завжди воюватимуть, питання полягає лише в періодичності цих воєн», – висловив думку Руслан Сіромський та перейшов до розгляду трансформацій, які відбувались в період переходу між Першою та Другою світовими війнами. Також науковець окреслив низку змін, які відбулися у «правилах» ведення збройних агресій після Другої світової війни. Так, за словами історика, великі держави фактично відмовились від прямих зіткнень між собою і звернулись до завуальованого протистояння. «Війни емігрували на периферію на противагу тому, що раніше все оберталося навколо Європи. Часто регулярні армії великих країн не могли впоратися зі слабшими противниками, які розгортали партизанські війни. А загалом війни перестали бути масштабними, вони здрібнішали, але здобули тенденцію до повторення», – зауважив Руслан Сіромський та зосередився на детальному аналізі низки збройних протистоянь, які відбувались після Другої світової війни.

В рамках лекції історик розглянув основні етапи Індо-Пакистанської війни, яка триває понад 70 років, деталізував причини та перебіг Арабо-Ізраїльського конфлікту за території Палестини, пояснив, чому і як відбувались Чеченські війни та війна в Грузії. Оглядаючи та класифікуючи криваві сторінки історії, Руслан Сіромський також розповів слухачам про політиків, які стояли на чолі ворогуючих країн, пригадав реакцію світу на кровопролиття, а також поінформував, як декотрі з цих агресій відіграють певну роль у формуванні реакції низки країн на війну, що триває в Україні.

«24 лютого 2022 року, коли російська армія вторглась до України, у Кремлі Владімір Путін зустрівся із прем’єр-міністром Пакистану Імраном Ханом. Відомо, що до Ісламабаду (столиці Пакистану) телефонували з Вашингтона та радили перенести візит. Проте глава пакистанського уряду проігнорував попередження союзників: він зробив ставку на нового партнера», – поділився власними спостереженнями лектор.

Також, аналізуючи війну у Грузії, Руслан Сіромський наголосив на тому, що вже тоді, у 2008 році, аналітики прогнозували, що наступною жертвою агресії росії може стати наша держава. «Проте Україна не засвоїла уроків Грузії та почала діяти алогічно: ані руху в НАТО, ані розвитку власної армії», – визнав Руслан Сіромський.

На завершення лекції, опираючись на аналіз низки сучасних воєн, історик виокремив 5 етапних маркерів, які є ознакою того, що протистояння повториться знову. Першим маркером є той факт, що суперник – не знищений, а мети не було досягнуто. Другий маркер – підготовка державою власного суспільства до війни з допомогою пропаганди. За словами Руслана Сіромського, найчастіше в таких випадках фігурує риторика на кшталт «якщо не нападемо ми, то нападуть на нас» та «довкола вороги».

«Третім маркером є інформаційна кампанія проти супротивника, спроби впливати на політичні процеси в цій країні. Четвертий маркер – нарощування сил (логістика, комунікація, маневри, персонал, постачання різного допоміжного обладнання, створення стратегічних резервів). Ну і п’ятий маркер – ескалація, прикордонні провокації», – підсумував Руслан Сіромський.

Також під час лекції історик пояснив, що воюють вдруге і втретє ті, хто прагне реваншу. Але також завжди воюють імперії, адже, коли імперія не розширює своїх територій, то це означає її занепад. Науковець зауважив, що дуже складно, але дуже важливо вміти поставити себе на місце ворога, аби зрозуміти його наміри. «Те, що здавалося б кінцем однієї війни, дуже часто є початком другої. Проте далеко не завжди наступна війна вирішує ті чи інші проблеми, навпаки, вона може відкрити нові. А для того, аби кровопролиття не повторилося, війну треба виграти стратегічно (за принципом «Карфаген має бути зруйнований»). Також не можна ігнорувати потенційних загроз. Сильна армія може стати запорукою уникнення нових протистоянь. Історія повторюється, вона нічого не вчить, але дає підказки», – наголосив Руслан Сіромський.

Загалом лекція згуртувала майже 50 активних слухачів, які поставили спікеру чимало цікавих та влучних запитань. Слухачі просили Руслана Сіромського проаналізувати роль ООН у вирішенні конфліктів на тих чи інших територіях та пригадати успіхи організації у запобіганні нових воєн, запитували про доцільність визнання Україною Косово, про ймовірність нової війни між Північною Кореєю та Південною Кореєю тощо. Також чимала частина післялекційної розмови торкалася перебігу війни в Україні. Зокрема, аудиторія цікавилась потенційною дієвістю можливих гарантій безпеки для України, перспективами розпаду росії та успіхами дипломатичного фронту нашої держави на шляху до перемоги.