29 вересня 2022 року у Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка відбулося традиційне засідання загальноуніверситетського семінару «Філософія науки», науковим керівником якого є Ректор Університету, член-кореспондент НАН України, професор Володимир Мельник. Цього разу доповідачкою стала докторка філологічних наук, професорка кафедри слов’янської філології імені професора Іларіона Свєнціцького філологічного факультету Алла Татаренко, яка виступила з доповіддю на тему «Крізь призму війни: рецепція української літератури в Хорватії 2022 року». У засіданні взяли участь представники адміністрації Університету, викладачі, студенти, літератори та всі охочі, які мали змогу відвідати захід особисто або доєднатися до нього в дистанційному форматі через платформу Zoom.
Засідання семінару розпочав Ректор Університету Володимир Мельник. Звертаючись до присутніх, він насамперед висловив вдячність усім працівникам Університету, які, незважаючи на складні умови воєнного часу, продовжують свою діяльність у різних сферах, воюють кожен на своєму фронті, наближаючи нашу перемогу. «Іде війна, і ми всі зараз консолідовані, як ніколи, й робимо все можливе для вирішення тих питань, які наближають нашу спільну перемогу. Неоціненною є праця тих людей, які забезпечують функціонування Університету як державної установи, яка відповідає за питання освіти, науки, виховання студентської молоді, адже важливість розвитку цих сфер зараз набуває нового значення», – зауважив Володимир Мельник. Принагідно Ректор звернувся до гостей з Хорватії, які були присутні на заході, та від імені академічної спільноти висловив подяку хорватському уряду та всьому народові за підтримку України.
Надалі до слова запросили Надзвичайного і Повноважного Посла Хорватії в Україні АніцуДжамич, яка подякувала за можливість взяти участь у заході, засвідчила підтримку українського народу з боку Хорватії й наголосила на важливості розширення наукових і творчих контактів між двома народами.
Після цього Ректор представив доповідачку, професорку Аллу Татаренко, коротко окресливши її діяльність у Львівському університеті й високо оцінивши її як першокласну фахівчиню у своїй галузі, успішну науковицю і талановиту й творчу людину.
«Сьогодні ми поговоримо насамперед про те, якою в часі війни є роль культури у консолідації тих інтенцій, що забезпечують верховенство цінностей гуманізму – миру, добра і справедливості. Важливо розуміти, якою є роль культури, літератури, роль перекладача, який змістовно, з розумінням особливостей епохи та літературного процесу донесе до представників іншої культури ті події, які зараз відбуваються в нас, крізь призму літератури. Це надзвичайно важлива праця, це зброя, така ж сильна, як у воїнів на передовій», – наголосив Ректор, після чого відзначив Аллу Леонідівну Подякую за «багаторічну плідну науково-педагогічну працю та значний внесок у розвиток українського слов’янознавства».
Алла Татаренко розпочала свій виступ зі слів вдячності нашим захисникам та коротко розповіла, про що йтиметься у її доповіді. «Я щаслива, що в цей складний час завдяки нашим Збройним Силам ми маємо можливість жити і говорити сьогодні тут про філософію науки. А філософія науки, як доводить сьогодення, – це насправді філософія життя. Будемо сьогодні говорити не про ту далеку від життя суху теорію. Сьогоднішній мій виступ покликаний продемонструвати на прикладі Хорватії та наших хорватських й українських друзів, як літературознавство, перекладацька праця і праця письменників можуть допомогти в консолідації сил, у пошуках енергії для боротьби, можуть створити цей правдивий образ України, українського духу, української душі, української історії. Це те, про щообов’язково має знати світ», – зауважила Алла Леонідівна.
Доповідачка наголосила на тому, яку важливу роль відіграє мова, література і культура загалом у боротьбі з ворогом. Це підтверджують реалії, у яких ми зараз живемо, – коли війна ведеться не лише за територію, а й за культуру. «Боротьба за українськумову і літературу – це один із важливих аспектів боротьби за Україну. Адже напад на Україну був здійснений під гаслом, що українців не існує, не існує їхньої мови, а відтак і літератури та культури. Цей напад відбувався не лише зі зброєю в руках, алей з таким «троянським конем», яким виявилася культура. Культура, яка вже давно завдяки великим зусиллям росії потрапила до Європи і була засвоєна з ярликом «великої культури». Натомість про нашу культуру у світі майже не знають. Лише зараз крізь призму війни вона почала звучати по-новому, тому що велич українського духу, сміливість наших захисників і мирних жителів, а також талант наших письменників, які у цю страшну хвилину продовжують писати, привернули увагу до України, яку зараз прагнуть зрозуміти через літературу», – пояснила Алла Татаренко.
У своєму виступі Алла Татаренко детально розповіла про різні форми рецепції української літератури у Хорватії, які вважає найбільш важливими та актуальними сьогодні. Йшлося, зокрема, про академічну, літературно-критичну, медійну, літературно-художню (переклади та оригінальні твори) та інтермедійну рецепцію. Загалом аналіз особливостей рецепції української літератури у Хорватії був підпорядкований головнійметі – спробі зрозуміти, яким чином славістика може бути корисною у сучасних реаліях, як літературознавці, перекладачі та мовознавці можуть допомогти у формуванні сучасного образу України у світі – тієї України, якою ми хотіли б її бачити. У цьому контексті багато було сказано про діяльність Посольства Хорватії в Україні, спрямовану на зміцнення мостів дружби між країнами, про співпрацю українських та хорватських вчених, про зв’язки Львівського університету з Загребським університетом та іншими закладами вищої освіти Хорватії, про спільну працю над художніми та науковими виданнями, перекладами тощо.
Окреслюючи новий погляд на українську літературу в Хорватії, Алла Леонідівна підкреслила, наскільки важливими є міцні контакти між слов’янськими народами на всіх рівнях. «Раніше славісти довший час вважали себе представниками досить затишної професії, тому що інтерес до славістики був швидше нішевим. Тепер же виявилося, що слов’янські країни – Польща, Хорватія, Словаччина, Словенія та інші – є в авангарді нової Європи, яка не боїться російськоїзагрози, веде свою хоробру політику і яка,приймаючи до себе українців, сама вчить українськумову, популяризує українську літературу і культуру. Мені здається, що ХХІ століття буде тим століттям, коли слов’яни, які звикли називати себе маленькими народами, насправді вийдуть на перший план, і Україна, звісно, буде в авангарді цього повернення. Тому що українська культура і наука мають що сказати світові».
Завершила свій виступ Алла Леонідівна показом відео виступу хорватських хорів із Загребу, які на початку березня спільно виконали пісню «Боже великий, єдиний» на знак підтримки Україні.
Продовжилося засідання семінару жвавою дискусією, під час якої всі охочі мали можливість поставити питання доповідачці та обговорити різні аспекти теми рецепції української літератури у світі.З-поміж іншого учасники дискусії висловилипропозиції щодо розширення подальшої співпраці з хорватськими літературознавцями, перекладачами тощо, актуалізували історичну складову українсько-хорватських взаємин, згадали про внесок окремих постатей у встановлення контактів між двома культурами.
