26 вересня 2024 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка відбулася наукова конференція «На перехрестях віку: на пошану Миколи Ільницького». Організаторами заходу були кафедра теорії літератури та порівняльного літературознавства філологічного факультету ЛНУ ім. Івана Франка та відділ української літератури Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України.
Урочисте відкриття конференції відбулось у Дзеркальній залі. Розпочався захід із вшанування хвилиною мовчання тих українців, які віддають свої життя за нашу незалежність у кровопролитній війні проти російського агресора.
Модератор заходу, декан філологічного факультету Роман Крохмальний представив ювіляра, назвавши його справді непересічним українським вченим, який «вміє ширяти орлиним зором по висотах світової літературної образності, уміє будувати наукову комунікацію на тлі найдетальніших елементів мікрообразу, але разом з тим уміє бути патріотом у всіх цих чинах».
Після цього з вітальним словом до Миколи Ільницького та всіх присутніх звернувся Ректор Львівського університету, академік НАН України, професор Володимир Мельник. Він привітав ювіляра зі святом і висловив своє захоплення не тільки його науковим і творчим доробком, а й людськими рисами, завдяки яким про Миколу Миколайовича завжди відгукуються як про щирого товариша, доброго колегу, мудрого наставника, турботливого батька, діда і прадіда.
«Фундаментальні й авторитетні дослідження Миколи Ільницького відображають жанрово-стилістичні пошуки української літератури як в Україні, так і в еміграції. А ще Микола Миколайович – прозаїк і поет. Очевидно, що всіх вражає масштаб й обсяг літературознавчих видань Миколи Миколайовича, а це понад 700 позицій. Але особисто мене найбільше захоплює його відповідальність у щоденній праці на благо України. На стезі українського слова постійною й неміліючою є ріка його праці та дотримання центральної ідеї творчості – людиноцентризму. Очевидно, що саме в літературі є фундаментальна підвалина націєтворення. Про це говорив Іван Франко і цьому присвятив своє життя наш Микола Ільницький. Тож без перебільшення, Микола Миколайович – це ціла епоха в становленні та розвитку Української Нації та Української Держави. При цьому не менш цінними і вартими захоплення є його людські якості, які магнетично притягують до нього і молодих, і більш поважних людей, його риси – скромність, чесність, принциповість», – зазначив Володимир Петрович. Насамкінець Ректор Університету побажав Миколі Ільницькому творчого многоліття і вручив подяку за багаторічну працю та найвищу відзнаку Львівського університету – Медаль Івана Франка.
Надалі з вітальним словом виступив професор, доктор історичних наук, директор Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Ігор Соляр. Він відзначив багатогранність творчого і наукового таланту Миколи Ільницького та розповів про багаторічну співпрацю вченого із Інститутом українознавства ім. І. Крип’якевича. «З 1990 по 2009 рік Микола Миколайович очолював відділ української літератури, і його багатющий науковий доробок за ці роки вражає кожного. Це і монографії, і навчальні посібники, і статті, які прикрашають спадщину нашого Інституту», – розповів він. Характеризуючи постать видатного вченого, Ігор Соляр звернувся до статті Богдана Тихолоза «Насолода осягання: На берегах літературно-критичної одіссеї Миколи Ільницького», у якій автор назвав Миколу Миколайовича «поетом із власним голосом, злегка притишеним, несуєтним, позбавленим трибунної крикливості, злободенної публіцистичності і штучної патетики, зате тембрально багатим, інтимно-особистісним, рефлексійно-філософічним і широким емоційно-смисловим діапазоном». Від колективу Інституту українознавства Ігор Соляр побажав ювілярові досягати нових висот, насолоджуватися часом із сім’єю і ще багато років тішити всіх своєю творчістю. З нагоди 90-ліття директор Інституту вручив Миколі Миколайовичу відзнаку «Гордість Інституту».
