Відбулося чергове засідання міждисциплінарного наукового франкознавчого  семінару «Перехресні стежки»

28 березня 2023 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка відбулося чергове засідання щомісячного наукового франкознавчого семінару «Перехресні стежки». Семінар проходив у змішаному форматі: у головному корпусі Львівського університету та онлайн на платформі Zoom.

Цього разу у рамках семінару із доповіддю на тему «Іван Франко про «платне москвофільство», або сікофантів» виступив доктор педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри української літератури імені акад. Михайла Возняка Володимир Микитюк. Тема доповіді науковця є особливо актуальною тепер, коли для України і всього демократичного світу загрозливим залишається фінансоване агресором сікофантське русофільство. Таким чином, ця доповідь стала відповіддю на гостру потребу актуалізувати системне протистояння Івана Франка російській ідеологічній, пропагандистській та військовій інвазії на цивілізованих засадах європейського культурного націоналізму.

У своїй доповіді Володимир Микитюк детально охарактеризував сікофантство як явище та розповів про постать Юзефа Гендіґера, про якого згадується в одній із праць Івана Франка. Говорячи про сікофантів, Володимир Ількович пояснив, що йдеться про так званих сучасних «розумійників путіна» (putinverstehers (нім.)). «Сікофанський» у 46 томі (кн. 2) праць Франка пояснюється як «донощицький», а саме слово «сікофант» означає «виказник, кляузник, стукач, сексот, денунціатор».

«Франко феноменально на прикладі російсько-японської війни окреслив усі перипетій, весь психологічний підтекст мотивації цієї ординської недодержави. Якщо зредукувати масштабний стереометричний Франковий аналіз москвофільства до «сікофанського та шпіонського», адже саме цей активно насаджуваний уже нинішньою російською державною «газпромівською» машиною «вірус» чи не найбільш загрожує не тільки Україні, але й усій Європі. Це те явище, яке Франко досліджує у своїх історичних, публіцистичних, педагогічних і філологічних працях, той процес, який ми зараз називаємо «шрьодеризація», підкуп, власне – «москвофільство платне», яке представляють «розумійники путіна» (putinverstehers (нім.)), європейські «корисні ідіоти» (Useful idiot. (англ.)). Франко називав їх також «сангвініками в Західній Європі». Очевидно, що це типаж продажних політиків, які «мають свій інтерес», що сповідують безпринципну та аморальну так звану Realpolitik (нім.)», – розповів Володимир Микитюк.

Для кращого роз’яснення сутності сікофантства та ролі Гендіґера доповідач навів цитату Франка: «Доки в Росії будуть люди, що дають рублі на підлу, шпіонську та  сікофанську службу, доти в Галичині і всюди на світі найдуться все такі, що будуть гроші брати і службу робити. І коли поляки чи хто-небудь зажадає від нас: отрясіться від таких людей! Ми можемо так само сказати їм: отрясіться ви від своїх Гендігерих і т. п. Правда, є тут одно слабке місце. Між поляками панове а ля Гендігери, раз здемасковані, не мають місця, падуть під тягарем загальної погорди; у нас подібні люди видають газети, мають у своїх руках “общества”, грають роль політичну. Се знак страшно низького ступеня розвою морального в нашій суспільності, знак нашої національної немочі». При цьому наголошувалося, що москвофільство є міжнародною «болячкою», на яку страждають і поляки, німці, французи та інші. Наголошуючи на актуальності цієї проблеми у наш час, Володимир Микитюк зауважив, що «платне москвофільство» «насправді є зараз чи не основною нашою проблемою. Ми точно переможемо на фронті, але маємо сумніви, чи вдасться нам перемогти потім власних сікофантів і гендіґерів».

Надалі доповідач розповів про те, хто такий Юзеф Гендіґер, який у Франка є яскравим прикладом сікофантства та втіленням збірного образу національного відступництва. Так, за словами Володимира Ільковича, ідеться про завербованого російською спецслужбою агента, за походженням поляка, що його рідне національне середовище «викинуло», піддало повній обструкції. Володимир Микитюк детально розповів про численні витівки, брехні та хитрощі цього сікофанта, провокаторська афера якого є унікальним зразком дегенеративної діяльності представників російської «п’ятої колони» у Європі; про судовий процес, який вівся над ним; а також про те, яким чином Гендіґер був пов’язаний з Іваном Франком.

«У 1892 році його було засуджено судом присяжних у Кракові до 10 років ув’язнення. Це людина, яка містифікувала, придумала неіснуючий замах на російського царя Олександра ІІІ, маючи на меті отримати винагороду від російських «спецслужб». Що цьому авантюристові частково і вдалося, бо він як денунціатор одержав від царського уряду 500 рублів, обмовивши реальних осіб із Львова, Кракова і Варшави, які абсолютно не були причетні ні до якої змови, і тим більше не представляли «російський» рух. Детективна історія Юзефа Гендіґера, який в Австрії удавав із себе переслідуваного російською владою польського національного діяча з Варшави, «арештованого» в Петербурзі, а тому у Львові це дозволяло ходити по редакціях часописів і пропонувати свої послуги як герою-патріоту, а в Росії продавав себе як москвофіла, дуже повчальна. Зустрічі на очах російських кураторів, інсценізації приїзду буцімто терористів, явки з контрабандистами, листи ні про що, фальшиві імена, телеграми! Апогеєм можемо назвати той факт, що збори «тайняків», які нібито готували замах на царя Алєксандра ІІІ, Гендіґер «проводив» у редакції «Кур’єра Львівського», а одним із «організаторів» призначений був Ян Каспрович. Таким чином, це безпосередньо стосується Івана Франка, бо шокуючим є той факт, що безпосередню «таємну сходку», на якій буцімто було вирішено про замах на царя, Гендіґер приписав до приміщення журналу «Kurjer Lwowski», де на той час працював Франко. Тож безперечно, він знав про цю гучну аферу, а також, як бачимо, використовував цей «збірний образ», символ національного відступництва серед польського суспільства, образ тогочасного Юди для зіставлення з нашими національними реаліями», – розповів Володимир Микитюк.

Підбиваючи підсумки, доповідач провів паралелі з нашим часом, коли «платне москвофільство» становить не меншу загрозу, ніж багато років тому. При цьому Володимир Микитюк згадав точні, пророчі слова Івана Франка, який називав діяльність російських чиновників «прикладом масового божевілля», сучасну йому росію – «імперією зла», а московський абсолютизм розглядав як «бюрократичну орду, нечувано безличну рафіновану систему брехень. Занімілому російському суспільству казано, що загальна безрадність і безвиглядність паралізувала всяку ініціативу. На пропагандистський гачок в Європі не зловився ніхто, крім тих, які мають свій інтерес у тім, щоб піддержувати престиж і повагу російського самодержавного чиновника». «Ці слова зараз звучать дуже точно, навіть пророче. І тут важливо розуміти, що Франко ще тоді вважав, що справжню небезпеку для розвитку української національної справи становить власне це платне сікофантське москвофільство. При цьому він аргументовано показав, що платні російські агенти – це явище міжнаціональне, характерне для багатьох європейських націй, вражених вірусом продажності та деморалізації», – наголосив Володимир Ількович.

Після доповіді розпочалася дискусія, під час якої всі охочі змогли поставити питання доповідачу та обговорити цю гостру й актуальну проблему. Питання, зокрема, стосувалися ідентифікації «справжнього» Юзефа Гендіґера, шляхів та механізмів подолання проблеми «платного москвофільства», а також впливу цього явища на систему освіти та академічну культуру.

Світлини: Софії Сиванич Більше фото