23 червня 2021 року в Музеї історії Львівського університету відбулася Всеукраїнська наукова конференція «За український університет у Львові!», приурочена 100-річчю Українського таємного університету. Організаторами заходу є Львівський національний університет імені Івана Франка, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України та Наукове товариство ім. Шевченка. Подія відбулася з дотриманням усіх карантинних обмежень та можливістю участі за допомогою онлайн-зв’язку.
Український таємний університет був нелегальним закладом вищої освіти, що функціонував у 1921–1925 роках, завдяки зусиллям студентів та викладачів Львівського університету, які знайшли в собі відвагу боротись за українську освітню ідею попри заборони й переслідування польської влади.
Розпочав роботу конференції декан історичного факультету, професор кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Степан Качараба. Він зауважив, що науковий форум відбувається в рамках святкування 360-ліття Львівського університету. «Ми запросили на конференцію тих осіб, які безпосередньо працюють над вивченням феномену Українського таємного університету. Впевнений, що сьогодні кожен з нас матиме змогу поглибити свої знання та отримати задоволення від цікавої дискусії», – зазначив Степан Петрович і побажав учасникам міцного здоров’я та плідної роботи.
З вітальним словом до присутніх на конференції звернувся проректор з науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку Володимир Качмар. «Сьогоднішня конференція є безумовно актуальною, адже звертає нашу увагу на важливий період в історії, повертає нас до того Університету, без якого не було б теперішнього ЛНУ ім. Івана Франка. Наша Alma Mater вже понад три з половиною століття береже вагомі академічні традиції, і водночас зараз ми є свідками формування нових принципів, нових стандартів європейської освіти. Університет – це поєднання класики й інновації, це відкритість, мобільність, відповідальність і академічна відвага. І водночас Університет – це неповторні постаті, які власне й формують його історію», – додав Володимир Качмар і перейшов до виголошення своєї доповіді на тему «Українці у Львівському університеті на зламі ХІХ – ХХ століть».
Надалі слово взяв завідувач кафедри новітньої історії України імені Михайла Грушевського ЛНУ ім. Івана Франка, професор Олексій Сухий. Він широко окреслив діяльність Львівського університету на початку ХХ століття, акцентувавши на особливостях освітнього процесу та функціонуванні різних наукових шкіл.
Про Український таємний університет у Львові в 1921-1925 роках розповів доцент кафедри новітньої історії України імені Михайла Грушевського Львівського університету Мар’ян Мудрий. У своїй презентації він продемонстрував учасникам конференції архівні фото, які ілюстрували життя Таємного університету: документи з розподілом бюджету, вписову книгу студентів, світлини з печатками та багато іншого. Також Мар’ян Мудрий наголосив на складних стосунках освіти й політики за тодішніх обставин.
Персоніфікував відомості про Таємний університет доцент кафедри новітньої історії України імені Михайла Грушевського Олег Павлишин. Він виголосив доповідь «Діяльність професорів Українського таємного університету в щоденниках Мирона Кордуби». Під час свого виступу Олег Павлишин зачитував та аналізував фрагменти записок, які допомогли встановити певне розуміння соціальної атмосфери, яка панувала у ті часи.
Про народознавчі студії Українського університету у Львові доповів доктор історичних наук, доцент кафедри етнології Львівського університету Роман Тарнавський. Він описав постаті ключових суспільних діячів, які сприяли діяльності таких студій, акцентував на проблемах вивчення багатьох історичних питань, які стосуються тематики конференції, а також запропонував власне бачення їхнього вирішення.
На завершення пленарного засідання про Український таємний університет в матеріалах Музею історії Львівського університету розповів кандидат історичних наук, директор музею Юрій Гудима. Він продемонстрував учасникам форуму світлини та збережені документи, які містяться в експозиції музею, а також проаналізував певні особливості тих чи інших експонатів та їхню відмінність від сучасних аналогів.
Надалі робота конференції продовжилася у форматі дискусійної платформи, під час якої учасники мали змогу поставити одне одному запитання за темами доповідей, проаналізувати висловлені тези і поділитися власними думками та ідеями.