Після цього ювіляра привітав академік НАН України, професор, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Почесний доктор Львівського Університету Микола Жулинський. Він наголосив на важливості постаті Миколи Ільницького в літературному процесі. «Цей ювілей, як-то кажуть, заслужений. Я переконаний і всі зі мною погодяться, що Микола Ільницький – це знакова постать в українському літературознавстві, критиці, перекладацькій справі. Його ім’я вже увійшло у духовну свідомість нашого народу». Микола Жулинський згадав про те, як ще в студентські роки у Миколи Ільницького зародилася особлива любов і цікавість до постаті Івана Франка, та наголосив на актуальності та позачасовості франкознавчих досліджень Миколи Миколайовича, викладених, зокрема, у його книзі «Іван Франко. Антиномія природи і духу». На завершення свого виступу Микола Жулинський нагородив Миколу Ільницького Відзнакою НАН України «За багатолітню плідну невтомну наукову, науково-організаційну і педагогічну працю, особливі творчі здобутки і вагомий внесок у розвиток літературознавства та літературної критики».
Наступним до привітань доєднався академік НАН України, професор, директор Інституту Івана Франка НАН України Євген Нахлік. Він підкреслив винятковість постаті Миколи Ільницького та розставив окремі акценти у характеристиці його наукового і творчого доробку. «Микола Миколайович – це виняткова особистість, з якою ми маємо можливість спілкуватися, співпрацювати і насолоджуватися тим потужним інтелектом, який нас зачаровує, збагачує і підносить наш дух», – зазначив Євген Казимирович. Окреслюючи доробок Миколи Ільницького, він зауважив, що праці вченого можна скласти в цілісну індивідуальну історію української літератури – «історію в творчих індивідуальностях, у школах чи угрупованнях і цілих поколіннях, від Руської трійці, Шевченка і до сьогодення. Особливу увагу він приділяв постатям Богдана-Ігоря Антонича, Євгена Маланюка, Дмитра Павличка, Івана Драча, вісімдесятникам і новому поколінню письменників нашого часу». Акцентуючи на наукових поглядах та підходах до досліджень Миколи Ільницького, Євген Нахлік додав, що Микола Миколайович – це літературознавець і критик-естет, дослідник, «який розкодовує художню умовність, тропи, таїну художнього слова, а також великий інтелектуал з вишуканим естетичним смаком, відповідальним національним підходом і легким, доступним стилем».
З привітанням для ювіляра виступив академік НАН України, професор, голова Наукового товариства імені Шевченка Роман Кушнір. Він наголосив на важливому значенні діяльності Миколи Миколайовича для відновлення та утвердження НТШ в Україні та побажав видатному вченому ще багато років плідних творчих та наукових пошуків і співпраці з Науковим товариством. «35 років тому, коли у Львові відновлювало свою діяльність НТШ, Микола Миколайович був одним із тих, хто брав активну участь у цьому процесі, а в березні 1992 року він був серед 32 перших членів-засновників НТШ. Він багато зробив для утвердження товариства в Україні, і особисто я й багато моїх колег чимало перейняли в нього, зокрема той дух щирого вболівання за майбутнє нашої держави і майбутнє НТШ», – сказав Роман Кушнір.
До вітань доєдналися також професор кафедри класичної філології Львівського університету, видатний письменник і перекладач Андрій Содомора, голова Львівської обласної організації Національної спілки письменників України Олесь Дяк та інші колеги і приятелі ювіляра. Після вітальних слів розпочалося пленарне засідання конференції.
Першим на пленарному засіданні виступив завідувач кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства, професор Михайло Гнатюк із доповіддю «Микола Ільницький: слово про вченого». Він коротко окреслив основні віхи життя Миколи Ільницького, розповів про нього як про видатного вченого-літературознавця, поета і вихователя багатьох поколінь. Михайло Гнатюк закликав присутніх замислитися над тим шляхом, який пройшов Микола Миколайович, адже це справді шлях «на перехресті віку», який розпочався ще в студентські роки у Дрогобицькому педагогічному інституті імені Івана Франка. «Молодий тоді ще студент Микола Ільницький одержав можливість популяризувати Франка. На той час це було надзвичайно важливо, бо саме тоді закладалися основи франкознавства уже того, яке сьогодні є однією з провідних галузей літературознавчої науки. Ще тоді усіх дивували – й дивують дотепер – працьовитість Миколи Миколайовича, його самоорганізація і вміння підтримати», – розповів Михайло Гнатюк.
