12 листопада на факультеті іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка відбулася Міжнародна онлайн-конференція «Жіночі голоси у перекладі та перекладознавстві: український і глобальний виміри», організована кафедрою перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура. Захід проходив у дистанційному форматі на платформі Zoom.
Конференція об’єднала фахівців у сфері перекладу – як практиків, так і дослідників – провідних освітніх і наукових центрів з України та з-за кордону: Австралії, Алжиру, Великобританії, Індії, Польщі, США, Німеччини та Швеції. В центрі цьогорічного наукового форуму були такі питання: біографії, внесок і спадщина українських жінок-перекладачок; переклад як виживання під час війни та політичних утисків; гендер і авторство у перекладі; феміністичні теорії перекладу в українському контексті; рецепція української жіночої літератури за кордоном; інституційні виклики для жінок у перекладознавстві; перетини ідентичностей: гендер, нація, мова, влада.
Відкриття конференції розпочалося з вітальних слів від адміністрації Львівського університету, факультету іноземних мов та кафедри, що відповідала за організацію наукового зібрання. Першою учасників привітала проректорка ЛНУ ім. Івана Франка з науково-педагогічної роботи та міжнародної співпраці Христина Міліянчук. Вона насамперед відзначила широку географію учасників, наголосивши, що всі присутні об’єднані актуальною тематикою конференції, в якій переплітаються історія та сьогодення, а також формується майбутнє перекладу та перекладознавчих студій. «Таке широке представництво не дивує, адже випускники неодноразово доводили свій високий професіоналізм та компетентність. Вони успішно працюють в численних установах та на підприємствах в Україні та поза її межами, в дипломатичних місіях, консульствах, посольствах, міжнародних та регіональних організаціях. Про високу майстерність випускників та працівників факультету свідчать перекладні видання художньої літератури, публіцистики, антології, науково-популярні видання, які відзначені престижними преміями та нагородами. Сьогодні кафедра має беззаперечний авторитет серед наукової спільноти і у значній мірі своїм розвитком львівська школа перекладознавства завдячує саме жіночому голосу перекладознавства, світлої пам’яті професорці Роксоляні Зорівчак», – зауважила проректорка.
Звертаючись до присутніх, вона також зробила невеликий екскурс у минуле, змалювавши історичне тло, на якому крізь роки відбувався розвиток українських перекладів та перекладознавства: «У часи різних держав, імперій, режимів українські жінки об’єднувались заради просвітництва і збереження національної ідентичності. Вони не просто боролися за рівноправність, а брали на себе конкретну місію служіння народу. Вони не обмежувались вихованням дітей вдома, а організовували школи, читальні, бібліотеки, парафіяльні громади. Тож закономірно, що в такій атмосфері інтелектуального розвитку та європейського духу сформувалася ціла плеяда яскравих перекладачок, які будували мости між Україною та світом. І сьогодні, коли голос України повинен доносити світові правду про війну, жіночі голоси у перекладі звучать на політичній та дипломатичній арені, в публіцистиці та белетристиці, і ми вкотре переконуємось, що слово стає зброєю», – наголосила Христина Міліянчук.
До вітань доєднався також декан факультету іноземних мов Любомир Бораковський. Він відзначив надзвичайну актуальність проблематики конференції, звернувши увагу на необхідність обстоювання гендерної рівності та продовження славних традиції львівської перекладознавчої школи. «Стало вже доброю традицією згадувати Роксоляну Зорівчак, корифейку львівської школи перекладознавства, в ці листопадові дні. Може, на позір ці дні є сірі, похмурі, але сьогоднішня наша конференція покликана об’єднати нас під спільним знаменником хорошого, теплого слова. Тема заходу актуальна, як ніколи, адже, на жаль, хоч ми живемо в 21 столітті, і досі жінки повинні виборювати своє право бути на рівних із чоловіками – чи то йдеться про оплату праці, чи про визнання їхнього здобутку, в тому числі й у перекладознавстві. Ці проблеми треба проговорювати, дискутувати, відвойовувати. І мені дуже приємно, що ми робимо це в нас на факультеті – факультеті справжніх фахівців і фахівчинь своєї справи, які не просто надають якісні освітні послуги, а й здатні захопити й надихнути наших студентів на вивчення слова», – зазначив декан. Усім жінкам він побажав, щоб їхні чоловіки, брати й сини були вдома, а не під натиском куль, а тим, котрі й самі одягнули військову форму, – швидше повернутись в обійми своїх сімей.
Завідувачка кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики, професорка Оксана Дзера розповіла присутнім про історію зародження щорічної міжнародної конференції та підкреслила особливе значення теми сьогоднішнього наукового форуму. «Конференція відображає тяглість традицій, адже вперше була проведена ще в 2019 році, натхненна пам’яттю про Роксоляну Зорівчак. Щороку вона збирає спільноту науковців, усних та письмових перекладачів, об’єднаних вірою в те, що переклад – це більше, ніж професія, це форма порозуміння, співпереживання, солідарності крізь кордони. Тема конференції має особливе значення, адже в українському контексті активізм жінок завжди був не тільки про соціальну, гендерну чи культурну самоідентифікацію, а насамперед про формування нації, національну ідентичність. Сьогодні ми згадуємо жіночі голоси – забуті, недооцінені, індивідуальні та колективні, і я сподіваюся, що кожен додасть щось нове до цієї глобальної теми», – зазначила вона.
Після привітань розпочалось пленарне засідання конференції, під час якої учасники заслухали та обговорили три доповіді. Олена Радієвська (Королівський Мельбурнський технологічний університет, Мельбурн, Австралія) виступила з доповіддю на тему «Перекладаючи війну та свідчення: жіночі голоси в українсько-австралійських медіа». Професорка кафедри теорії і практики перекладу з англійської мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка Роксолана Поворознюк розповіла про жіночі виміри перекладацької етики. Докторка філологічних наук, заступниця директора з наукової роботи Інституту Івана Франка НАН України Алла Швець представила свою доповідь «Вивести галерею могучих жіночих креацій, які європейська література видавала і видає»: ідеї та інтенції перекладного проєкту Наталії Кобринської «Жіноча бібліотека».
Надалі, згідно з програмою, учасники продовжили роботу у восьми секціях: «Жінки-перекладачки в Галичині» (секції 1а та 2а), «Жінки-перекладачки як активісти» (1b), «Жінки, пам’ять і виживання» (1c), «Легендарні українські жінки-перекладачки та дослідниці перекладу» (1d), «Жінки перекладачки. Перекладацька агенція як чинник впливу» (2b), «Феміністичні наративи і переклад» (2c), «Переклад та ідентичність» (2d). Після секційних засідань відбулась лекція на тему «Перекладачки в євроінституціях: погляд ізсередини» від представниць Генерального директорату Європейського парламенту з логістики та перекладу конференцій Кертін Пірсон й Анастасії Коки та представниць Генерального директорату Європейського парламенту з письмового перекладу Марти Какол та Людмили Бондарчук. На завершення відбулося обговорення перекладу і рецепції творів українських письменниць закордоном із виступом Амелії Ґлейзер (Університет Каліфорнії, Сан-Дієґо) на тему «Метафора, що згортається: переклад української поезії у час війни». Завершилось наукове зібрання підсумковою сесією, під час якої учасники мали можливість обмінятися враженнями та ідеями від насиченої наукової комунікації, підбити підсумки, окреслити шляхи подальших досліджень та спільних проєктів.