Окреслюючи напрями наукових пошуків Миколи Ільницького, Михайло Гнатюк зауважив, що значною заслугою вченого стало відкриття важливих імен духовно-інтелектуального життя України, зокрема, дослідження, присвячені постатям Миколи Куліша, Михайла Драй-Хмари, Євгена Плужника і, особливо, Богдана-Ігоря Антонича. Паралельно у той час Микола Миколайович працював над естетичними студіями про твори Франка, причому мистецький пошук ішов не до соціологічних оцінок, а до з’ясування психологічних аспектів творчості геніального письменника.
На межі ХХ-ХХІ століть Микола Ільницький увійшов до кола вчених, до яких прислухалися сучасники. У цей період багато зусиль Микола Миколайович спрямовував на відкриття імен письменників і дослідників з діаспори, які були забуті. Так, завдяки його старанням з’явилися перші в незалежній Україні твори Богдана Лепкого, Юрія Тарнавського, Богдана Нижанківського, Святослава Гординського, Богдана Рубчака та багатьох інших. Крім того, було введено в обіг не знані досі імена українських літературознавців – Михайла Гнатишака, Дмитра Донцова, Леоніда Білецького, Дмитра Козія та інших.
Особливу увагу Михайло Гнатюк приділив діяльності Миколи Ільницького як вченого Львівського університету та його сучасним напрацюванням з літературознавства і літературної критики, згадавши, зокрема, одну з найновіших праць науковця про Івана Франка «Антиномія природи і духу». Насамкінець доповідач побажав ювілярові здійснення усіх задумів, здоров’я і творчої наснаги.
Наступною була доповідь Романа Голика на тему «Формули, метафори, енергії: в світі текстів і дискурсів Миколи Ільницького». Після цього внук ювіляра Данило Ільницький представив блискучу доповідь «Гірське джерело: есей благодарности». Галина Сабат окреслила постать Миколи Ільницького як Почесного доктора Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Світлана Кирилюк проаналізувала поезію Миколи Ільницького в контекстуальному полі української лірики ХХ — початку ХХІ ст. Богдана Криса розповіла про барокові ключі української модерної поезії.
Насамкінець виступив сам ювіляр: він подякував присутнім за теплі слова на його адресу, поділився спогадами й розповів про майбутні творчі плани.
Надалі учасники конференції продовжили роботу в десяти секціях: «Формули осягання від А до Я: спектри дослідницьких зацікавлень Миколи Ільницького», «Ключем метафори відімкнені вуста…: знаки і грані української поезії», «Від «Молодої Музи» до «Нью-Йоркської групи»: модернізм в українській літературі», «Барви і тони художнього слова: проблеми інтермедіальності», «Антиномія природи і духу: філософські виміри літератури та літературознавства», «Людина в історії: історичні візії художньої літератури», «Драма без катарсису: Львів як текст і Львів у текстах», «Покоління чи мистецькі течії?: українська література та інтелектуальне життя ХХ–ХХІ ст. крізь призму персоналій», «У фокусі віддзеркалень: компаративістика, перекладознавство, діалоги текстів — діалоги культур» та «Критики і критерії: дискурс літературно-критичного осягання». Багатогранність тем, охоплених учасниками конференції у доповідях, засвідчує глибокий інтерес до постаті Миколи Ільницького, його доробку та тих аспектів, що перебувають у колі його наукових зацікавлень.
Бажаємо Миколі Миколайовичу міцного здоров’я, натхнення, нових творчих злетів та многая літа!
